СЛУЖБА
Кореспонденти "УК" на один день потрапили в армію
"Увага! Увага! Авіаналіт!" Бабах! Лунають вибухи - грудки землі розлітаються у різні боки. Закладає вуха, тіло тремтить. Хоча бував і на військових парадах з феєрверками і чув залпи на честь високих гостей, які приїжджали до нашої країни, але звикнути до раптових оглушливих децибелів, що пронизують кожну клітину, напевно, неможливо... Над місцем дійства чутно стрекотіння гвинтів вертольота. Секундне затишшя, але за мить свою "пісню" заводять автомати та кулемети. Взвод "ворожих" десантників йде на штурм, з окопів "чергами" відстрілюються оборонці рубежу...
Проти "десантури" не попреш
Без паніки - це не війна: мчати до магазину по сірники, сіль, хліб та тушонку не треба. До 19-ї річниці Збройних сил України на полігоні 95-ї Житомирської окремої аеромобільної бригади проходить навчально-тактичний бій. За легендою, взвод десантників у складі 24 бійців має захопити будівлю прес-служби Міністерства оборони. Захисники, а це 15 журналістів, окопалися на підступах до об'єкта і намагаються дати відсіч уявному супротивнику...
На полі бою перші втрати: буквально за кілька секунд від початку нападу "вбито" кулеметника захисту. А ось підстрелили і другого. За справу береться вже кулеметник нападників, який засів на пагорбі. Тривала черга - і замовкають два автомати з правого флангу оборони та один з лівого. Ворог розділяється на двійки та трійки і широким фронтом йде у наступ: кількість "убитих" з боку оборони стрімко зростає. Здається, у журналістів немає шансів, але раптом з динаміків інформують: противник зазнав численних втрат, деморалізований і відступає. І справді, ворожий підрозділ викидає кілька димових шашок і під прикриттям непроглядної завіси зникає. Атаку відбито, журналісти святкують перемогу. Недовго. За двадцять хвилин оголошують результати бою: дві третини захисників під час атаки "вбито", причому відсотків 80 - пострілами в голову. З боку ж нападників втрати значно менші - лише троє загиблих: десант, як-не-як, еліта армії. Звідки ж така точна статистика?
Лазерна система навчає тактики
Під час навчального бою використовувалася американська багатоцільова інтегрована лазерна бойова система "MІLES", яка дає змогу вести вогонь інфрачервоними кулями зі штатної стрілецької зброї та бойових машин. Усі події реєструються, записуються та потім використовуються під час підбиття підсумків з особовим складом. Таким чином кожен учасник навчання може переглянути свої дії після тренування. Крім того, імітаційна система створює реалістичні звукові умови, що відчуваєш на власні вуха.
Більш зрозуміло роботу системи "УК" пояснив інструктор з використання "MІLES" майор Олег Климчук.
- Як бачите, учасники бою екіпіровані жилетами, касками та стрілецькою зброєю. Все це оснащено спеціальними датчиками та приладами. Під стволом автомата прикріплено датчик, який фіксує балістичну траєкторію польоту інфрачервоної "кулі". На касці також закріплено датчики, які звуковими сигналами позначають влучання ворожої кулі: коротке "пі" - куля пройшла повз, а от "пііііііііі" - бій для вас завершено (Кращого сигналу й не придумаєш - Aвт.). У жилетці є аналогічні датчики плюс пристрій, який фіксує статистику стрільби. По завершенні бою цей пристрій сполучається зі спеціальним комп'ютером (Щось на кшталт ноутбука - Aвт.) і можна починати "розбір польотів".
- Товаришу майоре, а які особливості власне навчального бою? - запитую в інструктора.
- По-перше, баланс сил становить один до трьох, тобто на одного захисника три нападники. Ваша колега-журналістка обурювалася, мовляв, це не чесно. Але ж ви спостерігали за боєм: оборонці перебували в окопах, а противник пересувався по відкритій місцевості. По-друге, у кожного учасника бою ліміт набоїв. Якщо вони закінчилися, а бій не завершено, ви фактично програли. Але дозволяється використовувати "ріжки" умовно загиблих товаришів чи ворогів. По-третє, і це головне, - втрати особового складу. Ваші колеги завершили бій із значними втратами - 2/3 вбито. Отже, вони програли.
Як я зрозумів, під час ведення "лазерного" вогню поправка на вітер відсутня. Мої припущення підтвердив офіцер: система розрахована для навчання тактики бою, а не відточування навичок стрільби. Солдати таким чином відпрацьовують до рівня рефлексів свої дії під час реального бою. А от майстерність стрільби шліфують на стрільбищах...
Тут на "арені" з'являються десантники-агресори. В руках одного - не звичний нам АК-74, а "СВДешка".
- То це що, проти нас снайпер працював? - запитує вражений оборонець.
- А де ви були? Ми вас і не помітили, - звертається до стрільця другий.
- От і добре, що не помітили. Вміння вдало замаскуватися - моя професія. Від цього залежить і моє життя. А був я он на тому дереві, - показує.
Тут одразу стає зрозумілим, звідки стільки влучань у голову. Колеги ще чимось цікавляться, а я прямую до польової кухні: війна війною, а обід за розкладом.
"Порулити" зеніткою
Навчальним боєм, звісно, не обмежилися. Кілька десятків журналістів та "зірки" естради обліпили, як мухи мед, зброю та техніку, яку десантники охоче показували. Декого цікавили і парашутні системи, хоча випробувати їх, на жаль, не запропонували. БТР-80, 122-мм гармата Д-30, міномет 2Б11, зенітна автоматична установка ЗУ-23, протитанковий гранатомет, станковий кулемет на джипі "Хаммер"... Також дали помацати стрілецьку зброю - кілька видів автоматів та кулемет системи "Калашникова", пістолети Макарова, снайперську гвинтівку Драгунова і "хіт сезону" - 40 мм гранатомет. Охочі фотографувалися з легкою зброєю, але для мене цього замало. Якщо вже йти до армії, то одразу у зенітники. Сказав собі та й поліз на ЗУ-23...
Володимир ЗAЇКA (фото)