Виклавши кругленьку суму за поживу для свого чотириколісного улюбленця, моя знайома підправила макіяж, доки наповнювався бак, і плавно рушила. Та майже відразу за межами гладенько заасфальтованої АЗС вскочила лівим переднім колесом у яму так, що знадобилася запаска. Трапилося це посеред столиці на вулиці з промовистою назвою Богатирська. Настрій зіпсувався, а доки ремонтувалася, подумала: незле було б вішати таблички з прізвищами відповідальних за якість доріг на відрізках наших диво-шляхів. А ще про те, що, заправившись, вона вкотре профінансувала ремонт цієї ковбані.
Дороги врятує транспортний збір, включений до акцизу на бензин, переконували нас два роки тому. Збільшимо акцизи на пальне — і ці гроші підуть на шляхи та транспортні розв’язки, інакше ми їх не відремонтуємо ніколи.
Платити повинні ті, хто їздить і заправляється бензином та соляркою, — вони ж їх і псують, наввипередки піарилися тодішні очільники фінансово-економічного блоку Кабміну і щиро вірили своїм словам. Та лише цієї зими раптом з’ясувалося, що головний ворог наших доріг все-таки не машини, а температура повітря й природні явища. Невже пори року з’явилися вчора, а на наші дороги щодня випадають кислотні чи сірчані дощі-сніги?
Однак уже тоді експерти сумнівалися, чи вдасться таким чином відремонтувати дороги. Бо питання, як насправді розподілятимуться кошти, закладені в ціну бензину, залишалося відкритим. Його не розв’язали б, навіть якби пристали на пропозицію прописувати цей збір окремим рядком у чеку кожного споживача.
Коли вводили транспортний акциз, відповідальні за оподаткування тішилися, що він найнижчий у Європі. Тепер кажуть: вітчизняна система дорожнього господарства не реформована з радянських часів, і щоб мати якісні автошляхи, водії повинні більше сплачувати за користування ними. Та хто в це повірить?!
Нехитрий підрахунок середньорічного споживання бензину українцями, помножений на відсоток дорожнього акцизу, дає 20 мільярдів гривень сплачених кревних. За ці гроші щось та можна було б відремонтувати! Для порівняння: від приватизації шести обленерго у Фонді держмайна очікують додатково до бюджету лише 2 мільярди гривень.
В Україні сьогодні, за деякими даними, майже 8 мільйонів автомобілів. Однак погані дороги не можуть бути проблемою лише для тих, хто сідає за кермо. Вони зачіпають усіх, хто пересувається маршрутками й тролейбусами і навіть трамваями. Тому дорожні служби не лає лише ледачий. Найбільш просунуті — інтерактивно.
Приміром, у Фейсбуці приростає відвідувачами група «Я ненавиджу Укравтодор». Зреагував на її появу і Прем’єр-міністр Микола Азаров, закликавши користувачів переходити від ненависті до конкретних справ. І порадив активістам повідомляти про «слабкі місця» на дорогах, надсилати знімки, які дорожники зможуть використати у своїй роботі. Щоб у цьому переконатися, дочекаймося, коли висохне асфальт і потепліє хоча б до плюс п’яти — така технологія.
До речі, згадана вулиця Богатирська нібито є в переліку першочергових для ремонту навесні. Достеменно не відомо, чи посприяло цьому фото, яке розмістила моя знайома в соцмережі. Ось тільки не заїжджати на заправку аж до травня навряд чи вийде.
Днями кияни принесли під стіни центрального офісу Державної служби автомобільних доріг купу понівечених автопокришок і шин, зламаних бамперів, розбитих фар тощо. У руках постраждалі тримали плакати. Зокрема й з написом, винесеним у заголовок: «Я плачу. Де мої дороги?» Зрозумійте, не плАчу, а плачУ!