"«Я просто раб, прикутий до мольберта»"

Микола ШОТ,
12 травня 2016

Іван Марчук — гордість і світова слава України — травневої квітучої пори 80 років тому прийшов на білий світ у селі Москалівка на Тернопіллі. Тож нинішній рік у краї оголосили Роком Івана Марчука. А почалися вшанування з відкриття у Тернополі двох виставок, до того ж в один день.

Спочатку тернополян запросили в Український дім «Перемога» побачити «вітражі душі» Івана Марчука, схоплені-зафіксовані зненацька, у хвилини радощів і задум, виявів різних емоцій, вихоплені з гомону та барв його життя. Півсотні таких світлин. Автор їх — заслужений журналіст України Олег Снітовський. Ці фотороботи ще три роки тому ввійшли до книжки «Я — серед вас… Іван Марчук і Тернопільщина». Дев’ять місяців тривала тоді співпраця живописця й фотомайстра. Олег каже, що прагнув зробити різножанрові, нестандартні знімки, показати маестро пензля різноплановим, передати його характер, душевні переживання. І це йому вдалося.

А ось художник-карикатурист Микола Дмітрух подивився на славетного митця крізь призму шаржу. Більше того — видав альбом з Марчуковими портретами в гумористичній формі та презентував його під час фотовиставки «Вітражі душі».

Через дві години Іван Марчук уже сам представляв свою персональну виставку в арт-галереї обласної організації Національної спілки художників України. Воістину голці ніде було впасти — так велелюдно було, стільки охочих зібралося тут побачити й почути Івана Степановича. Цікаво, що першими цю експозицію оглянули громадяни Данії, Нідерландів, Німеччини, Чехії, інших країн, які були учасниками симпозіуму з енергозбереження, що відбувався в Тернополі. Понад 60 власних полотен об’єднав і виставив живописець під назвою «Генотип вольності». Назву експозиції пояснив так: «Я найвільніша людина на світі, не маю жодних зобов’язань, не гнувся перед жодними режимами та запроданцями». У мистецтві народний художник України, лауреат Шевченківської премії теж вважає себе найвільнішим, у комуністичні часи не побоявся зробити виклик соцреалізму.

Мистецтво для пана Івана — як дихання. Завдяки любові до нього, працьовитості, таланту він створив майже п’ять тисяч картин. Зізнається: «Я просто раб, прикутий до мольберта». Чимало своїх творів «розсіяв по світу». Зрештою той світ визнав його. Варто зауважити, що 2007 року британська газета The Daily Telegraph внесла Івана Марчука до рейтингу ста найвизначніших геніїв сучасності.

«Мій талант належить людям. Мистецтво не знає кордонів — так, як пташка. Тішуся, що можу чарувати людей, приношу їм величезну насолоду та дивую», — ділився думками славетний художник. Нас же, за образним висловлюванням на відкритті виставки голови облдержадміністрації Степана Барни, Іван Марчук усіх інфікував українськістю, патріотизмом. Очільник краю повідомив про започаткування обласного конкурсу та вручення премії імені Івана Марчука обдарованим дітям у галузі образотворчого мистецтва.

В обласному центрі загорілися ідеєю облаштувати постійно діючу виставку чи навіть музей творів знаменитого художника, почесного громадянина Тернополя у Старому замку. Цей задум міський голова Сергій Надал ще раз озвучив, вітаючи ювіляра.



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua