«Мене звати Андрій Хливнюк, я вокаліст українського гурту «Бумбокс», а також рядовий батальйону ТОР підрозділу «Софія», Сил оборони Української демократичної держави. Маю десять діб офіційної відпустки, написав рапорт. У межах цієї відпустки давно було заплановано концерти гурту, два вже відбулися, ще один пройде сьогодні. Ці концерти благодійні. Їхня мета — привернути увагу до війни та зібрати кошти на потреби Збройних сил», — із таких слів розпочав зустріч із журналістами та українською громадою у Відні лідер гурту «Бумбокс».
За його словами, в австрійській столиці він ніби потрапив в інший світ: «Це велике щастя та радість — дивитися на мирні міста та людей, які живуть мирним життям. І наша з вами спільна мета — зробити так, щоб таким мирним життям знову зажила Українська держава», — заявив український співак, який добровільно поповнив ряди українських оборонців.
За кілька годин до виступу в австрійській столиці (перед цим були концерти у Варшаві та Празі) Андрій Хливнюк поділився думками про війну, службу та плани після Перемоги.
Орден «За мужність» — це нагорода підрозділу. Трішки соромлюсь, але й пишаюся
На початку зустрічі власний кореспондент Укрінформу в Австрії привітав співака з нагородженням орденом «За мужність» ІІІ ступеня й поцікавився, що означає для нього ця нагорода.
«Я прочитав учора в мережі про цю нагороду і ще не отримав її фізично. Але ця нагорода не моя, а підрозділу. Набагато більшу мужність виявляють хлопці, які перебувають на передовій. Я приступив до виконання саме бойових завдань, а не гуманітарних місій, не так давно, — відповів рядовий Хливнюк. — Я трішки соромлюся цієї нагороди, але й пишаюся водночас. Адже це не просто державна відзнака, це довіра людей. І тому, думаю, що пишатимусь та носитиму її».
За його словами, цей орден — нагорода всіх тих добровольців, які разом із ним вступили до лав оборони. Андрій Хливнюк підкреслив важливість роботи українських волонтерів, зокрема в Австрії, вказавши, що це і їхня нагорода: «Окрім самих боїв, є ще дуже багато роботи, яку роблять люди, що заслуговують на цю нагороду більше, ніж я».
Ми ведемо війну не з одним путіним, а з цілою країною
Повномасштабне вторгнення рф в Україну застало «Бумбокс» на гастролях — гурт саме повертався до Києва після виступів у Маріуполі та Мелітополі.
«Почалася війна, і почалися розмови, як евакуювати родину і хто чим хотів би зайнятися. А далі все просто: пролунав заклик до мобілізації, і ті, хто був військовозобов’язаний і відчував у собі сили, мобілізувалися і стали частиною тих чи інших підрозділів, почалися тренування», — зазначив Андрій Хливнюк.
За словами співака, перші його емоції були такими самими, як і в усіх: «Зневага і бажання якнайшвидше це скінчити. І турбота за людей, які страждають від цієї — не знаю навіть, як це назвати — жахливої зради, від цих жахливих воєнних злочинів, що відбуваються щодня».
На прохання кореспондента агентства Андрій Хливнюк прокоментував, чи очікував він на повномасштабне військове вторгнення росіян. «Так, очікували щось подібне від росіян. Війна триває вісім років. Готувалися, але готувалися мало. Треба було готуватися більше до цієї навали», — відповів він.
На Заході часто політики вживають термін «путінська війна», говорячи про російське вторгнення в Україну, і вказують на необхідність розмежування кремлівського режиму і простих росіян, які нібито у більшості не підтримують війну. Андрій Хливнюк, однак, переконаний, що таке розмежування недоречне.
«Це не маленькі путіни кидають бомби. А це роблять громадяни цієї країни, які повірили у пропаганду чи пішли за гроші виконувати злочинні накази, — зазначив він в коментарі Укрінформу. — Я не звинувачую тих, хто жодних злочинів не скоїв, однак ми ведемо війну не з однією людиною, а з цілою країною, на жаль».
Я пілот ударного дрона «Каратель»
В українських ЗМІ часто можна знайти повідомлення про «службу в ЗСУ» Андрія Хливнюка, однак це не зовсім так. Формально співак — патрульний поліцейський у складі підрозділу «Софія» батальйону ТОР (тактико-оперативне реагування) управління Патрульної поліції в місті Києві.
«Я представник поліцейської частини. За документами, я патрульний поліцейський батальйону ТОР, — розповів співак. — Ми не виписуємо штрафи, але нічого».
За його словами, у перші місяці війни він був водієм екіпажу, який доставляв ліки на деокуповані території: «Зі зброєю в руках, але ми не брали участі у бойових зіткненнях, інколи отримували люлей, якщо долітало, — але, на щастя, сильно не долітало».
Пізніше «патрульний» Хливнюк перекваліфікувався в оператора ударного дрона і, можна сказати, все-таки зайнявся «виписуванням штафів» російським загарбникам.
«Із часом було придбано коштом моїх знайомих волонтерів, доброго друга, голови компанії, що займається комп’ютерними іграми, бойовий дрон. Я навчився керувати ним і тепер я пілот ударного дрона, який зветься Punisher (з англ. «каратель». — Ред.), — розповів він. — Завдання дуже прості: розвідка дає нам цілі, і ми ці цілі знешкоджуємо. Ось і все».
Андрій Хливнюк заснував власний благодійний фонд, який займається закупівлею дронів, навчанням нових екіпажів та їхнім подальшим відправленням у діючі бойові підрозділи. Попри належність до поліцейської частини, Хливнюк допомагає і Збройним силам України. Зокрема, просто зараз проходить навчання екіпаж однієї з армійських бригад.
«Перший дрон уже купили коштом небайдужих громадян. Наша мета — десять екіпажів до кінця року», — повідомив фронтмен «Бумбоксу».
«Андрюхо, а ти що тут робиш?!»
Частина запитань української громади до відомого співака, який пішов захищати свою країну зі зброєю в руках, стосувалася того, як на нього реагують інші бійці, чи просять щось зіграти.
«Не пам’ятаю жодного разу, щоб хтось просив про концерт. І я ж вокаліст, а не музикант, і не володію інструментами. Я б навіть не зміг би собі акомпанувати пристойно — те, що у моєму світі називається пристойно, — відповів Андрій Хливнюк. — І загалом цей піонертабір — там не до вечірок. Усі займаються тими завданнями, які на них поклали».
А як щодо прохань про селфі чи автографи? — «Так, люди просять сфотографуватися часто і всюди. Але це не завжди можливо. Не всюди це треба робити, бо ти перебуваєш у якійсь місцевості, це потрапляє в кадр, і це погано. Але якщо є змога…», — прокоментував лідер «Бумбоксу». Він додав, що часто застосовують бронебійні аргументи для отримання селфі, приміром, «жінка додому не пустить» чи «сестра розлюбить».
Хоч зазвичай реакція на його появу на фронті така: «Ого (тут співак вжив інше слово, нелітературне, але більш поширене у військовому колективі. — Ред.), Андрюхо, а ти що тут робиш?»
Про плани після війни
Під час зустрічі у Відні Андрій Хливнюк відповів на запитання про свої плани після війни.
«Займатимуся тим, чим займався до війни. Хотілося б виконати обіцянку, дану своїм дітям, і повезти їх на той відпочинок, який я їм обіцяв», — сказав він.
На переконання співака, дорослим людям (не 18+, а за 40 років, як йому) трохи простіше переживати емоції, які викликає ця війна, тому що нам є куди повернутися подумки. «У нас є досвід нормального життя в дорослому віці, й він дуже рятує — завжди маєш хвірточку, в яку можеш відскочити подумки, і війна не займає всю твою свідомість, — поділився він. — Тому плани є, і їх багато. Вести нормальне звичайне життя. Перестати носити, наприклад, зелені речі».
Щодо планів «Бумбоксу» він зазначив: «Гурт існує. Ми зараз займаємося різними речами у вільний час. Якщо його можна назвати вільним. Здебільшого це волонтерська робота всіх учасників гурту, дехто й служить. Зберемося знову і почнуться студії та концерти, все передбачувано».
«Червона калина»: «Що було на серці, те й пролунало»
Ролик із виконанням Андрієм Хливнюком пісні «Ой, у лузі червона калина» на початку війни не лише став вірусним у мережі та вдихнув нове життя в цю відому пісню української визвольної боротьби, а й приніс їй світову славу — передусім після спільної роботи з Pink Floyd. Як стверджує сам Андрій, усе відбулося тоді на Софійській площі в Києві без жодної підготовки.
«Усе було підсвідомо. Я не планував виконувати якусь конкретну пісню. Те, що було у голові, на серці, — вибачте за пафос, — те й пролунало, — прокоментував появу ролика та вибір пісні Андрій Хливнюк. — Цю пісню у тому відеоролику співає людина, яка зголосилася на те, про що уявлення не має».
На його переконання, річ не в ньому, і будь-хто інший із колег-співаків, виконавши цю пісню, отримав би схожий ефект: «Просто так обставини склалися, що вона стала одним із символів визвольної боротьби. Але вона була, і заспівали б її інші люди — був би той самий ефект».
Лідер «Бумбоксу» висловив величезну вдячність «людям, які підхопили цю пісню у світі й доклали максимум зусиль, щоб вона стала не просто символом, а й приносила кошти на благодійність». У цьому контексті він вказав на спільне виконання з Pink Floyd композиції, в основу якої лягла пісня «Ой, у лузі червона калина», і повідомив, що один із засновників британського гурту Девід Гілмор спрямував весь прибуток від цього релізу до благодійного фонду «Діти війни» (War Child). Крім того, гроші на допомогу українській армії відправив і всесвітньо відомий ютубер The Kiffness, який зробив ремікс на пісню «Ой, у лузі червона калина» у виконанні Андрія Хливнюка.
Кореспондент Укрінформу поцікавився в лідера «Бумбоксу», чи заплановано співпрацю з відомими світовими гуртами та співаками, щоб привертати увагу до війни рф проти України і залучати з їхньою допомогою кошти на оборону.
«Нині несу службу. Про співпрацю можна говорити, мріяти про неї. Але планувати щось — уже після того, як буде виконано завдання, які ставлять переді мною командири. Зробимо справу — і вже потім будемо співати пісні, — відповів мобілізований співак. — Але якщо щось виникне, якась перерва невеличка та можливість, то треба буде зробити, це теж дуже важливо».
Перемога: інакше бути не може
Андрій Хливнюк переконаний, що перемога України в цій оборонній війні «обов’язково відбудеться», але «нам всім треба плідно працювати».
«Дуже шкода, що найбільшій країні Європи доводиться не займатися хліборобством, а воювати. Але така наша реальність, і ми змушені її пройти. І ми це зробимо. Інакше бути не може. Але за який період і якою ціною — це вже інше питання, на жаль», — заявив він.
Як підкреслив співак, нині «колосальна консолідація нації», і цю хвилю вже буде складно зупинити.
«Безумовно, ми втратимо такі речі, як комплекс меншовартості, й так далі. Ми просто станемо тим, ким ми і були, — сильнішими, нормальною демократичною нацією», — наголосив він.
Укрінформ