"Як кланові інтереси маскують під державні"

Володимир НИКОНЕНКО
28 березня 2014

У цивілізованих, демократичних країнах, як відомо, бізнес живе своїм життям, а політики — політикою. В Україні ж після зміни дійових осіб на владному олімпі вступає в дію девіз завойовників «Горе переможеним!». Особливо це стало відчутним упродовж останніх років. Перефразовуючи відомий вислів іспанського диктатора Франциско Франко, за попередньої влади своїм віддавали все, а проти «чужих» запустили в дію навіть не закон, а беззаконня.

По суті країна повернулася в дев’яності роки минулого століття з тією лише різницею, що на зміну багатьом злочинним угрупованням прийшло одне з централізованою вертикаллю. А кийки та бейсбольні битки замінили прокуратурою, міліцією, судами, різними контролюючими та фіскальними структурами. У свою чергу органи державної влади штампували рішення, спрямовані на знищення бізнесу тих, хто не входив до цього «гуртка за інтересами».

Словом, методи до неугодних застосовували різні, але з однією метою — відібрати бізнес або змусити платити відступні, які в рази перевищували відсотки, що збирав рекет 1990-х. Особливим же цинізмом можна вважати непоодинокі випадки, коли владні структури замість розвитку різних галузей економіки працювали на її розвал, прикриваючись державними інтересами. Про один із таких і піде мова далі.

Поза межами здорового глузду

Уявіть собі ситуацію: у вас постійно заливає квартиру під час негоди через те, що дах будинку давно потребує ремонту, а в ЖЕКу жаліються на брак грошей для його ремонту. Коли ж ви пропонуєте полагодити дах власним коштом, вам забороняють це робити, натомість змушують лагодити, приміром, крани змішувачів на кухні. Скажете, що це ідіотизм? Безперечно. Але саме в подібній ситуації опинилися кілька енергокомпаній України, в тому числі «Вінницяобленерго». А в ролі «жеківської контори» виступили держструктури.

Почалося все з досить прозаїчних речей — інвестпрограми, яку щорічно готує кожна енергетична компанія. Роблять це вони не вперше, і всі спірні моменти, які виникали у процесі підготовки, усували в робочому порядку після відповідних узгоджень. Тобто особливих проблем із затвердженням цього документа Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), в енергокомпаній не виникало. У принципі так воно і повинно бути — кому як не керівництву обленерго краще знати, що саме потрібно закуповувати, ремонтувати, міняти для того, щоб електроенергія надходила споживачам безперебійно та не «стрибала» у мережах. Тим паче, що реконструкцію, ремонт, заміну обладнання, яке вже відслужило свій термін, компанія проводить власним, а не державним коштом. Саме цим і керувалися у «Вінницяобленерго» минулого року, коли планували обсяги робіт і розподіляли кошти на їхнє виконання у 2014 році. Проте не так сталося, як планувалося. Усупереч здоровому глузду, державні органи заблокували схвалення інвестпрограми на її завершальному етапі. До того ж ті, хто це робив, не несуть жодної відповідальності ні за збої в енергопостачанні, ні за його відповідність визначеним нормативам. Водночас у регламентуючих документах чітко зафіксовано: за все це відповідає енергетична компанія. Чому так сталося, спробуємо проаналізувати далі.

Робота у працівників компанії відповідальна і не завжди безпечна. Фото vsluh.com

Як рутину перетворили в екстрим

Підготовку інвестпрограми розпочали майже за півроку до її затвердження, оскільки сама процедура всіляких узгоджень досить бюрократична та зарегламентована. Спершу все аналізують, підраховують у компанії, а потім починається процес узгодження з місцевим, регіональним енергонаглядом та загальнодержавним. Після цього інвестпрограму узгоджують із чотирма департаментами Міністерства енергетики та вугільної промисловості й передають у департамент розвитку електроенергетики Мінвуглепрому. І лише після позитивного висновку останнього документ надходить на затвердження в НКРЕ. Тобто відбувається досить рутинна, планова, з багатьма підрахунками робота над документом.

Тож, готуючи план дій на 2014 рік, у компанії після детального аналізу спланували необхідні заходи для покращення функціонування енергосистеми області. Зокрема — заміну силових трансформаторів, які працюють у мережах високовольтної напруги по 43—52 роки при нормативних — 25. Звісно, норматив не є догмою, усе залежить від умов експлуатації —трансформатор працює з номінальним чи максимальним навантаженням або ж він перевантажений.

Аби визначити ступінь зношеності його головних складових, існує, так би мовити, найбільш просунутий метод перевірки — визначення кількості фуранових сполучень у трансформаторній оливі. Саме її зразки і направили для аналізу в незалежну лабораторію, послугами якої користуються всі енергокомпанії нашої країни та зарубіжні. Одержані результати стали підставою для прийняття рішення щодо заміни обладнання. Ідентичні рекомендації компанія отримала і від Вінницького експертно-технічного центру Держгірпромнагляд. Саме на висновках цього центру минулими роками грунтувалися приписи структур Держенергонагляду щодо заміни силових трансформаторів, зокрема чотирьох у 2012 році і п’яти — у першій половині минулого. Однак цього разу ситуація раптом кардинально змінилася.

Бар’єри виставила… СБУ

У висновку Держенергонагляду від 25 листопада 2013 року, надісланому в департамент енергетики Мінвуглепрому, зазначено, що включення в інвестпрограму заміни трансформаторів, є необгрунтованим. І пропонується

профільному міністерству погодити інвестпрограму «Вінницяобленерго», виключивши з її переліку заміну силових трансформаторів. При цьому він посилається на висновки інспекції Держенергонагляду по Вінницькій області та зазначає, що пропозиції Вінницького експертно-технічного центру Держгірпромнагляду мають рекомендаційний характер.

Ще один абсурд. Адже ніхто у світі не візьметься дати категоричний висновок, що той чи інший зношений трансформатор вибухне або спалахне завтра чи через місяць. Крім того, нагадаємо, минулими роками той-таки енергонагляд Вінниччини виносив приписи щодо заміни такого самого обладнання на підставі тих самих рекомендацій того ж експертно-технічного центру.

Далі — більше. Посилаючись на порушення при експертному обстеженні силових трансформаторів, Міненерговугілля наприкінці минулого року раптом дає задній хід і відкликає свої позитивні висновки щодо інвестпрограми «Вінницяобленерго». Тим, хто не знає підводних рифів цієї справи, може здатися, що ключову роль у блокуванні зіграла принципова позиція енергонагляду. Насправді вказані порушення переважно мали процедурний характер (їх досить швидко усунули) і ніяк не впливали на технічний стан обладнання та не могли бути підставою для ненадання позитивного висновку щодо його заміни.

До того ж Держенергонагляд, як то кажуть, у процесі гри змінив вимоги щодо відбору організацій, які мають право проводити роботи з випробування трансформаторів. А на лист керівництва вінницьких енергетиків до «енергонаглядачів» із проханням надати перелік установ і організацій, які могли б зробити однозначний висновок щодо стану трансформаторів та провели відповідні аналізи трансформаторної оливи, відповіді у компанії так і не дочекалися.

У принципі, інакше й бути не могло, оскільки учасники цього спектаклю лише виконували ролі, відведені їм «режисером». А місію останнього влада, яку втілював собою Янукович, поклала на СБУ. І саме після листа, що надійшов із цієї служби в держструктури, ті почали відкликати свої позитивні висновки та підписи під проектом інвестпрограми вінницьких енергетиків.

Хто відповідатиме за наслідки?

В Одесі кажуть: хоч би що де сталося, в Одесі це буде обов’язково. За попередньої влади таке, але вже не жартівливе, визначення стосувалося всієї України. Бо ніде у світі спецслужби не втручаються у справи бізнесу, якщо він не несе загрози національній безпеці. У даному ж випадку все відбулося з точністю до навпаки — з подачі спецслужби поставлено під загрозу безперебійне енергопостачання регіону. А це вже підпадає під визначення диверсії, а не захисту державних інтересів.

Зрозуміло, що керівник СБУ був лише придатком до «сім’ї» Віктора Януковича. Розшифрувати ж комбінацію, яка розігрувалася з подачі останнього, не так уже й важко. Бо коли врахувати, що заміну трансформаторів викреслили також з інвестпрограм «Чернігівобленерго», «Полтаваобленерго» та «Сумиобленерго», то стає очевидним, що головний удар спрямували на «Запоріжтрансформатор», який виробляє цю продукцію. Адже підприємство через зменшення замовлень із Росії вже відчуло труднощі в роботі ще минулого року. А нинішнього (з урахуванням теперішньої ситуації) — навряд чи слід чекати змін на краще. Блокування ж замовлень ще й від українських енергокомпаній лише погіршить ситуацію та створить нові проблеми для багатотисячного трудового колективу.

Але виконавцям волі Віктора Януковича, як і йому особисто, було начхати на те, що без засобів на існування можуть залишитися тисячі працівників «Запоріжтрансформатора» та їхні сім’ї. Вони виконували «проанонсований» ЗМІ план свого керманича — знищити бізнес одного з головних акціонерів вищеназваних компаній та підприємства Костянтина Григорошина, якого «сімейні», а потім і деякі російські ЗМІ звинуватили у підтримці Євромайдану. Усі ці активи, за задумом глави владного клану, очевидно мали перейти «сім’ї». На щастя, Майдан завадив черговому рейдерському захопленню злочинним угрупуванням чужої власності.

Однак ставити крапку в цій історії ще зарано. Враховуючи явно замовний характер дій держструктур у процесі блокування інвестпрограм, чи не варто їх переглянути з огляду на пропозиції енергетичних компаній? Адже завдяки цьому надійдуть нові замовлення Запоріжтрансформатору», багатотисячний колектив одержуватиме зарплату, збільшаться відрахування в бюджети різних рівнів, пенсійний фонд тощо. Буде також створено умови для кращої роботи енергосистем у регіонах. Адже нове обладнання, на відміну від того, якому навіть 25—30 років, дає змогу втримувати стабільну напругу в електромережах під час її найбільших перепадів. А це саме те, чого найчастіше вимагають споживачі.

Що ж до різних контролюючих структур, яких розвелося більше, ніж працюючих, то, окрім скорочення, їх необхідно змусити відповідати за свої дії. Приміром, у випадку виходу з ладу обладнання, яке компаніям заборонили замінити, було б справедливим, щоб усю заподіяну від цього шкоду компенсували ті, хто керувався не державними, а клановими інтересами. Урешті-решт ті, хто уповноважений державою на виконання певних функцій, мають раз і назавжди усвідомити: рано чи пізно доведеться відповідати за свої неправедні дії.



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua