Вечір. Приходжу додому. Тільки-но почала займатися домашніми справами, дзвінок у двері. Відчиняю. На порозі стоїть тітонька з ціпком, вочевидь з ногами проблема. В руках — папери.
— Я представляю політичну силу таку-то. Ми проводимо передвиборне соціологічне опитування. Прошу вас відповісти на кілька запитань.
Що ж, погоджуюсь, хоча й не бачу в неї в руках анкети із запитаннями. Але тітоньку шкода, важко їй з ціпком по поверхах бігати. Отже…
— За яку політичну силу будете голосувати?
— Ще остаточно не визначилася…
— А як ви ставитеся до нашої політичної сили?
— Загалом позитивно, — відповіла і не покривила душею. Справді, багато чого мені імпонує в її програмі. Чекаю інших запитань, думаю, може уточнюватиме, чим саме їхня сила приваблює, а чим ні… Але далі тітонька заявила:
— Справді позитивно? От і добре. Тоді зараз будемо записувати вас у наші лави, — каже так категорично, ніби це не пропозиція, а вже давно вирішена справа. Витягла аркуш паперу з роздрукованими табличками-пустографками, і діловито запитала:
— Як ваше прізвище?
— Ваше ж опитування анонімне. Для чого вам моє прізвище? Тим паче, я не збираюся приєднуватися до вашої політичної сили…
— Але ж я маю записати… Хоча так, анонімне… А який у вас номер квартири?
— То які у вас ще запитання в опитуванні?
— Ну… Ви будете за нас голосувати? То який у вас номер квартири?! — таке враження, що тітонька почала дратуватися. Глянула на номер на дверях і записала його, здається, у той папірець, у який збиралася внести моє прізвище «для запису в лави».
Я засміялась:
— А дані що, в паспортному столі візьмете?
Тітонька нібито сполохалась на мить, а потім ніяково опустила очі, швиденько попрощалася. Я ж потім подумала: а чому ж тітонька більше не ставила «соцопитувальних» запитань? Чи то насправді місія в неї була інша — кількісно зміцнити новими членами свою політичну силу? А чи, можливо, їй треба було скласти список симпатиків, щоб якимись аргументами підкріпити їхнє бажання поставити галочку напроти відповідного рядка у виборчому бюлетені? Поки що залишається лише думати-гадати. Однак цікаво: а чи не доведеться побачити якось серед рядових членів цієї політичної сили свого прізвища?
Чим ближче до виборів, тим активніше ведуть і інформаційну, і агітаційну роботу різні політичні партії, об’єднання, блоки. І це природно. От тільки в деяких випадках ця активність набирає якихось дивних форм. Чи то лідери не достатньо добре готують агітаторів і пропагандистів, чи то вони, справді, чітко виконують поставлені перед ними завдання…
Людині кажуть, що політична сила цікавиться її думкою, а насправді може виявитися, що вона незчується, як кудись «вступить»…