АЛЬТЕРНАТИВА
Майбутнє — за технологіями, які сприятимуть збереженню довкілля
Вищі темпи розвитку в найближче десятиріччя забезпечить «зелена» економіка — в цьому переконана ООН. Згідно з дослідженнями фахівців, у довгостроковій перспективі інвестиції в «зелену» економіку сприятимуть керованому її зростанню, створять нові робочі місця, зменшать бідність на планеті. Прогнозовані щорічні витрати на перехід світу до ресурсозберігаючої низьковуглецевої економіки в 2012-2050 роках мають становити 1,35 трильйона доларів. Серед одержувачів екологічних інвестицій називаються 10 ключових секторів: сільське господарство, ЖКГ, енергетика, рибальство, лісове господарство, промисловість, туризм, транспорт, утилізація та переробка відходів, керування водними ресурсами.
Як зазначив нещодавно Прем’єр-міністр України Микола Азаров під час виступу на Боаському азійському форумі (Китай), і наша країна готова до участі в розробці «зелених» технологій. З огляду на актуальність теми, «УК» представляє нову рубрику — «Зелена» економіка». Перша розповідь — із ПП «Агроекологія» Шишацького району Полтавської області, засновником якого є Герой України Семен Антонець. Держземагентство спільно зі Світовим банком організували в це господарство прес-тур для журналістів провідних вітчизняних видань.
Від плуга залізного — до «біологічного»
У кабінеті Семена Антонця висить портрет Терентія Мальцева — рільника-новатора з уральської глибинки Росії. Познайомився з цією неординарною людиною на початку 70-х — і зав’язалася міцна дружба.
«Не нашкодь!»
Не раз бував Терентій Семенович у Михайликах. В офісі підприємства на видних місцях можна прочитати його мудрі вислови про землю. Семен Свиридонович просить звернути увагу на таке: «Не буває творення без руйнування. І навпаки. У природі творення домінує над руйнуванням. А діяльність людини цей закон порушує. Природна родючість грунту падає. Вину за це люди на себе повинні взяти. Не природа винна — ми! Наука намагається підремонтувати грунти, а треба навчитися створювати їх заново. Землеробство — це що? Землю робити! Нас же треба називати землекористувачами — ми лише використовуємо землю. Пора б землеробством зайнятися! Самі землю робити не можемо — повинні природі допомогти! Учитися керувати творенням і руйнуванням».
— Цитата зі статті «Філософія землеробства», — каже Антонець. — Мальцевське «не нашкодь» я взяв на озброєння на все життя. Останні три десятиліття присвятив вивченню процесів творення ґрунту і, власне, творенню землі. На зорі запровадження ґрунтозахисних технологій далеко не всі розуміли (у тому числі і я), чому не можна орати чорноземи завглибшки до 50-60 см. Коли почали застосовувати безполицевий обробіток ґрунту, на власні очі переконалися, що справді виходить краще, бо зберігається волога, зменшується кількість бур’янів, поліпшується пухкість землі, а в підсумку зростають врожаї. Ознайомлюючись із закономірностями ґрунтоутворення, я дедалі більше переконувався: втручання людини в цей процес має бути мінімальним. Відмирання коріння і стебел відбувається природним шляхом, ми ж плугом перекидаємо все з ніг на голову. Плуг порушує закон творення, про який говорив Мальцев. Він перевертає верхній шар, той самий, що, за висловом Терентія Семеновича, «є своєрідною лабораторією, кухнею, де готується і створюється про запас їжа», тобто пожива і волога для сільськогосподарських культур…
У середині 70-х жодне поле в Михайликах уже не лякали плугом — обробляли безвідвально. А згодом повністю перейшли до обробітку грунту на 5-7 см, тобто на глибину загортання насіння. Під усі без винятку культури. Таким чином обрали прийнятну для природи технологію, яка має ще й біологічне значення, бо тут уже давно не застосовують ні мінеральних добрив, ні гербіцидів. Від плуга залізного перейшли до плуга «біологічного».
Як перехитрити бур’яни
— До органічного землеробства, — наголошує Семен Свиридонович, — звернулися не для прибутків (хоча воно й прибуткове), а заради ідеї: аби не отруювати людей і природу.
В «Агроекології» щоденно продають до 30 т молока, щорічно виробляють 900 т м’яса — все екологічно чисте, без найменших слідів пестицидів, бо їх не застосовують у процесі виробництва кормів. Стабільно вирощують високі врожаї — зернових, наприклад, за останні три роки збирали не менше 50 ц на круг — теж без гербіцидів (у тракторних таборах жодного обприскувача не знайти). Звісно, могли б мати й кращі показники, одержувати надприбутки — варто лише скинути капелюха перед хімією, перепросити інтенсивні технології. Проте С. Антонець свідомо не йде на це.
— Часом виникне проблема на якомусь із полів — пруть бур’яни, мов несамовиті. Але навіть думка не з’явиться попросити сусіда, щоб обприскав. Моя ідеологія в іншому: аби люди їли нормальну природну продукцію. Страмовисько — жити на чорноземах і вживати хліб, цукор з отрутами.
Агрономи, механізатори замінили хімію високою агротехнікою. Добре вивчивши біологію бур’янів, знають, як їх перехитрити. Не допустять, аби небажана рослина випередила у своєму розвитку посівну культуру. Знищують бур’яни перевіреною багаторічним досвідом системою агротехнічних заходів. Поля боронують, культивують. На деяких, відведених під «зелені» пари, бур’яни... спеціально вирощують. Підростуть — прилущать, знову підростуть — знову прилущать. Разів п’ять за сезон. У чистій землі існують ідеальні умови для корисних мікроорганізмів та комах, які є надійними помічниками в боротьбі з не менш капосними ворогами — шкідниками, хворобами рослин. Важко повірити, але тут справді майже немає шкідників. Десятою дорогою обходять поля совки, інші небажані гості. Хіба довгоносик про себе нагадає…
Якось у господарстві побував міністр екології Польщі. У полі він оглядав посіви і знайшов жука, якого не сподівався побачити, — жужелицю-вовка. Від радості кинувся обіймати Антонця: «Я далі не поїду, мені досить побаченого, — вигукнув. — Це просто диво. Цей жучок — особлива жужелиця, яка поїдає комах-шкідників. Коли здобичі багато, впадає в азарт і вбиває набагато більше особин, ніж може з’їсти. А головна особливість його в тому, що не піддається штучному розведенню, живе тільки в чистому ґрунті. Де вносили гербіциди, там його немає».
У навколишній природі панує екологічний баланс. Кількість шкідників регулюється без усіляких штучних допінгів. Комахи самі знищують одна іншу. Вже й присадибних садків у селах ніхто не обприскує — немає потреби. А в господарстві і від синтетичних добрив відмовилися. Чим замінили їх? Адже ґрунтове життя, як і будь-яке інше, потребує живлення…
З однієї квітки букета не вийде
У землеробстві існує принцип повернення елементів, винесених з урожаєм. Повернення може відбуватися за рахунок мінеральних добрив або значною мірою — необхідних елементів, що є в добривах органічних, а також — у нетоварній частці урожаю. За Володимиром Вернадським, ґрунт є біоносним тілом і населений численною ґрунтовою біотою, яка потребує енергії для свого життя. Така енергія надається у вигляді органічних і пожнивних решток. Коли останні спалюють, а добрива не вносять, джерелом енергії для ґрунтової біоти слугує сам гумус. Родючість ґрунту тоді різко падає.
— Життя на Землі зародилося і триває завдяки природним чинникам, енергії Сонця — передусім, — нагадує Семен Антонець. — Вона сприяє нам і в вирощуванні врожаю. У верхньому шарі ґрунту має бути пожива. Де її брати, коли гною не вистачає? З рослин! Сьогодні завдання людини — ефективно використати сонячну енергію. Рослини на полі беруть ту енергію, розвивають кореневу систему, вона нагромаджується в ґрунті — з одного врожаю, другого, п’ятого, десятого… Зібрали пшеницю, ячмінь, інші культури — виростає падалиця, бур’яни. То теж пожива біоти — різних мікроорганізмів, черв’яків, грибків, водоростей…
Технологія органічного землеробства в господарстві передбачає внесення на гектар сівозміни 13—14 т напівперепрілого гною, 1,8 т поживних решток (солома, гичка, стебла), що в перерахунку на гній становить 9 т на гектар, плюс 2,5 т сидератів (еквівалентні 4 т гною). Таким чином, на гектар посівної площі дають приблизно 25—26 т органіки. Де ще таке в Україні побачиш? Після косовиці озимої пшениці пускають дискові борони, аби стерню злущити. Неглибоко змульчувавши стерню, сприяють активній життєдіяльності біоти. Згодом на полі з’являється падалиця, разом з нею проростають бур’яни. Вони хліборобів не лякають. Поле зеленіє, набирає енергії, удобрюється. Пригорнутий бур’ян працює на родючість.
Однак головний фактор накопичення поживи — багаторічні трави. У зв’язку з відмовою від внесення міндобрив площі під ними довели до 800 га. Використовують еспарцет, люцерну, вику… У них розвинена коренева система, яка добре розпушує ґрунт. Біля коренів розвиваються бульбочкові бактерії, вони засвоюють азот з повітря, збагачують ґрунт живим, органічним азотом. Тому й відпадає потреба в штучних добривах. Рослини кілька разів за сезон, після чергового відростання, прикотковують і лущать. Подрібнена маса гниє, покривається пліснявою, а це рай для грибків та іншої біоти — творців родючості.
Пам’ятаєте Мальцевське: «Ми повинні бути землеробами, а не землекористувачами»?
Сидеральні добрива прекрасно збагачують ґрунт органічними речовинами. Під впливом мікроорганізмів рослинні рештки розкладаються і перетворюються на гумус. Мінеральні речовини (наприклад, фосфор, який витягується корінням із глибоких шарів ґрунту) стають доступними для засвоєння рослинами. Поліпшуються водний і повітряний режими ґрунту, він оздоровлюється років на 5—6. Вирощування сидератів прирівнюється до внесення 15—20 т якісного гною, причому сидерати удвічі дешевші. Плекають ще горох, жито, гірчицю, ріпак… На думку Семена Антонця, сидерат має складатися з багатьох видів рослин. Щоб мікроорганізми, черв’яки добре працювали, для них потрібне різнотрав’я. З однієї квітки букета не вийде.
А Михайлики приймають делегацію за делегацією — потік охочих перейняти досвід не зменшується. Навіть з Австралії, Нової Зеландії, Японії, не кажучи вже про ближнє зарубіжжя. Вчитися тут є чого: хлібороби «Агроекології» створили своєрідний захисний шар, який надійно оберігає землю від морозів, посух, ерозії та інших лих, створили ідеальні умови для існування в ґрунті корисних мікроорганізмів, комах, жучків, черв’ячків. Вони на практиці довели, що можна повністю перейти на «зелену» економіку, можна відтворити родючість землі. Захисна біологічна система сприяє прискоренню процесів ґрунтоутворення, зростанню гуміфікації органічної речовини. Припинивши обертати скибу, залишаючи на поверхні поля нетоварну частину врожаю, у виробничих умовах змоделювали дерновий процес ґрунтоутворення. На площі понад 8 тис. га утворилися стійкі агроландшафти.
Отже, можна без плуга і без хімії?!
АКЦЕНТИ
Євген МИЛОВАНОВ,
голова правління Федерації органічного руху України:
— Органічне господарство, як і «зелений» туризм, — складові «зеленої» економіки в сільському господарстві, на сільських територіях. Органічне виробництво в Україні робить лише перші кроки — більш-менш усвідомлено за нього взялися наприкінці 90-х років. Одним із піонерів був нині добре відомий аграрій-новатор, Герой України Семен Антонець. В «Агроекології» давно вже керуються принципами органічного виробництва. Впровадивши ґрунтозахисну систему землеробства, підприємство набуло неабиякого досвіду вирощування здорової рослинницької продукції, а також формування високопродуктивного молочного стада без застосування хімічних добавок та стимуляторів росту. В «Агроекологію» сьогодні їдуть по науку органічні фермери з усього світу.
Геральд ХЕРРМАНН,
екс-президент Міжнародної федерації органічного
сільськогосподарського руху:
— Просто вражає досягнуте Антонцем, причому не за рік-два, а за три десятиріччя. Позитивне враження справляє ведення тваринництва, не кажучи вже про рослинницьку галузь. Це органічне господарство справді унікальне. Спираючись на його досвід, я вірю в майбутнє «зеленої» економіки України, оптимістично ставлюся до того, наскільки успішно може розвиватися в Україні органічне сільське господарство. До того ж, інші чинники говорять на їхню користь — сприяють грунтові, кліматичні, агротехнічні умови. Не викликає сумніву й інтелектуальний потенціал.