Олексій ЗАРУДНИЙ: «Для подолання дефіциту бюджету ПФ потрібні воля, фаховість та співпраця»
Протягом останніх років дедалі актуальнішими стають питання дефіциту бюджету Пенсійного фонду України. Зокрема порушення принципу економічної залежності пенсійних видатків від отриманих доходів. За таких умов особливої уваги потребує збалансованість бюджету ПФ. Чи вдасться цього досягти і коли? Що для цього потрібно і чи слід непокоїтися пенсіонерам? Із цими та іншими запитаннями «Урядовий кур’єр» звернувся до голови правління Пенсійного фонду України Олексія ЗАРУДНОГО.
— Олексію Борисовичу, останнім часом, мабуть, лише ледачий не висловлювався з приводу дефіциту бюджету Пенсійного фонду. Та наші читачі хочуть почути коментар від першоджерела. Що ж таке цей дефіцит і як він впливає на ситуацію з поточними пенсійними виплатами?
— Спершу зазначу: те, що велику частину видатків фонду покриває держбюджет України, жодним чином не впливає на зобов’язання фонду перед пенсіонерами. Усі пенсії виплачують вчасно. І це завдання ми завжди виконували та виконуватимемо.
Щодо теорії питання. Бюджет Пенсійного фонду складається з дохідної та видаткової частин. І коли виникає різниця між запланованими видатками та очікуваними доходами, з’являється дефіцит. У структурі доходів фонду чимала частка — кошти держбюджету. Але з того, що спрямовується до Пенсійного фонду, значну частину становлять трансферти на фінансування державних пенсійних гарантій військовим, держслужбовцям, правоохоронцям, шахтарям, чорнобильцям та ін. Друга частина — страхові внески щодо тих категорій, де страхувальником є держава (жінки у декретній відпустці, військовослужбовці строкової служби тощо).
— Щодо більшої частини цих коштів Пенсійний фонд, як я зрозуміла, виступає в ролі адміністратора, а держава — страхувальника?
— Можна сказати й так. Держава через Пенсійний фонд здійснює соціальні пенсійні виплати, не пов’язані з пенсійним страхуванням. У 2016 році із загального ресурсу держбюджету 144,9 мільярда гривень мають спрямувати до Пенсійного фонду. З них на фінансування виплат окремим категоріям пенсіонерів припадає 57,2 мільярда, на сплату страхових внесків — 6,4 мільярда, а безпосередньо на покриття дефіциту фонду — 81,3 мільярда гривень.
— Чому і як виник цей дефіцит? І чи були періоди, коли його не було?
— Так, на початку 2009 року дефіциту бюджету фонду не було зовсім. А ось наприкінці того самого року він сягнув 13,7 мільярда гривень. І відтоді то знижується, то підвищується, але не зникає. Тобто нинішній дефіцит — це результат багаторічного накопичення колосальних проблем у солідарній пенсійній системі, які врешті призвели до її розбалансування.
Іншими словами, упродовж останніх років пенсійні видатки за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду зростають значно більшими темпами, ніж власні доходи.
— Що таке «пенсійні видатки за рахунок власних надходжень»?
— Дохідна частина бюджету фонду формується із власних надходжень, 95,8% яких становить сума єдиного соцвнеску, що спрямовується на пенсійне страхування, і коштів держбюджету. Відповідно видатки також здійснюються за рахунок власних надходжень та за рахунок держбюджету. Які виплати покриваються за рахунок коштів держбюджету, ми вже з’ясували. А ось за рахунок власних надходжень фонду виплачують не лише страхові пенсії, а й доплати та надбавки не страхового характеру, які, по суті, є формами соціальної підтримки і мали б фінансуватися з інших джерел. Наприклад, тільки у 2016 році на «дотягування» пенсій до рівня прожиткового мінімуму буде витрачено майже 43 мільярда коштів ПФ.
— Чому виникає така доплата?
— Розмір пенсії залежить від набутого страхового стажу та заробітку, з якого сплачувалися пенсійні внески. І якщо розмір такої пенсії не сягає мінімального, до неї встановлюють доплату до прожиткового мінімуму. У кожного пенсіонера вона індивідуальна й залежить виключно від розміру обчисленої пенсії. На сьогодні такі доплати отримують 7,8 мільйона пенсіонерів, або 63,4%.
— Але ж за рахунок страхових коштів фонд здійснює й інші невластиві виплати?
— Правильно. У 2016 році вони становлять 47,3 мільярда гривень, з яких 42,7 мільярда — доплати до прожиткового мінімуму; 2,9 мільярда — виплати пенсій за вислугу років; 99,7 мільйона — виплати цільової грошової допомоги на прожиття.
Проблема нашої пенсійної системи — значна кількість пільг та привілеїв у пенсійному забезпеченні, зокрема достроковий вихід на пенсію, скорочення необхідного для призначення пенсій трудового стажу тощо. Так, у 2016 році на фінансування дострокових пенсій — пільгових та за вислугою років — потрібно спрямувати майже 4,5 мільярда гривень страхових коштів фонду.
— Тож, як розумію, ці видатки слід зменшити? Та чи виправить це ситуацію з дефіцитом загалом?
— Так, слід. Безперечно, це лише один крок у напрямі фінансової стабілізації солідарної пенсійної системи. Крім зменшення видатків, необхідно забезпечити збільшення доходів. При цьому певний фінансовий ресурс міг би вже сьогодні зменшити дефіцит бюджету фонду, якби вдалося ліквідувати борги та покращити платіжну дисципліну страхувальників. Припустімо, що у 2016 році всі боржники розрахувались із ПФ, а сам він перестав здійснювати невластиві видатки. Бюджет одразу ж перестав би бути дефіцитним. І, можливо, навіть міг би з’явитися профіцит.
— Але ж цього року, навіть вирахувавши трансферти, держбюджет має спрямувати до фонду колосальну суму. Із чим пов’язане її стрімке підвищення порівняно з 2015?
— На початку 2016 року в межах податкової реформи Україна істотно скоротила ставку ЄСВ — до 22%. Це, безперечно, спричинило зменшення надходжень до бюджету фонду, які необхідно було компенсувати. Наприклад, ми прораховували, що від зменшення ставки єдиного внеску бюджет фонду втратив понад 70 мільярдів гривень.
— Навіщо тоді потрібно було зменшувати цю ставку?
— Рішення було прийнято свідомо задля зниження навантаження на фонд оплати праці та як наслідок — легалізації зарплат і зайнятості. Тобто повинно було стимулювати їх вихід із тіні, сприяти розвитку великого та середнього бізнесу. Але статистика доводить, що роботодавці поки що не поспішають відбілювати зарплати найманих працівників та легалізуватися. Такий сценарій теж прораховували, тому, перш ніж ухвалити відповідне законодавче рішення, було проведено розрахунки можливих втрат бюджету ПФ та визначено джерело і розмір компенсації з держбюджету.
— Але ви все-таки розраховуєте, що справа зрушить з місця і бізнес почне адекватно реагувати на зменшення податкового навантаження?
— Дуже на це сподіваємось. Адже легалізація — один із прихованих резервів наповнення бюджету фонду. За експертними оцінками, річний обсяг тіньових доходів громадян сягнув нині 200 мільярдів гривень. А це понад 40 мільярдів втрат Пенсійного фонду. Інше питання — залучення до сплати ЄСВ «хоча б у мінімальному розмірі всіх категорій працівників». Це може забезпечити додатково близько 8 мільярдів надходжень до бюджету фонду. Лише після цього можна буде говорити про фінансове збалансування пенсійної системи.
До речі, українська солідарна система має дієву конструкцію, спроможну витримати великі навантаження. Але, на жаль, таких навантажень рік у рік стає дедалі більше. Це зростання заборгованості з платежів, збільшення невластивих виплат, тіньова зайнятість, демографічне навантаження тощо. Саме тому так гостро постало питання проведення радикальних змін у пенсійній системі держави.
— Маєте на увазі проведення реформ у солідарній пенсійній системі?
— Питання потрібно вирішувати комплексно. Солідарна система — це лише частина айсберга. Загалом головна мета сучасної пенсійної реформи — повернення до страхових принципів. Нагадаю, що відповідний законопроект було внесено на розгляд Верховної Ради ще торік, але він не задовольнив усіх парламентаріїв. Цього року уряд доопрацював його і знову вніс на розгляд. Сподіваюся, законодавці більш відповідально поставляться до розв’язання нагальних пенсійних проблем, які накопичувалися роками. Саме цей законопроект передбачає норми щодо збалансування солідарної системи. І, на моє переконання, якщо ми не проявимо стійку позицію у цьому питанні, не розв’яжемо найактуальніші проблеми у пенсійній системі, майбутнє буде досить хмарним.
Необхідно вже нині дивитися не на рік-два, а значно далі — на 10, 20, 30 років наперед. Адже зрозуміло, що солідарна система може компенсувати людині, яка виходить на пенсію, не більш як 40% втраченого заробітку. А з огляду на невтішний демографічний прогноз ситуація може погіршитися ще більше.
— Тобто в майбутньому солідарна система не зможе впоратися з таким навантаженням?
— Об’єктивно це так. Кожна пенсійна система, солідарна чи накопичувальна, має ризики. Натомість за розумного поєднання систем ці ризики можна нівелювати. У світі багато таких практик поєднання. Але нема єдиного сценарію. Кожна країна обирає найприйнятніший саме для неї. Стратегічно Україна оголосила про свій вибір у напрямі накопичувальної системи ще у 2003 році, та практично запровадити її поки що не вдається.
Одні фахівці кажуть, що запроваджувати накопичувальну систему передчасно, це спричинить крах солідарної, яка фінансово дуже нестабільна. Другі стверджують, що саме настав час, коли більше не можна зволікати. І саме згаданий законопроект — те законодавче підгрунтя, яке у майбутньому має забезпечити пенсіонерам виплати з обох систем, обов’язковим учасником яких він буде.
А для цього слід розробити дорожню карту дій, чіткий механізм співпраці цих двох систем, визначити конкретні строки для старту. Маємо враховувати думки фахівців, практиків, експертів. Зважити всі «за» та «проти» і врешті прийняти єдине правильне рішення. Адже нині видатки на пенсійні виплати стрімко зростають. В Україні частка пенсійних виплат у ВВП одна з найбільших у світі, а прийнятним рівнем у світовій практиці вважається 8—10% ВВП.
— Напевно, найбільше це непокоїть Міжнародний валютний фонд, який постійно надає рекомендації щодо реформування української пенсійної системи, піднімає питання підвищення пенсійного віку тощо?
— МВФ надає рекомендації тому, що він нас кредитує і має бути впевнений, що позичальник зможе повернути борги. Насправді МВФ висуває лише одну основну вимогу: збалансування бюджету ПФУ.
— Які основні кроки необхідні для збалансування бюджету ПФ у 2016 році та коли українцям слід чекати на зміни та реформи?
— Працювати, переконаний, маємо у двох напрямах: законодавче врегулювання проблемних питань і проведення організаційних заходів.
Нині триває робота щодо скорочення заборгованості із платежів до фонду, зменшення адміністративних видатків, оптимізації організаційної структури та чисельності працівників Пенсійного фонду, прагнемо створити єдину електронну систему, яка буде прозорою зсередини й зовні.
Потрібна спільна робота ПФУ, державних фіскальної та виконавчої служб, держслужб з питань праці та зайнятості з платниками внесків щодо платіжної дисципліни, недопущення заборгованості, легалізації зарплат, створення нових робочих місць тощо.
Лише спільно влада, громадськість та науковці зрушать з місця цей процес. Отже, нам потрібні воля, фаховість та співпраця. Дуже сподіваюся, що планування бюджету Пенсійного фонду на 2017 рік уже буде здійснюватися на базі оновленої законодавчої платформи.
Любомира КОВАЛЬ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Олексій ЗАРУДНИЙ. Народився 1970 року в Москві. 2000-го закінчив Київський інститут туризму, економіки і права. З лютого 1996-го до вересня 2006-го працював у ПФУ начальником юридичного відділу, начальником юруправління, заступником голови правління.
У 2007—2008 роках — народний депутат України. Із грудня 2007-го по березень 2010 року обіймав посаду голови правління ПФУ. З грудня 2010-го по грудень 2014-го — голова ТОВ «Українська незалежна інноваційна консалтингова компанія», у серпні — грудні 2014 року очолював раду ГО «Новий соціальний вибір». Із грудня 2014 року призначений на посаду голови правління Пенсійного фонду України.