Мокра погода, що тривала в Україні кілька тижнів, змусила садоводів хвилюватися. Адже фруктові дерева відцвітали, а запилювати їх  було майже нікому. На холоді малоактивними були навіть джмелі. Полтавських садоводів виручила дика бджола — руда осмія, ціла популяція якої живе на території Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М.І. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН. Ця бджілка не носить меду, але в рази активніша за медоносну бджолу, запилює все, що цвіте, навіть за температури +5 градусів.

І тепличні овочі бувають смачними й ароматними

Наукова співробітниця лабораторії селекції кормових культур дослідної станції Любов Кавалір, яка опікується пасікою, розповіла, що перших півтори сотні рудих осмій виловив у природі у 1970-х роках заввідділу селекції Борис Зінченко. Він виставив у саду вулики з очеретяних трубок, у яких осмії відклали личинки. Зиму ці трубки з поселенцями пролежали у металевому ящику, а навесні, перед цвітінням садів, їх знову виставили на свіже повітря.

Експеримент зі штучного розведення диких осмій виявився вдалим: щороку їх було близько мільйона особин.

Колонії осмій роздавали жителям приватного сектору Полтави для запилення садків, а під осінь забирали.

— Я влаштувалася на роботу на станцію у 1985 році, і зразу мене посадили пиляти очерет. Тим верстатом для нарізання очерету й досі користуємося. Коли водойми замерзали, ми їздили на болота заготовляти очерет: на Микільське, Копили, Сади, Леваду. Нарізаємо його, в’яжемо в кулі й привозимо сюди, на станцію. Перечищаємо, ріжемо на двадцятисантиметрові палички. Бджілка відклала личинку і одразу наносила їй пилку й заліпила її землею. І таке гніздечко вона влаштовує для кожної личинки. У трубочці вміщається 8—12 личинок, — ділиться технологією Любов Кавалір.

Коли осмій розвелося достатньо для продажу, з’явилися й покупці. У 1980-х роках дослідна станція великими партіями продавала личинки осмій (висилали взимку посилками) тепличним господарствам України, Росії, Чехословаччини, Молдови. А у 2010 році полтавські науковці отримали патент «Спосіб промислового розведення бджіл роду осмія».

Спершу личинки продавали просто у трубочках. Потім стали трубочки розрізати і витягати звідти лялечки. Так вони займають менше місця.

— Запилені бджолами тепличні огірки або помідори дають смачні й ароматні  плоди, а запилені штучно не пахнуть і на смак наче трава. Тому запилення комахою дуже важливе, — пояснює директор станції Андрій Кохан.

У лісостеповій зоні України руда осмія запилює рослини із другої декади квітня (у медоносної бджоли сезон починається значно пізніше) до кінця травня — початку червня, запилюючи кісточкові, ягідники. А оскільки на станції кокони осмій зберігають у морозильній камері, то їх можна випускати спеціально для запилення полуниць або вишень.

Кандидат біологічних наук полтавець Віктор Гукало, який два десятиліття тому працював на станції з осміями і захистив на цю тему кандидатську дисертацію, розповідає, що в радіусі 5 кілометрів навколо станції щороку, попри погоду, стабільно були щедрі врожаї кісточкових. Важливо, що осмія не конкурує з медоносною бджолою, тому що збирає не нектар, а пилок.

— По наших осмій приїжджали тепличники навіть із Сєверодвінська на Камчатці. Тоді личинка осмії коштувала 3 копійки, а ми продавали їх сотнями тисяч. Наш відділ заробляв грошей більше, ніж усі інші наукові відділи станції, разом узяті, по 18—22 тисячі тодішніх карбованців за сезон. Я досліджував, чому осмій брали саме для теплиць. Там дуже жорсткі умови: вогко, висока температура, і квітка огірка чи помідора, уранці розпустившись, до вечора вже може засохнути. Але осмії з їхньою активністю встигають відвідати кожну квітку по кілька разів. Їх до цього змушує відчуття голоду. А медоносна бджола в таких умовах і не житиме.

Науковці пробували організувати продаж личинок осмії у далеке зарубіжжя, але не змогли оформити відповідні дозвільні документи на перевезення. А ось іноземці завозять в Україну комах-запилювачів, зокрема ізраїльтяни й іспанці — пакетних джмелів. Але осмії ефективніші й дешевші, ніж імпортні тепличні джмелі.

Рятує сірка

Запитав пана Гукала: чому тепличники платили такі гроші за осмій, адже їх можна розвести? Виявляється, це не так просто, як може здатися. Існують певні технологічні секрети.

— Ми з Борисом Зінченком брали участь у різних з’їздах ентомологів і там дізналися, що багато наших колег пробували налагодити промислове виробництво осмій, але у них не вийшло, бо в цих бджілок багато природних ворогів. Найнебезпечніші з них кліщі. Вони дуже живучі, і їх не могли знищити навіть з допомогою оброблення коконів кислотами. А в нас власна технологія, ми для оброблення личинок використовуємо сірку.

Технологію розведення осмій ми описали у спеціальній літературі, та  все одно в людей не виходить, тому що для цього потрібно мати наукову базу, умови, кваліфікованих фахівців. Це щоденна наукова, дослідницька робота, яка потребує часу і зусиль. Французи на конференції хвалилися, що їм вдалося вивести 18 осмій, а в нас на той момент їх було 3,5 мільйона. Керівництво станції не допомагало нам, а то популяцію осмій можна було б збільшити. У Полтаві у нас було майже 30 точок, де ми їх розмножували, щодня відвідували. Нині осмій на станції, мабуть, із півмільйона особин.

За словами Любові Кавалір, проблему кліщів на станції успішно розв’язали. «У нас їх майже немає. Торік ми протруїли сіркою всі трубочки з коконами,  й ті, що з кліщами, й ті, що без, тож цього року кліщів була  жменька. Хоч раніше на пасіці шкідників було дуже багато».

Щодо перспектив збільшення популяції осмій, для цього треба, щоб їхні личинки купували у великій кількості. Останніми роками так і відбувається. По гривні за личинку їх купують тепличні комбінати Дніпра, Луганської, Донецької, Харківської областей.

— Руда осмія витриваліша за медоносну бджолу, вигідно відрізняється простотою і невибагливістю утримання, не потребує підгодовування цукровим сиропом, — продовжує Любов Кавалір. — Вища ефективність осмій у теплицях досягається в разі комбінованого використання — у січні — березні запилення осміями, а в наступні місяці — медоносними бджолами. Ефективне також застосування лише поодиноких бджіл протягом усього періоду цвітіння огірків. Такий спосіб запилення поширений у присадибних теплицях.

Технологія зберігання і використання осмій у теплицях така: гніздові трубки з лялечками  в зимовий час зберігають на природному холоді (в неопалюваних приміщеннях). У грудні — січні кокони видаляють із гніздових трубок, очищають на решетах від землі й шкідників, і надалі зберігають у закритих металевих коробках у холодильній камері за температури від 0 до +2 градусів або на природному холоді. Для використання бджіл у зимово-весняний період їх потрібно вивести з діапаузи. Для цього кокони засипають у лотки шаром близько 2 сантиметрів, накривають сіткою або склом й інкубують за кімнатної температури або в термостаті.

Осмії в теплицях ефективно працюють у січні — лютому 20—30 днів, у березні — 15—20, у квітні — 10—15, а в травні — 7—10 днів. Після проходження цих строків у тепличні вулики заносять нові партії проінкубованих бджіл. На кожні 400—500 квадратних метрів теплиці встановлюють один вулик розміром 35х15 см і заввишки 20 см, закладений очеретяними трубками. Бджіл переносять у теплицю, коли вони починають прогризати кокони. Якщо бджоли стали виходити з коконів, а теплична культура ще не цвіте, їх потрібно перенести в холодильник і утримувати за температури  +2 -4 градуси.

Кокони бояться прямих сонячних променів, а температура, вища за +30 градусів, згубно впливає на бджіл.

ДОВІДКА «УК»

Руда осмія, або дика поодинока бджола, менша за медоносну й безпечна для людини. У природі селиться поодиноко або невеликими колоніями в нірках, порожніх мушлях, щілинах будівель, порожнинах стебел, очеретяних стріхах тощо.

У Європі відомо понад 130 видів осмій. В Україні найбільше поширені руда й рогата осмії. За хвилину руда осмія запилює близько десяти квіток.