З інформації на різних блогах та форумах в Інтернеті, а також із дзвінків до редакції «УК» можна зробити висновок, що людей нині дуже турбує питання повернення своїх депозитів, термін дії яких вже закінчився або триває.
Як же це зробити із мінімальними грошовими затратами, отримати від банків не лише свої вклади з відсотками, а штрафні відсотки?
Ведіть листування
Як вважає адвокат Дмитро Гутгарц, перше, що мають зробити вкладники, — перевести спілкування із фінансовою установою з усної форми на офіційну письмову. «Немає потреби дзвонити в банк і спілкуватися з його менеджерами чи касирами. Ви ніколи не зможете долучити до позову проти банку ваші діалоги по телефону з банківськими співробітниками», — зазначає він.
І справді, листування клієнта банку з господарями чи менеджерами фінансової установи утворює доказову базу стосовно можливих у майбутньому судових спорів. Більше того, це доводитиме й те, що вкладник добре озброєний доказами на свою користь та обізнаний у правових питаннях. І це може стати початком «мирного діалогу» між фінансовою установою та її клієнтом, тобто банк, щоб нічим не заплямувати свою репутацію, піде вкладнику назустріч і виконає всі його вимоги.
Що треба зазначати у письмовому зверненні до банку?
По-перше, необхідно вказати вимогу повернути суму депозиту разом із нарахованими відсотками. По-друге, написати, чому вам повинні повернути ваші кревні кошти, посилаючись на положення депозитного договору.
На думку адвоката юридичної компанії «Тарасов та партнери» Павла Кириченка, зобов’язання фінансової установи повернути своєму вкладнику гроші міститься у частині 2 статті 1060 Цивільного кодексу України.
«Згідно з цим документом, за угодою банківського депозиту, незалежно від його виду, банк зобов’язаний надати вклад або його частину за першою вимогою вкладника. Що стосується дострокової видачі грошей своїм клієнтам, то навіть якщо в угоді й розписано обмеження про це, все одно фінансова установа повинна повернути кошти», — вказує юрист.
А потім до суду
Правники зазначають, що фінустанови стосовно депозитних вкладів керуються Положенням про порядок використання банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, що було затверджене постановою правління Нацбанку від 3 грудня 2003 року.
«Банк зобов’язаний прийняти вимогу клієнта (тобто заяву, яка є фактичною скаргою. — Авт.), поставити на ній дату, підпис уповноваженої особи, відбиток штампу фінансової установи. Крім того, банк повинен надати фізичній особі письмове повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги, де вказати причини, дати взяття вимоги до обліку, дати надання вимоги; прізвище, ім’я та по батькові уповноваженої особи і відбиток печатки банку», — зазначає Павло Кириченко.
Слід сказати, що вимога клієнта в цьому питанні, яку оформлено у письмовому вигляді, є для банку так званим платіжним документом. І фінансова установа просто зобов’язана виконати все в термін, який встановлено в угоді. Також не варто забувати і про те, що такий строк не обумовлено в договорі, але згідно з Цивільним кодексом України він становить 7 днів. Таким чином, жодні відмовки банку не будуть законними.
Якщо ж фінансова установа й надалі не реагуватиме на законні вимоги своїх вкладників, то існує більш дієвий засіб — суд.
«Власники депозитів перед тим, як йти до суду, повинні грамотно написати позовну заяву, заплатити і принести квитанцію за судовий збір, взяти із собою договір з банком, квитанції про внесення коштів до фінустанови, а також скріпити все це листуванням із банком (звісно, якщо таке є)», — зазначає Дмитро Гутгарц.
Він підкреслює, що клієнт банку має повне право просити суд про стягнення штрафів зі своєї недолугої фінансової установи. Це зробити дає право як договір, так і Цивільний кодекс. А тому банки мають заплатити суму боргу перед вкладниками з урахуванням індексу інфляції та й ще 3% річних простроченої суми.
Звісно, що наші суди і раніше (за старої влади) здебільшого були на боці вкладників, адже розуміли, як банки можуть зухвало задурювати своїх клієнтів.
І не забудьте про виконавчу службу
Після винесеного судом рішення на користь власників депозитів, коли воно вже матиме законну силу, треба взяти в судових органах виконавчий лист. Із цим документом вкладникам слід звертатися до виконавчої служби, яка й повинна виконувати всі рішення суду: арештовувати майно боржника, списувати гроші з рахунків тощо.
Відомо, що обидві сторони можуть дійти до мирової угоди.
Однак Павло Кириченко констатує, що ще й досі в Україні законодавчо не виписано порядок примусового виконання таких угод. З огляду на це клієнтам банків слід бути дуже пильними і все ретельно відслідковувати, щоб не потрапити в халепу, коли для виконання судового рішення треба буде знову звертатися до Феміди — а це все і нерви, і гроші. Як і треба бути дуже пильними з банками ще у момент підписання угод. Так, нещодавно Верховний суд України, вивчаючи окремо взяту справу, прийняв рішення (яке є трактуванням і на яке можна посилатися юридично, маючи певні зиски), що банк таки може відмовити повертати депозит з відсотками, якщо на момент його відкриття та внесення грошей на рахунок не дотримано всіх вимог. При цьому це може статися навіть через вину або необережність співробітників банку.
Як зазначає керуючий партнер юридичної компанії Prove Group Владислав Кочкаров, найчастіше це відбувається, коли банк нараховує гроші клієнтів не на так званий вкладний рахунок, а на розрахунковий. «У кращому разі клієнтам просто не нараховуватимуть відсотки за депозитами. А у гіршому — співробітники фінансової установи скажуть вкладникам, що вони взагалі не вносили грошей. Щоб не сталося такої біди, треба бути більш уважними щодо підписання депозитних угод», — зазначає він.
Утім, на його думку, така практика ставить під загрозу існування онлайн-вкладів (депозитів, які можна відкрити в Інтернеті в обраному банку, не виходячи з дому) . Владислав Кочкаров додає, що в його практиці були ситуації, коли при підписанні таких договорів у людей не залишалося взагалі жодних документів, і їм доводиться просто сподіватися на порядність фінансових установ.
Однак Павло Кириченко не зовсім згоден зі своїм колегою і зазначає, що зазвичай у цьому разі гроші у клієнтів банків таки залишаються, проте вони зберігаються на карткових рахунках вкладників. «Часто це зазначається навіть у договорах, просто клієнти банків не дуже уважно читають угоди, а потім мають великі чи малі проблеми. І в таких ситуаціях, звісно, якщо справа доходить до судів, вони стають на бік фінансових установ», — додає він.
Попри все заради справедливості слід визнати, що набагато частіше банки намагаються створити купу проблем для вкладників, ніж навпаки. Тому, як радять юристи, не треба забувати ще про один із методів боротьби за свої гроші — оскаржити незаконні дії банку в регуляторі. А він, як відомо, може застосувати штрафні санкції до фінустанови і навіть відкликати в неї ліцензію.