Цю потужну зброю призначено для знищення живої сили, артилерійських батарей, ДЗОТів, а також забезпечення проходів у мінних полях і польових загородженнях. Докладніше про артилерійську установку та захисників України, які працюють з нею, — в репортажі із зони бойових дій на одному з найгарячіших напрямків на Донеччині.
Командир самохідної артилерійської батареї — 25-річний Артем з позивним «Фіат». Свого часу він навчався в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на факультеті ракетних військ та артилерії. Після закінчення навчання в одному із провідних навчальних закладів у системі військової освіти Міністерства оборони потрапив до 55 окремої артилерійської бригади «Запорізька Січ».
«Фіат» тепер пригадує, що 2021 року бригада вирушила в зону проведення ООС на Донбасі для виконання бойових завдань за призначенням. І саме там артилеристи зустріли вторгнення рашистів і початок широкомасштабної війни. До того як освоїти CAESAR, мав справу із радянською 152мм причіпною гаубицею «МстаБ».
«Майже щодня знищуємо основу ворожої армії — піхоту й артилерію. Робота 24 на 7. Б’ємо по загарбниках влучно і чітко. Самохідна 155мм гармата CAESAR має дальність стрільби майже 42 кілометри. Розрахунок установки — п’ять осіб: командир гармати, навідник, два номери обслуги і водій. Машина має боєкомплект 18 пострілів. Це снаряд та пороховий заряд», — лаконічно, фахово й чітко розповідає про свою бойову роботу військовий.
Артем родом із Запоріжжя, що також нині є прифронтовою територією. Удома на захисника України чекають дружина, батьки, сестра. Артилерійський офіцер підтверджує, що Донеччина нині залишається дуже гарячим і найважчим напрямком.
«Ворожі колони йдуть невпинно, і до атак на наші позиції загарбники вдаються щодня. Зазвичай зупиняємо. Та, на жаль, трапляється й так, що ворожі підрозділи прориваються. Ми здебільшого працюємо по рухомих цілях: танки, БМП, МТЛБ, БТР, багі. Зупиняємо все, що рухається на нас. Тому загалом наша бригада знищила безліч одиниць бронетехніки рашистів», — розповідає «Фіат» про бойові будні та вже набутий досвід.
Самохідну артилерійську установку, з якою нині ефективно працює його батарея, передали Збройним силам України французькі партнери 2023 року.
«Настріл — вже 2,5 тисячі пострілів, ресурс — 2,8 тисячі. Потім у гармати буде потрібно замінювати ствол. Це нескладна процедура, і вітчизняні техніки навчилися замінювати стволи та робити технічне обслуговування бойової машини. До того ж стволи періодично нам постачають, і якогось дефіциту та відповідних проблем немає», — зазначає офіцер.
Водій самохідної артилерійської установки — 26річний боєць Юрій. Він має позивний «Прийомний». Пояснює, чого саме таке псевдо отримав від бойових побратимів.
«Коли мене тільки перевели в дивізіон, до мого найпершого розрахунку входили хлопці із Запоріжжя. А я з Тернопільської області, тому бойові друзі жартома казали мені: «Ти прийомний», — зі сміхом згадує він походження позивного.
Повістку з військкомату Юрій отримав 20 квітня 2022 року і відтоді у війську.
«Ця бойова машина дуже цікава, оскільки вона здатна наводити багато шурхоту. Головне — якщо правильно доглядати за нею, вона досить ефективно працює.
Для мене це нова техніка. Адже до цього катався на радянському підстаркуватому ЗІЛі. А в цьому сучасному автомобілі подобається буквально все: виручають опції блокування диференціалів, підключення переднього повного приводу, автоматизоване підкачування коліс — це має особливе значення. Навігацію тут позначено французькою й англійською мовами. Вивчив уже всі підказки й тому орієнтуюся, як і належить. Водієві в навігації допомагають іконки та значки. Помилки мають свою нумерацію, тут усе розписано, і жодних питань немає», — розхвалює водій техніку, котру вміло обслуговує.
А ось 33річний навідник гармати Юрій має не менш цікавий позивний — «Франко». Не менш охоче він пояснює його походження.
«Уявіть: у нашому розрахунку аж три Юрки! А оскільки я з ІваноФранківської області, то й отримав такий позивний», — каже.
У перші дні широкомасштабної війни навідник гармати працював на причіпній гаубиці радянського виробництва «МстаБ» та гарматі «Гіацинт». Потім опанував словацьку гармату Zuzana, а тепер працює із французькою CAESAR. І, звісно, має змогу переконатися в перевагах потужної зброї.
«Ця артилерійська установка максимально проста. За хвилину можна розкласти, ще за хвилину — скласти. Наведення тут автоматичне через GPS. Є пультмонітор: додаю координати, і працюємо. Через програмне забезпечення «Кропива» — прив’язка й точність до одного метра. Мені командир каже кут і приціл, я наводжусь, і в автоматичному режимі за допомогою гідравлічної системи гармата наводиться на ціль. Сенсорний екран, цифри — і вперед, вперед! Дуже точна зброя. Можемо влучити в ціль з першого, а буває, із другого снаряда. Швидкість — шість пострілів за хвилину. Найчастіше стріляємо по ворожій піхоті стандартними осколковофугасними снарядами з уражаючою дією на 200—250 метрів, ще бувають касетні боєприпаси. Командир розраховує час польоту, ми вручну виставляємо таймер на підривнику, наприклад, 45 секунд після пострілу — через цей час він вибухне над поверхнею. Головне — потрібно правильно вирахувати час», — із запалом розповідає тонкощі своєї роботи навідник самохідної артилерійської установки CEASAR.
Подальшої ефективної роботи вам, артилеристи!
Людмила КЛІЩУК, АрміяІnfоrm, онлайнмедіа Міноборони