Цього року на поточний та середній ремонт доріг Луганщини передбачено 111,3 мільйона гривень. Це кошти з держбюджету та суми перевиконання плану за митними платежами. Додатково як джерело фінансування використовують гроші Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР) в сумі 61,3 мільйона гривень. До того ж на роботи з утримання доріг з обласного бюджету спрямували 140 мільйонів гривень. І це набагато більше, ніж у попередні роки: 2015-го жодної копійки не було надано на ремонт, а 2016-го — лише 48 мільйонів гривень.
Цьогоріч багато що зроблено. Але несподіваною проблемою став пошук доброчесних виконавців робіт.
Спокуси для переможців
Загальна протяжність доріг Луганщини — 3,616 тисячі кілометрів на підконтрольній українській владі території області. Але тривалий час особливістю дорожньої галузі в регіоні було її недофінансування. Тож з галузі почали йти фахівці. А техніка старіє.
Тепер, коли постало завдання виконати великі обсяги ремонтних робіт і гроші з’явилися, виникли нові проблеми. Хто і як ті кошти освоюватиме?
«Підрядники, які працюють на території області, не зовсім готові освоювати великі обсяги, — каже заступник голови ОДА Вадим Данієлян. — Працювати у нас важко — дуже складна логістична складова».
Головний компонент асфальтобетону — щебінь, який постачають лише залізничними шляхами на лінії Сватове — Кремінна — Лисичанськ. Населені пункти Старобільськ, Новоайдар, Мілове, Біловодськ залізничні шляхи мають, але в ці райони доставити вагони зі щебенем немає змоги: туди вони можуть потрапити або через Дебальцеве, а це територія, не підконтрольна українській владі, або через Російську Федерацію, що також неможливо.
Крім того, в цьому році вплив на ситуацію справили спокуси попрацювати в більш вигідних умовах у сусідніх областях. За словами посадовця, через те, що започаткували експеримент, який дозволив суми перевиконання плану за митними платежами пустити на ремонт доріг, сума, що її отримала Донецька область, набагато більша, ніж та, що Луганщина. Те саме стосується Харківщини. Через це підрядники, які вигравали тендери для роботи на території Луганської області, вирішили, що їм економічно вигідніше працювати на Донеччині й Харківщині. Тобто там, де обсяги більші, логістика простіша, є асфальтобетонні заводи і вартість асфальтобетону нижча. Через такі обставини на Луганщині компанії, вигравши тендери, не починають робіт.
Наочною стала ситуація в Лисичанську. Влада міста подала до ДФРР проект ремонту двох доріг. Проект отримав фінансування, Лисичанська міськрада оголосила тендер, одна з компаній стала його переможцем. Але після укладення договору на виконання робіт компанія просто відмовилася працювати. Така сама ситуація й щодо доріг Щастя — Станиця Луганська та Старобільськ — Новоайдар, які в області найбільше потребують ремонту. Було проведено тендери, знайдено підрядників, проте вони невдовзі, мотивуючи близькістю до лінії розмежування та активізації бойових дій відмовилися виконувати свої обов’язки.
«І таких випадків в області багато. Вирішити питання про продовження роботи не виходить. Ми змушені розірвати договір. Наново проводитимемо тендер на ці ділянки, щоб їх відремонтувати», — підкреслює Вадим Данієлян.
Дошка ганьби
Майданчик ProZorro не рятує: за правилами, оголошують тендер, і в ньому можуть брати участь будь-які компанії країни. Організація, яка оголосила тендер, отримує результат: компанію, що виграла. З нею укладають договір. Але як змусити переможця виконувати обов’язки? За словами посадовця, кількість випадків, коли підрядник припиняє виконувати роботи, в області сягає чи не чверті всіх укладених договорів.
«У договорі прописано штрафні санкції. Але потрібен суд. І такі прецеденти в області вже є», — каже Вадим Данієлян.
А ось голова військово-цивільної адміністрації Попаснянського району Сергій Шакун налаштований ще рішучіше. У районі з вини таких недобросовісних підрядників не ремонтують не тільки дороги, а й школи.
«Із цього приводу ми неодноразово зверталися в правоохоронні органи: поліцію, СБУ, прокуратуру і навіть до Генпрокурора України. Але все це ситуацію не рятує, бо гроші все одно не освоять з вини підрядника, — гарячкує Сергій Шакун. — Тож ми пропонуємо створити сайт, де публікувати списки будівельних компаній-підрядників, з якими не рекомендуємо мати справу. І вказувати не тільки назву фірми, а й прізвища та імена керівників, їхніх заступників і бухгалтерів. Користуючись тим, що наша територія охоплена АТО, такі підрядники намагаються використовувати ситуацію з корисливою метою: виграють тендер, отримують гроші, але обсяги робіт, як зобов’язувалися, не виконують. Усе це їм минає безкарно».
Але в області підкреслюють, що настав час покласти цьому край.
Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»