Рух у Брюсселі, як і в кожному великому європейському місті, просто шалений. Колись широкі для імперського середньовічного міста авеню у центрі погано справляються із транспортним потоком мегаполіса ХХІ сторіччя. Трамвайними коліями тут дозволено їздити автобусам і таксі, проте у години пік ними їдуть і звичайні авто. Тож затори, які створюють саме трамваї різних маршрутів, що не можуть розминутися, бо рейки блокують машини, тут доволі часті.
Влада міста, як може, намагається боротися із транспортним колапсом. Зменшити затори допомагають підземні тунелі, яких у Брюсселі близько десятка, і, звичайно, метро. Чимало брюссельців пересідають на велосипеди і мопеди. Останнім часом великої популярності тут набули електросамокати. Кілька мереж пропонують жителям бельгійської столиці скористатися послугами цього зручного і мобільного виду транспорту. Для цього варто скачати спеціальний додаток на телефон, за допомогою якого легко знайти, де стоїть найближчий до тебе вільний самокат. Далі — справа кількох хвилин. За допомогою програми вводиш дані банківської картки, розблоковуєш самокат, і катайся вулицями скільки заманеться. Вартість такої послуги 19—25 центів за хвилину. Залишити самокат можеш де завгодно і де тобі зручно. Вартість поїздки по її завершенні автоматично списується з картки.
А цими вихідними Брюссель побачив, що його жителі цілком можуть обійтися без авто. У межах європейського тижня за захист чистого повітря брюссельська влада оголосила 22 вересня Днем без машин. Про це містян попереджали заздалегідь, і той, хто ніяк не міг обійтися цього дня без автомобіля, мав подати запит до поліції на отримання спеціального дозволу. Винятковий дозвіл на пересування на колесах мали таксі та міські служби. Решті громадянам пропонували користуватися виключно громадським транспортом або насолодитися можливістю вільно пересуватися містом на велосипедах.
Важко було повірити, що таке динамічне густо населене місто справді здатне ось так просто відмовитися від зручностей та вигод авто. Тому в неділю вранці я з цікавістю вибігла на балкон. Унизу на нашій вулиці дзеленчав трамвай, а на проїжджій частині розкошували цілі родини на велосипедах, скейтбордах та роликах.
Влада нашого району вирішила по-своєму скористатися нагодою і оголосила, що цього дня на одній з найширших і найдовших вулиць пройде акція «Стіл для громади». Суть її полягала в тому, що кожне кафе чи магазин, розташовані на ній, виставляли на проїжджу частину свої столи та ятки, пропонуючи всім охочим страви та напої на будь-який смак. І хоч усе це було не безплатно, ціни частування були символічними, бо, як сказав мені власник невеличкої італійської бакалії, який частував фірмовими равіоллі, «це ж усе для своїх, для сусідів».
На іншій вулиці розгорнувся грандіозний брокант — блошиний базар, на якому можна було придбати буквально все: від дитячого одягу до антикварних підсвічників, від тостера до норкового манто. І охочих купити за копійки хай не нові, але корисні й потрібні речі, не бракувало.
Порядок на вулицях Брюсселя контролювали поліцейські на велосипедах. Якщо у власника авто, який цього дня виїхав у місто, не було спеціального дозволу, то поліцейський змушував його глушити мотор і забирав документи на машину, які обіцяв повернути лише після сьомої вечора, коли акція День без машин вважалась офіційно завершеною.
Варто додати, що порушників, принаймні в нашому районі, я не помітила. Круті позашляховики і спортивні авто не мчали вулицями, розганяючи велосипедистів, як це, мабуть, було б, якби київська влада вирішила скористатися європейським досвідом і оголосити одну з неділь днем без машин. Брюссельці незалежно від того, чи вони власники елітних машин або бюджетних автомобільчиків, поважають міську владу, по-справжньому дбають про своє місто і переймаються захистом довкілля не на словах, а на ділі.