Так уже вийшло, що хоч і народився я на Дніпрі, синьооку Рось теж люблю безмірно. Здається, знаю її ще відтоді, коли не була вона місцями закута у гранітні береги, не лежали на її заплавах брили сірого каменю, а дно не вкривали химерні валуни. Це навала ворогів, як розповідає давня українська легенда, змусила річку колись стати непереборною перешкодою на їхньому шляху. Непроханих зайд прогнали в дикі степи, а каміння залишилося у воді, немов пересторога майбутнім завойовникам.

Сигнал тривоги

Річка тече й досі, ось тільки з її здоров’ям далеко не все гаразд. Потужний сигнал тривоги пролунав одного зі спекотних липневих днів: до осель корсунців вода, яка надходить з Росі, чомусь не потрапила. Як пізніше з’ясувалося, за офіційною версією, водопостачання міста було призупинено через падіння рівня води в річці. Безводдю швидко зарадили працівники місцевого КП «Водоканал», які за допомогою тимчасово змонтованого водогону забезпечили наповнення резервуара водозабору. Здавалося б, проблему розв’язано.

Але люди, які не з чуток знають ситуацію з обмілінням Росі та інших малих річок, думають зовсім інакше. Щорік стан цієї водної артерії непокоїть дедалі більше. Вона міліє. Улітку якість води часто погіршується. Тут час від часу гине риба. Важко знайти в Україні річку більш зарегульовану. Уздовж 346 кілометрів у басейні Росі розлилися понад 2 тисячі ставків, 66 водосховищ та 10 річищних сховищ. Рось напуває 10 міст і містечок та кілька сотень сіл у чотирьох областях. Її забруднюють різними нечистотами. Такі факти мають місце і на Черкащині, і в Київській та Вінницькій областях. Недавно завдяки зверненням небайдужих жителів Білої Церкви, приміром, тут виявлено витік нафтопродуктів, які розносила течія.

Причина маловоддя не одна

Червень цього року, як розповів начальник Черкаського обласного гідрометцентру Віталій Постригань, увійшов до п’ятірки найбільш посушливих за останні 30 років із дефіцитом опадів в області 30—50%. Тому й на річці Рось, звідки беруть воду корсунці, склалася непроста гідрологічна ситуація. Там водність досягла критерію маловоддя і сягнула нижче 20% норми червня, що становить 22% норми наймаловодніших місяців.

«Із торішнього жовтня й до сьогодні опадів було лише 33% норми. Як наслідок настало маловоддя, — висловив нарікання на погодні примхи начальник басейнового управління річки Рось, що розташоване в Білій Церкві на Київщині, Петро Бабій. — Ми розробили спеціальні режими, й на сьогодні майже всі водні об’єкти акумулювали воду. Ми її використали, понизивши на 30 сантиметрів рівень у цих водних об’єктах. Із травня течія річки Рось підтримується штучно».

Причина ж тимчасового припинення водопостачання корсунців зовсім не в пониженні рівня води в самому сховищі. Причина, на думку керівника басейнового управління, в тому, що вже 10 років не виконують рекомендацій фахівців управління. Минає літо за літом, рівень води в холоднішу пору року трохи вирівнюється, річка ніби сама якось виходить на оптимальний рівень, однак настанови управління, надані місцевому водоканалу, так і залишаються на папері.

До правил експлуатації річки спеціалісти управління внесли 10 пунктів, які ігнорувати просто ніяк не можна. Однак, на жаль, їх так ніхто не виконує. Наприклад, там, де здійснюють водозабір, глибина водосховища сягає 1,5 метра, а на правій стороні — до трьох метрів. Щоб брати воду звідти, потрібно лише на 25—30 метрів подовжити трубопровід. І якість води від того підвищилася б, бо поліпшується водообмін.

«Ми просили обвалувати водозабір дамбою — там значний похил поверхні, щоб, коли випадає злива, цей потік не потрапляв на водозабір, — бідкається Петро Бабій. — Для виконання цих заходів потрібні лише бульдозер і день роботи».

Здається, дрібниці. Але потурбуватися про них просто нікому.

Привертає увагу, що водосховище, звідки беруть воду корсунці, збудовано 1933 року й жодного разу його не поглиблювали. Кілька років тому область могла передбачити для цього кошти, але навіть проєкту тоді не спромоглися розробити. Хоч у планах оздоровлення малих річок області Рось посідає не останнє місце.

На думку фахівців басейного управління, проблема може бути і в насосах. Можливо, обладнання зносилося чи фільтри вийшли з ладу. У попередні роки рівень води опускався до мінус 70 сантиметрів, але вона подавалася. А тепер зниження рівня відбулося всього на 30 сантиметрів.

Куди зникає вода

Дехто пропонує терміново відкрити шлюзи на Стеблівському водосховищі, яке розташоване вище за течією. Однак не все так просто. Від нього залежить постачання міста Миронівка на Київщині. Якщо в Корсуні водозабір розташований на глибині 1,4 метра, то Миронівка набирає воду з метрової глибини. Фахівці не можуть, грубо кажучи, ризикувати Миронівкою й рятувати Корсунь. Нині на всіх об’єктах рівень знижено на 30 сантиметрів. Теоретично води, яка проходить зі швидкістю 2,3 кубічного метра за секунду, має бути достатньо, бо корсунський водозабір забирає за секунду 150 літрів.

А куди зникає вода? Адже такого маловоддя ще якісь два-три десятки років тут не спостерігали. Відповіді довго шукати не потрібно. Ні для кого не секрет, що місцеві агрофірми за допомогою потужних насосів розбирають річкову воду для поливу своїх угідь. Можна зрозуміти господарників, які хочуть у посушливі періоди одержувати високі врожаї. Однак навіщо рубати гілку, на якій сидимо?

Очевидно, настав час місцевим громадам ретельно проаналізувати свої володіння і знайти, куди так таємниче зникає вода. До речі, її витрати постійно фіксують 40 гідропостів на річці.

Ще одна проблема, за словами Петра Бабія, — безхазяйні споруди. Хоч РНБО своїм рішенням і рекомендувала місцевим громадам узяти їх на баланс, жодна територіальна громада до рекомендації не дослухалася. Ось, приміром, зауважують у басейному управлінні річки, Шамраївське водосховище. Коли приїжджають у село працівники, яким доручено спустити воду, біля ставка виникає ціла сварка. Доглядати та ремонтувати водосховище нікому, а ось користуватися ним хочуть усі. Подібна ситуація і в багатьох інших селах.

Нині з басейну річки Рось п’ють воду близько пів мільйона людей. Нею користуються 2828 підприємств промисловості, сільського та рибного господарства, 13 ГЕС. Доки всі ці користувачі, а насамперед владні структури різних рівнів, не звернуть увагу на проблеми річки, ситуація лише погіршуватиметься.

Рятувати треба цілу екосистему

Останні кілька років тут спостерігають цвітіння води. Причина — зарегульованість стоку гідроелектростанціями, зниження швидкості або відсутність течії, підвищення температури води та вмісту біогенних речовин — азоту, фосфору, калію через удобрювання полів, стоки з яких наповнюють воду. Негативно позначається і розорювання прибережної смуги (в деяких місцях залишилося тільки 6—8 метрів до води).

Цвітіння спричиняє масовий розвиток фітопланктону, а рівень розчиненого кисню зменшується до критичного показника 0,2—0,4 мг/л, і внаслідок задухи виникає замор риби. Боротися з усіма проблемами, стверджують фахівці, можна й необхідно навіть під час війни. Адже, по суті, як зауважують екологи, вже йдеться не тільки про виснаження річки, а й цілої екосистеми.

Голова Черкаської ОВА Ігор Табурець розповів: «Разом із фахівцями напрацюємо дорожню карту для нормалізації рівня води. Місцева влада має подбати про модернізацію системи водозабору.

Загалом обміління Росі  — це не проблема самого лише Корсуня. Це глобальна проблема річки та територій, де вона протікає. Тут потрібні комплексні рішення».

Тим часом до комплексних рішень в областях апелюють уже не один рік. Програмами охорони навколишнього природного середовища не раз було передбачено заходи з відновлення та підтримання сприятливого гідрологічного режиму і санітарного стану річки. А ситуація весь час ускладнюється. Знають про проблему й у галузевих міністерствах. Тільки ось на практиці змін поки що мало.