Нині невелика Рівненщина вийшла на друге місце в Україні за рівнем зростання доходів місцевих бюджетів. Є й чимало проблемних питань, що стримують цей поступ. Можливості їх вирішення в непростих реаліях шукали народні депутати, представники виконавчої влади та голови територіальних громад Рівненщини на регіональній платформі Асоціації міст України в Дубні. Що ж болить громадам найбільше і чи всі можливості задіяно для економічного зростання?

Обстоювати власні інтереси

Олександр СЛОБОЖАН,
виконавчий директор Асоціації міст України:

— У сучасному світі конкуренція громад така велика, що в доповіді ООН ідеться: в найближчому майбутньому 600 найбільших муніципалітетів впливатимуть на політичне й економічне життя. Ми, фактично завершивши реформу з децентралізації, ще не зшили наші громади єдністю в обстоюванні власних інтересів. Саме для цього проводимо регіональні платформи якнайближче до людей, а не в Києві й навіть не в обласних центрах.

Хочемо відчути нерв децентралізації там, де відбувається реформа. Звідси значно видніше білі плями, які швидко маємо заповнити разом з народними депутатами, представниками Міністерства розвитку громад та територій. До речі, із початку року немає міських чи сільських громад — всі вони рівні й працюють на прямих відносинах з держбюджетом. Потенціал у кожної з 1469 громад різний, конкурентні переваги теж. І ними треба вміло скористатися, відобразивши у стратегіях власного розвитку.

Економіка у пріоритеті

Іван ЛУКЕРЯ,
заступник міністра розвитку громад та територій:

— Співзвучна з вимогами часу стратегія розвитку — те, з чого має починатися кожна громада. А та, в якій понад 10 тисяч жителів, насамперед. Це має бути стратегія із пріоритетами на інвестиційний розвиток, економічну зайнятість місцевих жителів. Тоді люди не возитимуть свої розумні голови і працьовиті руки по світах. Тому й пріоритети Державного фонду регіонального розвитку буде спрямовано не на соціальні, а на економічні проєкти, які працюватимуть на розвиток громад. Як-от проєкт Козинської територіальної громади з Дубенського району. Сьогодні з радістю вручив її голові сертифікат переможця конкурсу ДФРР на 20 мільйонів гривень. Ідеться про переробку молока на сири.

У проєкті працюватимуть 11 територіальних громад не лише з Рівненщини, а й Волині. Тут передбачено розвиток молочного скотарства, заготівлі, переробку, а це робочі місця й податки. Така співпраця громад у межах відповідної агломерації надзвичайно важлива.

Держава через ДФРР інвестує 80 мільйонів в облаштування інфраструктури п’яти індустріальних парків, які стануть своєрідними інвестиційними магнітами в регіонах. Тобто маємо дати людям вудки, а не рибу — через партнерство уряду, регіональної влади та органів місцевого самоврядування. Іншої формули розвитку немає.

Додану вартість залишимо вдома

Віталій КОВАЛЬ,
голова Рівненської ОДА:

— Виступаємо саме за таке партнерство. Опора на власні ресурси плюс справедливий розподіл державних — ось наша формула розвитку. Разом із керівниками громад, небайдужими жителями краю маємо крок за кроком перетворити область на фінансово самодостатню, яка додає до головного кошторису держави.

Наповнюємо бюджет області власним ресурсом на 53%, але невпинно рухаємося далі й готові підставити плече громадам. Для нас важливе зростання доходів місцевих бюджетів — ми на другому місці в Україні за цим показником. А в комплексному рейтингу Кабміну за підсумками 2020 року Рівненщина третя після Києва й Київщини.

Дуже важливі горизонтальні зв’язки між громадами й великі спільні проєкти в агломераціях. Нині надактуальна тема відновлення меліоративних каналів, які проходять територією кількох громад. Відновимо їх разом, і підприємства, які там працюють, отримають більше прибутків, люди — зарплати. А бюджети громад наповняться податками. Рівненський обласний індустріальний парк теж претендуватиме на підтримку з ДФРР на облаштування інфраструктури, щоб на цих 125 гектарах якнайшвидше з’явилися інвестори. Уже можемо їм запропонувати стратегію розвитку меблевого кластера, щоб експортувати не деревину, на яку багата область, а вироби з неї, залишивши додану вартість удома.

Олександр СЛОБОЖАН:

— Щоб завершити розпочаті раніше об’єкти, важливе стабільне джерело їх фінансування не на один рік. Нині ДФРР передбачає трирічний цикл, а ми вносимо пропозицію про п’ять років і збільшення його 2022-го до 10 мільярдів. Кожна громада автоматично матиме частку в ДФРР, щоб припинити маніпуляції з інфраструктурною субвенцією. Хочете більше коштів? Тоді готуйте якісні розвиткові проєкти на конкурси й перемагайте, як Козинська громада. До речі, таких переможців в Україні лише 55. Знаю: громадам болить те, що неможливо здійснювати функції архітектурно-будівельного контролю на їхніх територіях. Нині повноваження ДАБІ має 101 територіальна громада. Ми пропонуємо дати їх усім, навіть меншим громадам і вже вносимо ці зміни до урядового законопроєкту, який днями надійде до парламенту. Там, де не буде змоги утримувати службу, можна йти шляхом співпраці громад.

Зафіксуйте місцеві податки!

Василь АНТОНЮК,
голова Дубенської міської громади:

— Дубно вже втілило 50 розвиткових проєктів із залученням 100 мільйонів гривень з різних джерел, серед яких грантові. Ми йдемо європейським шляхом. Але в можливостях для розвитку нас стримує законодавство, зокрема поріг безтендерних закупівель до 50 тисяч гривень. Збільшіть нам його до 300 тисяч і залиште на місцях 80% ПДФО, і побачите розвиток територій. А ще зафіксуйте в Бюджетному кодексі основні місцеві податки: ПДФО, земельний та майновий, акцизний збір. Ми щороку під ризиком того, що в нас заберуть або акциз, або, приміром, залізницю звільнять від плати за землю. До речі, бюджет Дубна залізниця щороку поповнює на 15 мільйонів.

 

Слухаємо й чуємо

Віталій БЕЗГІН,
голова підкомітету Комітету Верховної Ради
з питань організації державної влади,
місцевого самоврядування,
регіонального розвитку та містобудування:

— Гадаю, говорити про 80% ПДФО для місцевих бюджетів передчасно, а ось про 65 замість нинішніх 60 уже з наступного року — можливо. Ці зміни вже на розгляді в бюджетному комітеті. Питання лише в тому, у кого цих 5% забрати: в держбюджету чи обласних рад? Загалом ціна питання для громад — 11,1 мільйона додаткового ресурсу і посилення фінансової спроможності громад.

Виникає логічне питання: ПДФО сплачувати за місцем реєстрації виробничих потужностей, як нині, чи працівника, тобто за місцем його проживання, як у Польщі? Тут маємо знайти золоту середину, яка дасть змогу маленьким громадам не втратити надходження.

Щодо тендерних закупівель: про межу 300 тисяч не говоримо, а ось 200 тисяч повернути варто. Уже зареєстровано відповідний законопроєкт № 4194.

З часу публікації в «УК» (24 березня цього року) набрала чинності постанова уряду про зарахування 13,44% акцизу з виробленого в Україні та ввезеного на її митну територію пального до загального фонду місцевих бюджетів. Окрему субвенцію уряд уже передбачив на будівництво та реконструкцію ЦНАПів у громадах та 100-відсоткове державне фінансування швидкісного інтернету там, де його досі немає. Високоякісні доступні послуги на місцях — одна з підвалин реформи з децентралізації. Ми разом слухаємо і чуємо ваш голос.

Підкріпити повноваження ресурсом

Тарас ГОРДІЙЧУК,
голова Острожецької територіальної громади:

— Важливо якнайшвидше ухвалити закон №2194 про дерегуляцію земельних відносин, адже ми втрачаємо життєдайні надходження від водного плеса, рекреаційних територій. Він стосується земель Національної академії наук, майже мільйон гектарів яких в Україні використовують неефективно, тож недоотримують надходження громади.

Приміром, ми у громаді активно продаємо право оренди землі через аукціони. Надходження були б вищими, якби коефіцієнт індексації оцінки землі мали не 1, як тепер, а бодай 1,4. А компенсатори для громад, які не мають акцизу від пального? Не вина людей у тому, що вони живуть без пістолетів. А фіскальні повноваження для місцевої влади на своїх територіях? Адже представники територіальних органів, що працюють у громаді (приміром, податкова) зацікавлені насамперед у наповненні державного бюджету.

Тобто проблемних питань, які ставить на порядок денний реформа з децентралізації, ще багато. І від їхнього вирішення залежить, чи впораються громади із власними й делегованими повноваженнями, які додаються. Усі повноваження слід підкріплювати фінансовим ресурсом, інакше про яку самодостатність самоврядування можна говорити?

ВИСНОВКИ.  Проблемні питання, які порушили учасники регіональної платформи в Дубні, актуальні для всіх українських громад. Вирішити їх можна у співпраці всіх: народних депутатів, уряду, виконавчої влади на місцях, самих громад. Для цього потрібно уважно слухати і чути одне одного. А обрані керівники громад мають перетворитися на сучасних менеджерів, що працюють насамперед на економічний розвиток своїх територій.

Ані додатковий відсоток ПДФО, ані земля самі по собі не зроблять громади заможними. Головний ресурс — люди із творчими ідеями і працьовитими руками. Саме на підвищення якості їхнього життя й має бути спрямована реформа з децентралізації. Вона може стати успішною.