Добре, коли родина самодостатня: обоє батьків працюють і заробляють стільки, що вистачає на себе, дітей, сплатити за комуналку й навіть відкласти на майбутню відпустку. Але, зважаючи на економічні реалії, не кожній сім’ї нині під силу самотужки навіть за газ і воду заплатити, надто якщо вона багатодітна, є пенсіонери або інваліди. Таким людям плече підставляє держава у вигляді соціальних допомог, пільг та субсидій.
За останніми даними Мінсоцполітики, українці отримують 18,7 мільйона різноманітних видів державної соціальної допомоги. У Єдиному державному реєстрі пільговиків, яке веде міністерство, обліковується 10,2 мільйона справ, за якими дехто має право на два й більше видів допомог. Держстат засвідчив, що субсидію на покриття витрат на сплату за комунальні послуги нині отримують близько 40% домогосподарств, або 16 мільйонів осіб. А Мінфін — що протягом 2016 року за цими статтями видатків було виплачено з держбюджету майже 50 мільйонів гривень по всій Україні.
Плюси й мінуси можливої монетизації пільг, доцільність перевірки тих, хто їх отримує, проміжні результати та кінцеву мету обговорили нещодавно фахівці.
Право vs можливість
Проблема вітчизняних пільговиків здебільшого полягає в тому, що чимало людей, які мають право на папері на певні преференції, в житті не можуть ними скористатися. Взяти хоча б пільгу на безоплатний проїзд у громадському транспорті. Ніде правди діти, наприклад, інвалід на візку навіть у великому місті може реалізувати це своє право лише зрідка, адже зовсім мало автобусів чи тролейбусів обладнані пандусами. Що ж до літніх людей в сільській місцевості — тут на заваді стає розклад руху такого транспорту (в середньому раз на тиждень). Проте буває, що й самій людині, особливо з віддалених районів, це просто не потрібно. Виїжджає у великий світ вона раз, скажімо, на рік, і їй цього достатньо. Ось і виходить, що пільга є, а користі від неї декому ніякої. На цьому наголосила керівник суспільних програм Інституту суспільно-економічних досліджень Маріанна Онуфрик.
І додала, що змінити ситуацію на краще може система монетизації пільг. Аби замість віртуальної пільги належне їй за законодавством людина отримувала готівкою і витрачала у зручний для себе спосіб. Наприклад, інвалід може раз на місяць викликати таксі, щоб дістатися з комфортом на необхідну відстань. А селянин — оплатити бензин сусіду із машиною, який у зручний час підкине до райцентру.
Є кілька моделей монетизації. Гроші можна витрачати в межах власне пільги (скажімо, цілеспрямовано лише на проїзд, плату за комуналку тощо), на власний розсуд (якщо пенсіонер не має потреби витрачатися на проїзд, на пільгові гроші може придбати, наприклад, необхідні ліки, продукти харчування тощо) або отримувати готівкою лише зекономлений залишок пільги (як нині із субсидіями).
Експерт вважає, що в Україні спочатку доцільніше було б запровадити перший механізм, аби пільговик привчився витрачати кошти саме на те, на що вони надаються. А вже згодом, років через 5, можна було б дозволити витрачати їх у форс-мажорних випадках й на інші потреби пільговика, бо звісно, ситуації трапляються різні.
Також монетизація має попередити й унеможливити корупційну складову в цьому питанні. Адже нині практично усі пільги надаються через посередників (перевізників, постачальників компослуг тощо) й тому, ніде правди діти, корупція іноді квітне там буйним цвітом. А ще нерідко своє право на пільгу їхнім власникам доводить відстоювати через сварки й приниження від тих, хто згідно із законом повинен їх надавати. Наприклад, перевізники нерідко відмовляють у безкоштовному проїзді учасникам АТО, чорнобильцям та іншим. Тому, на думку фахівця, якби пільгові гроші ці люди мали готівкою, могли б просто придбати за них квиток, зберігаючи нерви і власну гідність.
Визначити точну кількість отримувачів пільг також нині дуже важко. Є кілька різних реєстрів, які намагаються їх обліковувати, та ось єдиної централізованої бази даних у сфері соціальної політики, над створенням якої Мінсоцполітики працює вже чимало років, й досі поки що немає. А це, на думку фахівця, також дає можливість для зловживань. Неправдиві дані до них свідомо можуть внести як працівники соцсфери, так і самі громадяни. Так і множаться «липові» пільговики…
Верифікація у цифрах
Для попередження зловживань у сфері надання пільг ще позаминулого року Мінфін запустив проект з верифікації. Щодо результатів за 2016 рік, то з березня до грудня було видано рекомендації з припинення виплат щодо 1,6 мільйона осіб на суму майже 2,2 мільярда гривень. З них:
♦ 27% — за використання сумнівних документів;
♦ 17% — тим, хто приховав здійснення покупки на понад 50 тисяч гривень протягом року;
♦ 16% — за порушення критеріїв видачі допомоги як вимушеним переселенцям;
♦ 15% — за отримання взаємовиключних виплат;
♦ 10% — за невідповідність статусу пільговика отримуваним виплатам;
♦ 15% — за інші порушення.
За категоріями неправомірних виплат виявлені порушники найчастіше отримували:
♦ субсидії — 35%;
♦ пенсії — 23%;
♦ допомогу по безробіттю — 22%;
♦ державну допомогу як внутрішньо переміщені особи — 19%;
♦ допомогу з тимчасової втрати працездатності — 1%.
Фахівець зазначила, що, як і більшість українців, підтримує верифікацію: допомагаючи, держава має право перевірити, кому і за що. Проте й досі у вітчизняному законодавстві існує чимало перепон для того, аби процес цей відбувався на 100% швидко та якісно, а нечесні люди (як ті, хто такі виплати призначає, так й отримувачі) були виявлені та понесли за це відповідальність.
Директор департаменту обміну інформації та верифікації виплат Міністерства фінансів Анатолій Клименко підтвердив, що розрізненість реєстрів та не завжди можливий доступ до них ускладнює фахівцям міністерства роботу з перевірки. Також слід зважати, що верифікація — робота з персональними даними українців і вести її слід виважено та виключно у правовому полі. Тому перевірки рухаються, можливо, не так швидко, як дехто очікує. І все ж вони тривають та дають результати.
Основний метод роботи — електронна верифікація: фахівці Мінфіну беруть різні бази даних і звіряють їх між собою, шукаючи можливі розбіжності. Через те, що бази різні й формують їх різні відомства, там можуть бути помилки, неточності або й зумисно викривлена інформація. Та нерідко спричиняють до неспівпадіння й самі отримувачі пільг. Наприклад, людина втратила паспорт, отримала новий, і звернулася по призначення певного виду допомоги. І якщо це не перша така допомога, а попередню вона отримує на дані старого документа, виникають розбіжності. Також верифікація може проводитися у телефонному режимі або через особисте спілкування з пільговиком.
Анатолій Клименко також зазначив, що за два місяці 2017 року органи соцзахисту вже підтвердили понад 20% фактів порушень згідно з рекомендаціями Мінфіну. Якщо й надалі робота рухатиметься такими ж темпами, вже до 1 липня цього року можна буде прозвітувати про 100% проведених перевірок.
Щоб система не пускала шахраїв
У свою чергу директор департаменту державної соціальної допомоги Мінсоцполітики Віталій Музиченко зазначив, що, по-перше, потрібно чітко розмежовувати поняття пільг, субсидій та інших соціальних виплат. Адже це три різні системи, кожна з яких має власні особливості. Наприклад, на ті чи ті пільги нині має право в середньому кожен четвертий українець. І якщо хочемо замінити усі ці державні гарантії еквівалентом реальних грошей, маємо зважати, що готівки з різних джерел (державного та місцевих бюджетів, а також конкретних установ чи підприємств) на це потрібно буде на мільярди гривень. Тож важко буде навіть держбюджету, а що вже казати про решту.
Він також поінформував, що 6 грудня 2016 року Верховна Рада ухвалила Закон України № 1774, за яким уряд може надавати у грошовому вигляді певні види допомоги. Нині триває розробка його технічної реалізації: визначається порядок, розміри і категорії пільг, які монетизовуватимуть. Завершити її планують до 1 липня 2017 року.
А щодо верифікації, то Віталій Музиченко переконаний, що після перевірок і виявлення тих, хто, можливо, шахраює, слід не лише позбавити їх незаконних виплат, а й вжити усіх заходів, щоб таке не могло повторитися. Можливо навіть через зміни в законодавстві змінити критерії входження пільговиків до системи.