Володимир ХАХАНОВ,
доктор технічних наук, професор кафедри
автоматизації проектування обчислювальної техніки,
декан факультету комп’ютерної інженерії та управління ХНУРЕ
Харківський національний університет радіоелектроніки — кращий технічний університет в Україні, має певний міжнародний рейтинг, гідні кадри і добре розвинену інфраструктуру. Але мені хотілося б зупинитися тільки на проблемних питаннях управління, які підлягають вирішенню на шляху становлення європейського університету. Сьогодні нам ніхто не заважає зверху, а скоріше навпаки — допомагає зробити це своїми руками і в короткі терміни. Істотні позитивні зрушення у підвищенні якості шкільної та університетської освіти молоді за останні роки пов’язані з конструктивною діяльністю уряду.
Ось деякі з них: пріоритетний розвиток IT-індустрії, повернення 11-річної системи освіти в середній школі, навчання іноземним мовам з першого класу, підвищення рейтингу оцінок для вступу до університетів, адекватне ставлення до нашої історії. Політична воля керівництва позитивно відбивається на кожному університеті. Спостерігається поліпшення якості абітурієнтів, кваліфікації випускників, рівня життя вчених і професорів. Високий рівень менеджменту з боку Міністерства освіти і науки зобов’язує і керівництво ХНУРЕ відповідати сучасним технологіям управління.
Маючи 10-річний досвід роботи на посаді декана факультету Комп’ютерної інженерії, а також займаючись наукою і міжнародною діяльністю, мені вдалося відвідати більше сотні університетів у десятках розвинених країн світу і взяти на озброєння позитивні моменти менеджменту провідних європейських і американських вищих шкіл. Крім того, перебуваючи в резерві на посаду ректора з 2004 року, мені двічі вдалося пройти стажування з управління університетом, організовані Міністерством освіти і науки України.
Університет як система має три основних компоненти: кадри, інфраструктуру та управління. Чого нам не вистачає для переходу в розряд європейських університетів? Дійсно, ми маємо кадри і інфраструктуру — наші чудові ресурси, які становлять надбання, предмет гордості і демонстрації гостям університету. Наша проблема сьогодні — система управління, яка в будь-якій успішній компанії світу є найважливішою і секретною ключовою ланкою, що відкриває таємницю успіху на ринку. В умовах рівності вихідних ресурсів, стратегічних планів та інформаційної доступності одна компанія процвітає, а інші розоряються.
Успіх на ринку освіти визначається якістю системного, оперативного та ринково орієнтованого управління. Сильний ректор Бондаренко М.Ф. відродив з руїн суворих 90-х років наш університет, багато років гідно керував нами в майже ручному режимі, витрачаючи на це колосальну кількість часу і енергетичних ресурсів. Він навчив мене трьом правилам: бути толерантним до всіх підлеглих; поважаючи начальство, відстоювати свою точку зору, відкрито обговорюючи проблеми, приймати рішення.
Сьогодні ми не маємо ректора, не маємо налагодженої системи управління, що вносить певні елементи хаосу, необ∂рунтованості та закритості в процеси прийняття рішень. Негативізм будь-якої системи управління (корупція, суб’єктивізм у кадрових призначеннях, незаконний розподіл ресурсів) активізується в разі, якщо її імунітет падає, коли керівник, замикаючи всі вертикальні та горизонтальні зв’язки управління на себе, раптом вибуває з виробничих процесів або стає слабкою ланкою.
Не допустити цього в майбутньому можна тільки на основі децентралізації та делегування влади керівникам нижнього рівня, а також використання принципів прозорого системного управління. Багато співробітників сьогодні працюють не на повну силу, оскільки найпродуктивніший науковець отримує таку ж зарплату, що й пасивний. Сказати, що вони дурніші, — ні, якраз навпаки — вони розумніші. Якщо зарплата однакова, навіщо працювати більше? Такий менеджмент сьогодні неприпустимий для колективу, у якого насправді фантастично конструктивний потенціал цілеспрямовано підтримується в анабіозі.
Бюрократія має універсальні способи утримувати владу: 1) витискати талановитих вчених, які мають власну думку; 2) тримати на контролі всіх інших шляхом залякування, інтриг, компроматів та постійного моніторингу недоліків; 3) купувати ключові фігури обіцянками посад, почесних звань, нагород. Мінус — така порочна система приречена на самознищення в умовах ринкової конкуренції.
Однак ми виживаємо сьогодні не завдяки такому менеджменту, а всупереч йому. Тому що є багато патріотів університету та безсрібників від науки, які за низьку винагороду небезуспішно підтримують марку нашого університету в країні та за кордоном. Вчених, що мають власну думку, небагато, і тих часто витискають. Чому? Згадаймо анекдот. Вчений запропонував автомат для підстригання голів. Але голови у людей різні, раптом заперечив один ескулап. Так, але це до першої стрижки. Коли активний вчений, що пашить ідеями і конструктивними пропозиціями, потрапляє в нашу систему, його методично зомбують — нам це не треба, чого ти висовуєшся, будь убогим і тебе будуть любити. Одних ламають за рік, інших — за десять років, третім ламають все життя.
Драматичні долі, гноблення ідей, майбутніх вчених, майбутніх професорів. Бог з ними — талантами, але зараз після такої «стрижки» усі рівні і мають однакові голови, однакові мізки, які однаково мислять, думають і «правильно» голосують! Але є й інше життя, інші університети, інший академічний дух, про що потай кожен з нас мріє! Не потрібно грошей, вказівок зверху, тільки наше бажання — як просто і як це складно проголосувати за власну честь і гідність, за належну повагу до заслуг кожного з нас, за системне прозоре і справедливе управління, без подвійних стандартів, що не залежить від суб’єктивності ректора, проректора, декана.
Ми маємо історію, традиції, наукові та освітні школи, дух ХНУРЕ! Та ми просто зобов’язані відповідати нашому європейському місту, а значить, наш шлях — стати елітним європейським університетом за 4 роки, коли до нашого університету вступатимуть кращі абітурієнти, в тому числі і з європейських країн!
Керівником такого закладу має бути вчений і професор, який сам пройшов усі рівні захисту та атестації, адекватно може оцінити активність і значущість кожного співробітника, що має честь і гідність, міжнародний і внутрішній авторитет професіоналів, здатний системно і відкрито керувати кадрами, фінансами і інфраструктурою для досягнення високого європейського рівня життя співробітників, якості освіти і науки.