Я виїхала за кордон ще у вересні 1992 року. Відтоді весь час мешкаю і працюю за кордоном. Свій український паспорт я загубила. У мене є у наявності лише мій закордонний паспорт старого зразка (ще з гербом СРСР і печаткою у паспорті — ВЛАСНІСТЬ України). У закордонному паспорті стоїть дата видачі і дата перетину державного кордону. Також у мене ще є трудова книжка з печаткою місця роботи в Україні з датами навчання у ВНЗУ, влаштування (вересень 1989 року) і розрахування з роботи (вересень 1992 року). Оскільки у мене немає внутрішнього українського паспорта з пропискою (а на місці моєї останньої прописки не стоїть дата виписки) я не знаю, чи можу отримати український паспорт. Порадьте мені, будь ласка, чи можу я відновити моє Українське громадянство не відмовляючись від мого Голландського громадянства?
Ольга
Відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 (із змінами) (далі — Постанова) з 1 листопада 2016 року запроваджено оформлення паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Також слід зазначити, що у 2016 році відбулась реформа системи реєстрації в Україні, Державна міграційна служба України на сьогодні не володіє актуальною інформацією про зареєстрованих осіб. Законодавством України наразі не визначено орган, який зберігає дані про зареєстрованих (прописаних) на 1991 рік осіб та відповідає за їх збереження. Наявні архівні документи не передавались на постійне зберігання до державних архівів України або територіальних органів ДМС.
Крім того, відносно документів, які до проголошення незалежності України (або після) утворювались під час прописки/реєстрації осіб (будинкові (погосподарські) книги, різноманітні довідки (форми: А, 16, 17 тощо) житлово-експлуатаційних контор, сільських, селищних рад, органів місцевого самоврядування тощо, і які подаються для встановлення належності до громадянства України або набуття громадянства України, не визначено процедуру, умови та термін їх зберігання.
Разом з тим, стаття 3 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-ІІІ (із змінами та доповненнями) (далі — Закон) визначає осіб, які належать до громадянства України:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, — з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, — з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Законом визначено повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері громадянства, у тому числі в частині встановлення громадянства України та перевірки належності до громадянства України. Так, встановлення належності до громадянства України належить як до повноважень Державної міграційної служби України, так і Міністерства закордонних справ України, а також дипломатичних представництв чи консульських установ України.
Відповідно до статті 25 Закону, перевірка належності до громадянства України є повноваженням виключно Міністерства закордонних справ України, дипломатичних представництв та консульських установ України. Така перевірка здійснюється за заявами осіб, які перебувають за кордоном, до МЗС або закордонної дипломатичної установи.
Перші три пункти частини першої статті 3 Закону стосуються визначення належності до громадянства України зокрема осіб, які мають паспорти колишнього СРСР. Їх належність до громадянства України було визначено під час загального обміну паспортів громадянина колишнього СРСР на паспорти громадянина України зразка 1994 року у період з травня 1995 року по вересень 2002 року. З того часу пройшло ще 19 років, на сьогодні ДМС здійснює видачу паспортів громадянина України нового зразка у формі картки. З огляду на це, випадки встановлення належності до громадянства України згідно з пунктами 1—3 частини 1 статті 3 Закону можуть бути поодинокими і тому мають ретельно перевірятися, а рішення прийматися на підставі документів, визначених законодавством України з питань громадянства.
Чи може посадова особа органів місцевого самоврядування набувати громадянство іншої держави
Підкажіть будь ласка, чи може посадова особа органів місцевого самоврядування, будучи громадянином України, подавати запит на отримання громадянства іншої країни та продовжувати працювати на своїй посаді? Якщо посадова особа органів місцевого самоврядування, будучи громадянином України, отримала дозвіл на надбання громадянства іншої країни, але не оформляє внутрішні документи іноземної держави (паспорт, особисту карту тощо), чи може вона продовжувати працювати на своїй посаді?
Ірина
Відповідно до Статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (зі змінами та доповненнями), посадова особа місцевого самоврядування — особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року№2493-III (зі змінами та доповненнями).
Консультативне та методичне забезпечення служби в органах місцевого самоврядування здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань державної служби з урахуванням вимог чинного законодавства про місцеве самоврядування в Україні.
Контроль за дотриманням законодавства щодо служби в органах місцевого самоврядування здійснюється відповідними органами державної влади в порядку, встановленому законом і не належить до компетенції Державної міграційної служби України.
Чинне законодавство України про громадянство не виділяє серед інших громадян України посадовців органів місцевого самоврядування.
Статтею 2 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 №2235-III (із змінами та доповненнями) (далі — Закон) визначені принципи законодавства України про громадянство. Першим із них зазначений принцип єдиного громадянства — громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Тобто принцип єдиного громадянства не розглядається як принцип недопущення множинного (подвійного) громадянства.
Аналогічний зміст закріплений і у положеннях Європейської конвенції про громадянство 1997 року, відповідно до яких особа, що має громадянство двох чи більше держав, може розглядатися кожною із держав, громадянство яких вона має, в якості свого громадянина.
При цьому варто враховувати, що відповідно до статті 19 Закону, однією з підстав для втрати громадянства України є добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.
Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.
Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:
а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав;
б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;
в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем;
г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави.
Дане положення статті 19 Закону не застосовується, якщо внаслідок цього громадянин України стане особою без громадянства.
Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України.
Прямих обмежень щодо заборони посадовим особам органів місцевого самоврядування подавати запит на набуття громадянства іншої країни в українському законодавстві про громадянство немає. При цьому, наприклад, у статті 19 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (зі змінами та доповненнями) є положення, яке забороняє вступати на державну службу особам, які мають громадянство іншої держави.
Дане питання нині активно обговорюється у зв’язку з тим, що 25 січня 2021 року у Верховній Раді був зареєстрований законопроєкт №4640 «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового забезпечення наявності іноземного громадянства (підданства) у громадян України». Вказаним проєктом Закону пропонується внесення змін до низки інших законів України. В тому числі статтю 12 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачається доповнити таким змістом «на службу в органи місцевого самоврядування не можуть бути прийняті особи, які мають громадянство (підданство) іноземної держави». Наразі законопроєкт знаходиться на опрацюванні у профільних комітетах Верховної Ради.
Про фотографування на паспортні документи в головному уборі
Я змінила віросповідання, ношу у повсякденному житті хіджаб. Чи можу я оформити новий паспорт громадянина України з фото у хіджабі? Також цікавить можливість обміну паспорта у вигляді книжечки на пластиковий за бажанням і чи можливо використовувати біометричний паспорт громадянина України для виїзду за кордон?
Лілія М.,
м. Одеса
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 р. №795 були внесені зміни до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302 (зі змінами) (далі — Постанова), зокрема пункт 6 було доповнено підпунктом 7.
Отже, відповідно до пункту 6 Постанови, обмін паспорта здійснюється у разі:
1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації);
2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням);
3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта;
4) закінчення строку дії паспорта;
5) непридатності паспорта для подальшого використання;
6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток;
7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).
Тобто Ви можете за бажанням обміняти паперовий паспорт старого зразка на паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Ідучи назустріч інтересам людей, що мають різну конфесійну належність, в Україні наприкінці 2019 року було затверджено нові вимоги до фотозображень при оформленні біометричних документів. Це стосується як громадян України, так і іноземців та осіб без громадянства, які документуються в Україні.
Наказом МВС України від 18.10.2019 року №875, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2019 року за №1146/34117, були затверджені Вимоги до відцифрованого образу обличчя особи, фотокарток, що подаються для оформлення або обміну документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, та фотографічного зображення на них (далі — Вимоги), якими врегульовується також питання щодо фотографування представників різних релігійних течій та конфесій при оформленні документів.
Відповідно до пункту 12 Розділу III Вимог, не допускається фотографування особи в головних уборах, накидках та інших аксесуарах, що доповнюють зовнішній вигляд або стиль одягу, за винятком, якщо особа носить у повсякденному житті головний убір з огляду на релігійні переконання.
Допускається фотографування особи в головних уборах, штучних предметах та матеріалах (на голові, шиї, надпліччі, плечах, тулубі) згідно з медичними показаннями, що підтверджено медичним висновком (довідкою) відповідного закладу охорони здоров’я.
Такий головний убір не має змінювати форми окремих частин обличчя особи (чоло, вилиці, щоки, підборіддя, очі), закривати/перекривати обличчя та підборіддя, проходити по контуру лінії росту волосся, закривати вуха та шию.
Відповідно до частини першої статті 21 та частини першої статті 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492 — VI (із змінами та доповненнями), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України, а паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в’їзд в Україну.
Таким чином, для виїзду за кордон потрібно використовувати паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Виїзд за кордон по паспорту громадянина України у формі картки можливий лише у разі укладення відповідних міждержавних угод (наразі такі угоди укладено з Турецькою Республікою та Грузією).
Запитання можете надсилати на електронну адресу expert@ukcc.com.ua
Матеріали рубрики «Запитайте в експерта» захищено авторськими правами