…Дощ добряче припустив, і нам довелося прискорити ходу від Могили — пам’ятника Невідомому солдату в бік Президентського палацу. Саме тут, майже напроти резиденції глави Польщі, наша мінікомпанія згорнула свої парасольки у фоє старовинної багатоповерхівки. Відчувши запах кави, ми піднялися на другий поверх. У тутешній затишній кав’ярні й познайомилися із землячкою, офіціанткою Марійкою. Тернопільчанка. Уже п’ятий рік живе у Варшаві. Роботою задоволена. Вчиться вечорами в одному з коледжів, опанувала англійську. Збирається згодом попрацювати в Німеччині — «там заробітки вищі».
Згадав Марічку і ще кількох українських дівчат, які на важких пательнях подавали нам гарячий бігус в одному з ресторанів, тут же, на вулиці Краківське передмістя, коли недавно дивився телесюжети повернення додому тисяч наших співвітчизників, що позбулися роботи в Європі у зв’язку з пандемією Covid-19. Як складеться подальша їхня доля, чи вже працевлаштувалися в рідних місцях? А може, це лише тимчасове перебування в очікуванні повернення туди, де вже мають тамтешні паспорти, достойну роботу, де стали пускати коріння?
Чекаємо на стратегії, які зацікавлять заробітчан
Нині масове повернення трудових мігрантів в Україну дискутують здебільшого в розрізі зниження офіційних валютних надходжень від заробітчан. У 2019 році — 12 мільярдів доларів, за даними НБУ, і близько 16 мільярдів доларів, за оцінкою МВФ. Втрата навіть половини цих коштів — непростий виклик скромному українському бюджету. «Адже останніми роками, — вважає академік НАНУ Богдан Данилишин, — кошти мігрантів були джерелом, яке значною мірою давало змогу «вирівнювати» платіжний баланс».
Розгорілися у ЗМІ останнім часом і дискусії про доцільність в умовах карантину дозволяти нашим людям їхати за кордон навіть на тимчасові заробітки. Але це, вважають серйозні експерти, лише відвертає увагу від головного — створення умов, які пригальмують згодом цей процес. Ідеться про необхідність термінового розроблення стратегій не тільки виходу країни з економічної кризи після карантину, а й подальшого реформування та розвитку провідних галузей із залученням і тих сотень тисяч, хто вимушено повернувся з-за кордону. А це не найгірші за фахом кадри. Більшість із них уже набули певного ринкового досвіду, мали достойно оплачувану роботу не лише на будівництві, а й на високотехнологічних виробництвах. А зробивши, певне, якісь заощадження, вони могли б інвестувати в надійні, перспективні проєкти.
І це не абстрактні роздуми. Ось офіційні цифри до тих уже названих 12—16 мільярдів доларів щорічних переказів в Україну нашими співвітчизниками. За даними одного з найбільших за обсягами активів польських банків Pekao SA, на кінець 2019 року він обслуговував 102 тисячі клієнтів з України. Прикиньмо, хоч рахувати чужі гроші — заняття з неприємних. Якщо, припустімо, один український клієнт цієї вельми поважної банківської установи тримає тут на депозиті хоч 5 тисяч доларів, загальна сума вкладів громадян з України лише в одному банку Польщі сягатиме понад 5 мільярдів доларів. А ми чекаємо — ніяк не дочекаємося від МВФ у межах нової кредитної програми 3,5 мільярда доларів. Не забуваймо також, що в Республіці Польща перебуває, за різними даними, понад мільйон трудових мігрантів, багато з яких, мабуть, тримають кошти і в інших банках А скільки наших висококваліфікованих спеціалістів у Португалії, Чехії, Словаччині!
Тобто зацікав, владо, трудового мігранта, що повернувся на батьківщину, аргументованими серйозними пропозиціями, звернись до нього як до бажаного партнера й інвестора, переконай його в гарантіях щодо захисту прав власності та безперешкодного повернення капіталу, і хтось, можливо, ризикне вкласти свої тяжко зароблені долари та євро в комерційні проєкти. А від початку, до речі, запровадження карантину в Україну вже повернулося з десятків країн, за даними Кабміну, понад 2 мільйони наших громадян. Певне, не з порожніми гаманцями і банківськими картками.
Звичайно, згоден, непросто нині переконати мігрантів у тому, що в країні багато чого змінюється на краще, що поменшало, кажуть, і корупції, і хабарництва в державних структурах, які розчарували, м’яко кажучи, свого часу тисячі людей після спілкування з ними і змусили шукати вже за кордоном цивілізованіших умов для розвитку власного бізнесу.
Про такі умови зокрема в АПК недавно нагадало видання AgroPolit. Пропонуючи кілька варіантів стратегії розвитку галузі, посилаючись на висновки учасників аграрного ринку та експертів Українського інституту майбутнього (UIF) і Latifundist Mediа, вони закликають владу прискорити створення довгоочікуваної стратегії розвитку агропромислового комплексу. Наводять і дані онлайн-голосування, які рекомендують врахувати під час підготовки такого документа. 44% респондентів очікують підтримки від держави АПК у вигляді рівних податкових умов та дієвого захисту прав власності. 41% респондентів бачать у фокусі галузевого виробництва поступове збільшення продукції переробки та обов’язкового збереження Україною статусу виробника чистої (без ГМО) та органічної агропродукції. 38% очікують на диференційовану систему оподаткування залежно від розміру річного обороту компанії та кількості залучених у виробництво людей.
Рано чи пізно стратегію розвитку АПК — однієї з головних галузей — буде розроблено і схвалено. Бо основу правової бази для формування тут більш цивілізованих відносин уже створено — набув чинності закон про ринок землі. Тож цей напрям доволі перспективного розвитку власного бізнесу, можливо, вже зацікавив багатьох наших трудових мігрантів, що повернулися на батьківщину.
А днями уряд подав конкретну пропозицію для працевлаштування тих, хто вже шукає роботу, стоїть на біржі праці.
«Велике будівництво» вже в розпалі
Минає другий місяць, як у країні впроваджують державну програму «Велике будівництво». Вона передбачає насамперед масштабне спорудження та капітальний ремонт автомобільних доріг, мостів, шляхопроводів. Лише на це передбачено понад 100 мільярдів гривень. За п’ять років у межах цієї програми заплановано ввести в експлуатацію близько 24 тисяч кілометрів доріг. У цьому році — понад 4 тисячі. «Велике будівництво» передбачає і спорудження понад 350 об’єктів соціальної інфраструктури. (І це лише в цьому році). Амбулаторії, лікарні, дошкільні навчальні заклади, заклади середньої освіти, спортивні споруди. Передбачено реконструювати і оснастити сучасним медичним обладнанням 210 приймальних відділень опорних лікарень.
«Саме на це, — за словами Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, — піде частина коштів, отримана від нашого найбільшого платника податків НАК «Нафтогаз України». Говоримо про проєкт на суму щонайменше 6 мільярдів гривень». Завдяки держпрограмі «Велике будівництво» заплановано створити 150 тисяч нових робочих місць.
Як бачимо, у наших спеціалістів, особливо будівельних професій, які втратили роботу в Європі і повернулися в Україну, відкрився широкий вибір. Надто що уряд разом із соціальними службами та профспілками вже передбачив сучасний механізм залучення у цей проєкт і українських мігрантів, і тих, хто через центри зайнятості вже давно прагне працевлаштуватися. Кабмін у партнерстві з robota.ua недавно анонсував онлайн-інструмент для пошуку місця праці, зокрема у дорожній галузі — «Дороги та робота». Мінімальна зарплата тут на рівні 9670 гривень на місяць.
Важливо, що згаданий онлайн-інструмент цього проєкту покликаний не лише залучити досвідчених спеціалістів на нові об’єкти дорожніх робіт, а й дати відповідь на питання «Як стати дорожником без досвіду роботи?» Для цього, повідомляє Урядовий портал, налагоджено співпрацю з «Навчальним центром з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів». У цьому центрі працівники дорожньої галузі здобувають професійно-технічну кваліфікацію, а також мають змогу підвищити її або перекваліфікуватися.
Звичайно, більшість мігрантів, а це переважно жителі західних областей України, які вже вирішили шукати місце праці вдома, хотіли б, і це логічно, мати цікаву й добре оплачувану роботу ближче до рідних місць, батьків. У цьому плані досить перспективними для створення тисяч робочих місць саме в цих регіонах бачаться інфраструктурні проєкти на українсько-польському кордоні, реалізацію яких заплановано розпочати ще п’ять років тому. За 100 мільйонів євро кредиту від Польщі.
Коли запрацює польський кредит?
Пам’ятаєте фото і відео, які недавно шокували в інтернеті та на телебаченні всю Україну та її сусідів, про скупчення наприкінці березня тисяч людей під пунктами пропуску «Ягодин — Дорогуськ», «Краківець — Корчова». Мігранти й туристи годинами тупцювали просто неба в очікуванні перетину кордону. За офіційними даними, 27 березня тільки у Краківці на в’їзд в Україну було оформлено 8,9 тисячі осіб. Більшість змушена була пішки долати з валізами та дитячими візками кілометрові відстані між польськими та українськими пунктами пропуску. Купи сміття, брак туалетів. Ця ситуація вкотре унаочнила недостатню пропускну спроможність наших прикордонних переходів, неготовність на цій найбільш завантаженій ділянці польсько-українського кордону до пікових ситуацій, відсутність або низьку якість сервісної інфраструктури.
Змінити таку ситуацію на краще й покликана була угода з Польщею, підписана у 2015 році. Вона більш відома як «польський кредит». За його рахунок мають реконструювати шість доріг і три пункти пропуску у Львівській і Волинській областях. Як повідомляє пресслужба Мінфіну, кредитний договір між Україною і Республікою Польща набрав чинності ще у квітні 2016 року. Кошти залучають під 0,15% річних на 30 років. Угода передбачає виконання українською стороною специфічних вимог: усі роботи мають виконувати польські підрядники зі своєю технікою, а щонайменше 60% матеріалів та обладнання — польського виробництва. Усі ці вимоги під такі фактично символічні відсотки кредиту відповідають, як стверджують фахівці, загальноприйнятим міжнародним правилам надання «кредитів пов’язаної допомоги». Але все це, запевняють, не відповідало українському митному та податковому законодавству. Використання кредиту було фактично заблоковано, його вибірка за ці роки становила лише 5,8 мільйона євро.
І ось нарешті цю проблему розв’язують: Кабінет Міністрів на засіданні 29 квітня схвалив урядовий законопроєкт про тимчасовий виняток у Митному кодексі щодо безмитного ввезення на територію України «транспортних засобів, машин, механізмів, обладнання, устаткування, приладів, пристроїв, запасних частин до них» для виконання контрактів у межах згаданої угоди з Польщею. Погоджені зміни у Податковий кодекс уточнюють також перелік операцій, товарів, що звільняються від оподаткування. Так розблоковується використання кредиту 100 мільйонів євро від Польщі саме на облаштування українських пунктів пропуску на кордоні.
Укравтодор у межах цього документа отримає 68 мільйонів євро на розбудову дорожньої інфраструктури на підходах до шести наших пунктів пропуску. Решта коштів піде на безпосереднє облаштування трьох пунктів пропуску та реконструкцію семи відділів прикордонної служби. Головне тепер, щоб згаданий законопроєкт якомога швидше було схвалено в парламенті і він запрацював.
Прогрес у вирішенні питання польського кредиту має подвійне значення. За висновком Ірини Сушко, експерта з управління кордонами ГО «Європа без бар’єрів», «у короткій перспективі початок робіт — це створення робочих місць і додаткові інвестиції в місцеві економіки, а в довгостроковій — інфраструктурна інвестиція, яка сприятиме економічним зв’язкам і міжособистісним контактам між Польщею та Україною і продемонструє спроможність Української держави реалізовувати серйозні проєкти із залученням іноземного капіталу. А це особливо важливо після кількох провалених аналогічних проєктів за останні 10 років».