Під час круглого столу «Виховуємо патріотів: національно свідомих та сильних духом» науковці та педагоги дискутували, що впливає на патріотизм.
Події в Криму та на сході України свідчать: в українських школах та гімназіях любов та повага школярів до країни й прапора — не порожні слова. Деякі дорослі, що театрально прикладали руку до серця, коли звучав гімн України, переметнулися на бік Росії. Ніякого патріотизму у них не було. А в дітей — був. Недаремно школярі у Євпаторії, Ялті, Севастополі, Луганську та інших містах і містечках прийшли на випускний у вишиванках, хоч у травні це вже було небезпечно.
Вишиванки не за наказом, а за покликом серця вдягають і учні київської гімназії №179. Заступник директора з навчально-виховної роботи Алла Ковальчук каже: «Концепцію патріотичного виховання ухвалено ще 2009-го. Як тільки з’явився цей документ, усі школи мали звітувати, що саме вони зробили. Багато вчителів ставили за мету не папірці писати, а робити щось справді корисне. Ми не чекаємо інструкцій та наказів щодо патріотичного виховання. Кілька років тому, наприклад, вирішили проводити дні вишиванок. Тоді з тисячі ста дітей вишиванки одягнули п’ятдесят. Нині майже вся гімназія їх носить. Не тому, що хтось наказує, а тому, що діти і батьки цього хочуть».
Першого вересня учні гімназії приєднались до акції «Ліки — замість квітів». Усього для поранених у зоні АТО зібрали 21 тисячу гривень і 50 доларів. «Ми ходили до них у госпіталь, передали кошти і продукти. Дякувати Богу, військовий із батальйону «Донбас», який навіть не сподівався вижити, живе. Діти знову збираються до нього в гості».
Учні зібрали допомогу для гуманітарного конвою — від шкарпеток до питної води — і відправили до Маріуполя. У вересні провели акцію «Лист пораненому» і потім передали до шпиталю малюнки та обереги. Учителі разом з учнями допомагають українським військовим та біженцям.
Навчають небайдужості й учасники психологічного проекту «Психолад». Керівник проекту Наталія Клименко, приміром, проводить конкурс соціального плаката «Шлях до моєї країни».
— Сподіваюсь, що на вулицях можна буде побачити плакати, зроблені самими громадянами. Це шлях до демократичного суспільства. Наприкінці першого етапу в нас буде виставка соціального плаката, і я сподіваюсь, що ми побачимо їх на білбордах. Ми запропонували таку форму: вияви проблему, знайди рішення, запропонуй образ та гасло і зроби соціальну рекламу, — каже вона.
Першими надіслали плакати діти віком 12—17 років. Роботи є в Інтернеті, й за них можна голосувати. Наприклад, плакат «Україна — єдина країна» 12-річної Анастасії Соломки, де на карті України є шрами, які зашиті. Діти бачать Україну єдиною, але вона у шрамах. Або дуже актуальний плакат 12-річного Артема Батечка «Пообіцяв — зроби», про відповідальність кандидатів та виборців.
«Ми пропонуємо дитині виявити проблему, — каже Наталія Клименко. — А це вже означає бути небайдужими. Тобто ми формуємо суспільство небайдужих людей. Якщо є проблема, обов’язково є рішення. І ми прокладаємо місток від проблеми до дії. Створюючи соціальну рекламу, діти відчувають свою значущість. Важливо, що вони малюють не агресивні, а дружні плакати. Саме такі конкурси і виховують патріотизм — дитина бачить проблеми і пропонує зміни».
Анастасія ГАЛАТА
для «Урядового кур’єра»