Перед владою й суспільством нині постає питання: чи треба підвищувати податки для бізнесу, адже державна скарбниця значною мірою працює на перемогу України у війні. «Урядовий кур’єр» зібрав думки фахівців з цього приводу.
Світовий досвід нам допоможе
Війна — це дуже дорого, а тому ніколи не проходить безслідно для бюджетів держав, втягнутих у збройний конфлікт. Методів залучення коштів на воєнні потреби небагато, й один з них — підвищення податків.
Чи є досвід підвищення податків у країнах, де був воєнний стан, у цьому чи минулому столітті?
«Можна навести досвід Великої Британії ХХ століття, під час Першої світової війни. Ця держава, запровадивши підвищений податок на прибутки, зуміла не лише залучити кошти до бюджету, а й, знизивши купівельну спроможність населення, уникнути гіперінфляції. Одним з аргументів підвищення податків під час війни було те, що якщо кошти на її ведення залучати шляхом отримання кредитів, то податки так чи інакше зростуть тоді, коли ці кредити потрібно буде повертати», — зазначає голова правління громадської організації «Асоціація представників малого та середнього бізнесу міста Києва» Максим Тютюнников.
А Іван Нікітченко, директор Crane IP Law Firm, порівнює нинішню важку ситуацію в Україні із Другою світовою війною, коли європейські країни, що воювали, підвищували податки, для виживання мобілізували всі можливі ресурси. І зрозуміло, що у всіх державах було різке падіння національних економік.
Експерт з економічних питань, член наглядової ради АТ «АльтБанк», народний депутат України VIII скликання Тетяна Острікова вважає, що ситуацій, з якими можна було б порівнювати Україну, у новітній історії немає.
«Югославія на 1990 рік, перед десятирічним ланцюгом війн, вже була у глибокій економічній кризі, інфляція тільки за грудень 1989 року становила 64%. Югославія була мінісрср, і в ній у той період був такий самий крах планової економіки. Вона була абсолютно не схожою на сучасну Україну», — зазначає вона «Урядовому кур’єру».
На її думку, Друга світова війна додатково збільшила податковий тягар: ставка ПДФО (податок на доходи фізосіб) для найбагатших у США зросла до 94% і залишалася на рівні 91% до 1964 року. ПДФО став масовим податком, який почали сплачувати всі американці, які працювали. Було створено механізм вирахування податків із заробітної плати.
Але, на думку пані Острікової, більшість податкових змін під час світових війн теж недоречні для сучасної України, тому що вони виводили податковий тягар на рівень, який у нас нині.
Отримав більше — плати більше
Чи можна вибірково підвищувати податки для окремих категорій бізнесу або галузей, які, навпаки, отримують хороші прибутки у воєнний час? Один із принципів податкового права, який є основою подальшого формування стратегій оподаткування, вважає Максим Тютюнников, — принцип соціальної справедливості, а саме: встановлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників.
«Тобто держава, формуючи податкову політику, і в мирний час, і під час війни має враховувати платоспроможність окремих суб’єктів. Для реалізації цього принципу можна провести аналіз та зібрати статистичні дані дохідності в межах окремих галузей та (або) регіонів і на основі цього отримати показники платоспроможності окремих бізнесів», — продовжує експерт.
Він пропонує для прикладу: в західних відносно спокійних регіонах країни збільшилася кількість переселенців, а тому значно зріс попит та дохідність підприємців цих регіонів у галузях надання послуг та громадського харчування. Поза тим, як справедливо вважає експерт, підвищуються ціни на окремі послуги і в готельно-ресторанному бізнесі.
Тому голова правління громадської організації «Асоціація представників малого та середнього бізнесу міста Києва» переконаний, що підвищення податків для таких категорій бізнесу цілком можливе і може бути ефективним. І як підсумок: те, що податки підвищуватимуть для бізнесу із високою дохідністю, не призведе до занадто великого фіскального навантаження на бізнес та на економіку загалом.
Іван Нікітченко згоден з колегою і вважає, що треба виокремити такі бізнеси: «Адже, наприклад, кав’ярні у Львові та Харкові перебувають у зовсім різних обставинах, і підвищення виручки у першому з цих міст, куди приїхало багато переселенців, не означає, що справи у закладів HoReCa добре йдуть у всій країні. І така ситуація майже у всіх галузях — питання більше в регіоні присутності, а не в галузі».
На думку Тетяни Острікової, практика запровадження податку на надприбутки, які виникають ситуативно залежно від кон’юнктури та обстановки на тому чи тому ринку, існує, і вона логічна. За її словами, під час Першої світової війни США, Британія, Австралія, Канада, Франція, Італія та інші запровадили податок на надприбутки. Якщо прибуток компанії під час війни перевищував цей показник до війни, то такий надприбуток додатково оподатковували. Спочатку ставка в Британії була 50%, потім, 1917-го, — 80%, 1921 року податок скасували. Під час Другої світової податок знову запровадили.
«Особливої актуальності це набуває під час війни. Якщо компанія збільшила прибуток порівняно з довоєнним періодом, то суму перевищення, спричинену ситуативними факторами, можна вважати надприбутком і оподатковувати за збільшеною ставкою.
Передовсім перед запровадженням такого підходу потрібно вивчити, про яку галузь ідеться й чим спричинено надприбуток: збільшенням виробництва зброї та боєприпасів чи роздутою ціною на ті чи інші енергоносії. Бо між цим велика різниця», — зазначає експерт.
На її думку, в Україні навряд чи багато підприємств, які збільшили прибуток за підсумками першого кварталу 2022 року та прогнозовано у першому півріччі, тому запровадження оподаткування надприбутків матиме не надто великий фіскальний ефект для бюджету.
Пані Острікова переконана, що можна подумати про запровадження прогресивних ставок ПДФО, коли ставки будуть різними для людей із різними доходами та встановлення збільшеної ставки для найзаможніших українців.
Поступки для аутсайдерів
То чи можна різко знижувати податки або робити їх нульовими для бізнесу чи галузей, які у воєнний час працюють дуже погано або значно скоротили діяльність?
«Нині питома частка бізнесу або припинила діяльність, або значно її скоротила, і добивати цей бізнес високими податками не можна. Збільшення податкового навантаження та проведення податкових перевірок призведе до краху цього бізнесу та може вдарити по економіці не менше, ніж війна. Саме тому держава та органи місцевого самоврядування запровадили значну кількість пільг, зокрема добровільну сплату податків, звільнення від сплати окремих податків, надання кредитних канікул, а в Києві місцева влада звільнила бізнес від орендної плати», — переконаний Максим Тютюнников.
Пані Острікова вважає, що широко відомих прикладів зменшення податкового навантаження під час війни немає. Але, на її думку, в історії важко знайти приклад війни, яка була б аналогічна нинішній в Україні.
«Унікальна ситуація: попри бойові дії на території України, не маємо сумніву в перемозі, вже плануємо стрімке економічне зростання та успішне майбутнє після війни. Також Україні зараз не потрібно робити дорогі державні замовлення на озброєння, нам це дають безплатно або на умовах лендлізу», — додає вона. Експерт пропонує провести паралелі між нинішніми умовами та пандемією коронавірусу. Українська влада у 2020—2021 роках робила деякі регуляторні та податкові послаблення, копіюючи Польщу та інші більш розвинені країни. Нині, як зазначає експерт, нам копіювати нікого, і наш уряд має створити прецедент податкової політики під час війни, якому нема аналогів в історії.
Тож збільшення податків для бізнесу — один з інструментів наповнення бюджету для потреб оборони. І Велика Британія цей механізм свого часу використала. Проте бачимо відхід від методу збільшення податків до методів міжнародного фінансування, оскільки підвищення податків для деяких бізнесів стане просто крахом. Саме тому держава пішла на поступки підприємцям у частині податкового навантаження, щоб максимально знизити тиск на бізнес та втримати економіку. Та оскільки деякі галузі в регіонах, де немає активних бойових дій, збільшили прибутки під час війни, підвищення податків для них цілком доцільне.