ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ
Для перемоги в конкурентній боротьбі потрібна допомога держави
Про захист вітчизняного товаровиробника як основного джерела багатства країни на різних рівнях говорять багато і правильно. То чому досі він почувається у рідній країні мов безбатченко? Карколомна система оподаткування, безконечне зростання цін на енергоносії, мінливе законодавство… А тим часом більш щасливі у цьому сенсі виробники інших країн освоюють наші ринки.
Машинобудування ще з радянських часів було однією із провідних галузей української економіки. Попри всі негаразди економічного спаду, воно й досі є конкурентоспроможним як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.
— Найбільший потенціал розвитку в Україні мають три кластери: машинобудування, сільське господарство та туризм, — заявив віце-прем’єр-міністр — міністр інфраструктури Борис Колесніков на 8-й Ялтинській щорічній зустрічі «Україна та світ: спільні виклики, спільне майбутнє», яка проходила з 16 по 18 вересня у Криму.
Наші машинобудівники можуть конкурувати на світовому ринку, але для цього потрібно створювати відповідні умови. Фото УКРІНФОРМ
У структурі вітчизняного машинобудування є понад 2800 промислових підприємств і 230 організацій, які виконують наукові і науково-технічні роботи. Загальна кількість працюючих — понад один мільйон. Аналітики вважають, що для України надзвичайно важливим є розвиток машинобудування та приладобудування як основи високотехнологічної модернізації економіки. Варто зазначити, що Міністерство промислової політики України розраховує на поступове зростання галузі машинобудування на 3-5% на рік починаючи з 2011 року.
За словами директора департаменту з питань розвитку машинобудування Міністерства промислової політики України Віктора Козирєва, за підсумками нинішнього року можна очікувати 56-57% зростання у цій галузі. У грошовому еквіваленті це 41,5 млрд гривень.
Експерти інвестиційної компанії «Astrum Investment Management» переконані, що українське машинобудування демонструє високі темпи зростання після кризи завдячуючи насамперед зростанню експортоорієнтованого сегмента, в той час як попит на внутрішньому ринку залишається слабким.
Цю тенденцію добре відображає українське металургійне машинобудування. У Міністерстві промислової політики визнають, що ця галузь, де працюють наші флагмани — НКМЗ, завод імені Фрунзе, «Азовмаш» та інші, поки що відчуває себе більш-менш нормально і розв’язує свої проблеми за рахунок попиту на зовнішньому ринку. Важливо й те, що вітчизняні металургійні комбінати також продовжують реконструкцію. Уряд поставив завдання зробити так, щоб більшу частину обладнання вони закуповували у вітчизняних машинобудівників. Та чи допоможе останнім цей «адмінресурс», коли зарубіжні компанії, для яких український ринок є неторованою цілиною, готові «зірочку з неба зняти», аби завоювати його? Надати продукцію під фінансові гарантії? Будь ласка. Кредит під невисокі проценти? Не проблема. Встановити обладнання «під ключ»? Завжди до ваших послуг.
Спеціалісти зізнаються, що вітчизняні машинобудівники хоча й можуть сьогодні на 80-85% задовольнити потреби українських підприємств металургійного комплексу і за якістю, і за обсягами продукції, та не мають можливості конкурувати з іноземцями на фінансовому полі. Тут ще потрібно дуже багато зробити на законодавчому рівні.
А тим часом, поки у Верховній Раді ламають списи над тим, чи переходити з літнього на зимовий час, щоб в українців не псувалося здоров’я, є всі шанси втратити вітчизняне машинобудування. Якщо раніше воно конкурувало тільки із більш технологічними західними компаніями, то тепер «у рамках стратегічного партнерства» услід за аніліновими іграшками, ширвжитком і гречкою до нас приїде китайське обладнання.
Після візиту у вересні цього року до Піднебесної Президента України Віктора Януковича, під час якого досягнуто низки домовленостей щодо подальшої співпраці, китайці не приховували свого захоплення. Перед ними відкрилася велика країна зі слабкою економікою, недолугою законодавчою базою і повною відсутністю факторів спротиву (політики локалізації, високого ввізного мита тощо). До цього сміливо можна додати слабкість до «дармового» і пріоритетність власного збагачення над інтересами суспільства, що вивело нашу країну на п’єдестал рейтингу найбільш корумпованих. То чи зможе вітчизняний товаровиробник, замордований фіскальними органами, безконечно зростаючими цінами на енергоносії, дорогими кредитами, конкурувати із «китайським тигром»? Тамтешні виробники і пільгове фінансування мають, і податкові кредити, і пільгове постачання сировини та електроенергії, і звільнення від мита та ПДВ. Тільки одного їм не вистачає — ринків збуту.
Схоже, в Україні вирішили допомогти із цим східному братові. Що з того, що тільки за офіційними даними в Україні більш ніж півмільйона безробітних? І на сусідів, які вже мають досвід «взаємовигідної співпраці» із зростаючою величезними темпами китайською економікою, коли після захвату 60% відсотків галузі китайці різко підвищують ціни на свою продукцію, теж уваги звертати не хочеться. А про майбутнє думати і поготів. Про уславлену «якість» китайських товарів теж відомо всім. І якщо мова йде лише про іграшки та посуд — це півбіди, а от те, що Китай є негласним лідером за кількістю аварій на шахтах — над цим варто замислитися, спрямовуючи черговий економічний «вектор» у бік Сходу.
Розумні люди кажуть: «Ми не настільки багаті, щоб купувати дешеве». Можливо, українському урядові і парламентові варто перейняти цю життєву філософію, щоб не витрачатися потім на латання дірок, зализування ран і посипання голови попелом?
Виступаючи перед учасниками Ялтинської зустрічі «Україна та світ: спільні виклики, спільне майбутнє», Президент Віктор Янукович зазначив, що Захід і Схід мають бути готовими до появи сильного гравця у центрі Євразійського континенту. І мав він на увазі зовсім не Піднебесну.