В умовах, коли економіка України ослаблена війною і переорієнтовується з російських на західні ринки, коли для наших підприємців відчинилися двері Євросоюзу, саме АПК може стати локомотивом розвитку країни. Однак нині середня врожайність у рослинництві України не перевищує 40 ц/га. І це за сприятливих погодних умов і на родючих землях.
На це насамперед звернула увагу фермер з Канади, керівник проекту IFC (Міжнародна фінансова корпорація) «Розвиток фінансування аграрного сектору в Східній Європі та Центральній Азії» Лія Сорока. За її словами, в Канаді цей показник може досягати 75 ц/га за менш сприятливого для аграріїв клімату і з гіршим грунтом.
То що ж нам слід зробити? Державі — змінити систему, а сільгоспвиробникам — підходи до виробництва. Тут і стане у пригоді міжнародний досвід. Уперше в Україні започатковано проект, який сприятиме стабільному розвитку сільського господарства та зміцненню нашої позиції як країни-експортера на міжнародній арені.
У пригоді стане міжнародний досвід
Для керівників великих та середніх агропідприємств 12 великих міст України під егідою представництва Світового банку діє Всеукраїнська освітня програма «Точка росту».
У її межах на інтенсивних триденних навчальних семінарах експерти компанії одного зі світових лідерів із захисту рослин та IFC розповідають, як збільшити чистий прибуток з гектара сільськогосподарських угідь за допомогою інновацій та додаткового фінансування. У програмі навчання такі дисципліни: фінансовий менеджмент, маркетинг, бізнес-планування, управління ризиками та ефективне використання інноваційних технологій.
Днями семінар «Точка росту» відбувся і для аграріїв Дніпропетровської області, які приїхали з різних районів. До речі, майже 8% аграрної продукції загалом і приблизно 10% валового збору пшениці, ячменю, насіння соняшнику збирають на Дніпропетровщині.
Тож нові знання і навички з управління сільгосппідприємствами допоможуть їхнім керівникам ще більше підвищити ефективність і прибутковість господарств. Для тренінгу організатори обрали 20 учасників (усього в Україні проект має охопити приблизно 250) — керівників передових господарств із високими економічними показниками, які можуть знайти у своєму щільному графіку три дні на навчання.
«Тут немає агрохолдингів, — пояснює критерії добору тренер проекту аграрний експерт і генеральний директор українського Клубу аграрного бізнесу Тарас Висоцький. — Не весь аграрний сектор готовий до точок росту, багато хто досі працює за технологіями 20-річної давності. Отже, фільтр легко побудувати».
Учасники семінару аналізували економічний стан свого господарства і вчилися будувати оптимальну стратегію його розвитку, складали детальний SWOT-аналіз, визначали потреби у залученні додаткового фінансування і вивчали переваги різних джерел фінансування. Розглядали питання успішної взаємодії з банками, постачальниками, іншими партнерами, агрострахування тощо.
За словами Сергія Парменова, представника одного з вітчизняних банків, що кредитує ризикований аграрний сектор, гроші подорожчали. Банк фінансує агровиробників під 21—27% річних. Тому важливо підвищувати ефективність виробництва згідно з витраченими на нього коштами.
Де взяти фінансові інструменти
«В аграріїв багато практичних знань, але мало фінансових інструментів», — зазначає координатор навчальної програми «Точка росту» Наталія Гаврилюк. Саме тому на тренінгу цьому питанню приділяли багато уваги. Турбує проблема доступності до фінансування й аграріїв.
«На семінарі мене більше цікавлять фінансові механізми, питання інвестування і управління ризиками, гармонізації нашого виробництва, — розповідає генеральний директор ТОВ «Агрофірма Росток» Андрій Каліберда. — Так, ми розуміємо, що йдемо на зменшення врожайності й вищі ціни, адже вирощуємо органічну продукцію, яку постачаємо у Німеччину, Бельгію, Голландію. Вирощуємо соняшник, пшеницю, ячмінь, сою, ріпак, горох, коріандр. Наша продукція сертифікована не тільки в Україні — перебуваємо під наглядом європейських сертифікаційних органів. Чекаємо, коли в Україні зареєструють органічні засоби захисту рослин. Що стосується кредитування, останній наш кредит віддали торік восени. Тепер гратимемо за європейськими цивілізаційними схемами, де ставки 2,5—3% і кредити у валюті. Звісно, в Україні валютне кредитування має менший відсоток, ніж гривневе. Але валютними кредитами краще користуватися тим, хто має і валютні виторги та надходження на рахунки».
Лія Сорока вважає, що можна поліпшити систему кредитування в Україні й долучити до фінансування українських фермерів. «Хочемо допомогти з доступом до фінансування. Працюємо з банками і постачальниками, готуємо програму з агрострахування. Коли є страхування, всі банки можуть виміряти ризик. Коли розуміємо ризик, тоді фермер може взяти меншу ціну кредитування. Щоб система працювала добре, потрібне досконале законодавство, стабільна ситуація у країні. Інвестори хотіли б побачити, що система є, бажання є. Бачу там сонце і гарну дорогу. Україна близька до ринків, має значний потенціал, людей, освіту», — сказала керівник проекту IFC.
Що потрібно змінити? Щоб система працювала як годинник, має бути краща регуляція. Страхові компанії повинні мати гроші й платити у разі ризиків. Також вони мають пропонувати різні продукти, щоб фермери могли обирати.
«В Україні люди мають мало застави і не тримають повністю свою землю. Може, мають трактори, комбайни, — продовжує Лія Сорока. — Тому ми хотіли спробувати інші інструменти, які можуть допомагати на короткий термін».
Новий інструмент доступу до фінансових і матеріально-технічних ресурсів, який пропонує проект, — аграрні розписки. Законодавче забезпечення для них в Україні вже є. А механізм аграрних розписок опрацьовують із 2014 року в чотирьох пілотних областях України: Полтавській, Вінницькій, Черкаській та Харківській. Аграрна розписка — це угода між сільгоспвиробником-позичальником і кредитором, яким може бути дистриб’ютор, зернотрейдер, постачальник ТМЦ, банк. Кредит видають під заставу майбутньої продукції, повертають або постачанням цієї продукції, або грошима після її продажу.