Норвегія, експортуючи газ, планує з часом відмовитися від видобувних енергоносіїв та отримувати достатньо енергії з сонця, землі, води, вітру і біомаси. Звісно, ця країна багата і тому може собі це дозволити. Але ж вся Європа ставить перед собою чіткі завдання з енергоефективності та енергозбереження. До 2020 року 20% всієї виробленої енергії Європа планує отримувати з відновлювальних джерел. Заможно живуть, проте ресурси використовують ощадливо.
Географічний центр Європи розміщений в Україні. Та, на жаль, у нашій державі з часу незалежності ставлення до впровадження відновлювальних видів енергії непослідовне. Як щодо рідкої біомаси — біодизелю і біоетанолу, так і твердої — соломи, дров, пелет, брикетів тощо. Ми надто прив’язалися до труб сусіда — нафтової і газової. Цим фінансуємо його, а державні програми зі свого розвитку лежать під сукном. Почасти тому, що у питанні енергоефективності відсутня спадковість у влади.
Раніше як було? Змінилася команда, і починається: «Це попередники робили, а нам треба щось своє». Таким чином втрачається послідовність дій, марнується час на видумування «свого» велосипеда замість того, щоб систематизувати напрацювання і крутити педалі. Сьогодення засвідчує: крутити треба щодуху. Утім, у кожному регіоні є свої напрацювання, зокрема щодо механізму впровадження альтернативних газу джерел енергії.
Люди зацікавлені?
«Енергоефективність та енергозбереження — це незалежність політична, економічна, енергетична, екологічна. Це — збільшення обсягу валового продукту, робочі місця і податки. Та чи чули ви коли-небудь звернення до українців, що, шановні, бережімо енергію?» — зауважив президент вінницької асоціації підприємств «Енергоефективність» Юрій Іванов.
Та це ж кожен розуміє своїм гаманцем! А спеціалісти констатують, що практика, за якої певним категоріям населення на опалення безкоштовно виділяється ліміт газу, не призводить до його ощадливого використання. А якби пільгу надавати грішми, то людина була б безпосередньо зацікавленою економити його споживання.
Скільки людей користуються пільгою? «Та стільки, що в жодній іншій державі, мабуть, не існує», — відповіли в департаменті житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації.
Держава дотацією покриває різницю між реальною вартістю газу та тарифом — усім. До речі, дрова люди купують за ринковою ціною, хоча опалювати ними з урахуванням усіх витрат не дешевше, ніж газом.
Цікаво, чи є у керівників установ у бюджетній та комунальній сферах економічна мотивація впроваджувати відновлювальні види палива? Якщо зменшилися витрати на опалення, то, відповідно, і фінансування закладу. Юрій Іванов переконаний, що треба виходити з інтересів держави. «Повинна діяти система обов’язкового впровадження енергоефективних заходів. А під нею має бути методика, як це робити, якщо заклад не має ресурсів. Цю модель ми напрацювали в області», — зазначив він.
Питання безпеки
У жовтні 2010 року було ухвалено обласну програму щодо енергоефективності. До її реалізації рішенням сесії обласної ради залучили комунальну організацію «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву». Він своїм коштом розробляв проектно-кошторисну документацію, подавав проект на державну експертизу, брав дозвіл на будівництво і встановлював енергоефективне обладнання в комунальних закладах. У вересні 2012 року розпорядженням голови ОДА фонд було визначено «замовником проектування та виконання всіх енергоефективних заходів, на підставі проведеного енергетичного обстеження бюджетних, житлово-комунальних установ спільної власності територіальних громад області з наступною передачею в оренду закладам». Щороку на енергоефективні заходи з обласного бюджету передбачалося «не нижче 1% від загального фінансування відповідних бюджетних галузей».
Цим розпорядженням було встановлено видатки на оренду обладнання — «у межах 80% отриманої річної економії вартості енергоресурсів».
«Перелік об’єктів нам дає облдержадміністрація, — зазначив перший заступник керівника фонду Ігор Домбровський. — Наприклад, у заклад ставимо котел, який працює на місцевій сировині. Термін його окупності 2—3 роки, проте договір на оренду обладнання укладаємо із запасом — на 5 років. Заклад з нами розраховується за рахунок економії вартості енергоресурсів. Потім обладнання передаємо йому безкоштовно в межах комунальної власності. Під час оренди стягуємо 80% зекономлених ним коштів, а решту залишаємо як стимул на енергоефективні заходи. Тож не треба додаткових бюджетних асигнувань: вкладаємо кошти фонду, які повертаються на нові проекти. Таким чином, заклад отримує енергоефективне обладнання, зміцнюється енергетична безпека області та держави».
Фінансові можливості фонду насамперед залежать від асигнувань з обласного бюджету та оплати за оренду обладнання. Також обласна рада дозволила йому брати банківські кредити, заклавши задля цього в заставу приміщення одного з обласних управлінь. Потенційно він має змогу залучати інвестиції підприємств, які виробляють відповідне обладнання. Наприклад, у Липовецькій районній лікарні він встановив котел (працює на пелетах), який київське підприємство надало з відтермінуванням платежу на 5 років.
Є проблема
Упродовж трьох років фонд виконав роботи на п’ятдесяти об’єктах освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення та підприємств теплокомуненерго на загальну суму майже 6 мільйонів гривень. Це — переобладнання котелень з газу на відновлювальні види енергії, встановлення вузлів регулювання теплової енергії, системна заміна ламп на енергоощадні тощо. Як бачимо, ідея рухати енергоефективність за рахунок економії витрат на енергоресурси — дієздатна. Разом з тим, динаміка практично зробленого ним навряд чи відповідає викликам сьогодення. Чому так?
«Заклади включають розмір орендної плати за обладнання в свої витрати, однак через казначейство оплата проходить з великою затримкою і не в повному обсязі. Це стримує впровадження енергоефективних заходів на нових об’єктах. Станом на 1.04.14 р. нам заборгували 920 тисяч гривень», — зазначив Ігор Домбровський.
Через проблеми з поверненням коштів фонд не наважується скористатися можливістю залучати банківські кредити — дуже ризиковано. Також за відсутності нормальної системи розрахунків марно сподіватися, що підприємства надаватимуть обладнання з відтермінуванням платежу. Маємо парадоксальну ситуацію: за дорогий російський газ змушують розраховуватися, а своєчасність розрахунків за заходи, які зменшують його споживання в бюджетній сфері, то необов’язковий платіж. Нині, коли йдеться про перерозподіл повноважень з центру місцевим органам влади, маємо розуміти, що повноваження — це також забезпечення механізму проведення розрахунків.
«Оплата енергоефективних заходів має бути обов’язковою. Це ж в інтересах держави, — зазначає Юрій Іванов і додає: — Один відсоток з обласного бюджету на фінансування енергоефективних заходів це приблизно 14 мільйонів гривень. Реально виділяють близько мільйона. Дали б 10 мільйонів, тоді ще на стільки взяти кредитів і діяти, бо відпрацювали все. Якби впродовж двох-трьох років залучити такі кошти, то надалі не було б потреби у бюджетному фінансуванні: системна модель сама розвивалася б».
А що можна зробити на заборгованих 920 тисяч гривень? З урахуванням усіх витрат — це переведення трьох котелень із споживання газу на місцеві відновлювальні види палива. І вони працювали б і повертали б гроші з оренди обладнання для фінансування інших об’єктів. Може, питання поставили у розряд другорядних через те, що бракує місцевої сировини? Зі слів спеціалістів, навіть обсягів пелетів, які виробляють місцеві заводи у Турбові і Браїлові, достатньо, щоб ними в області опалювати всі заклади бюджетної сфери і частину в комунальній. Проте нині цей вітчизняний ринок зорієнтовано на експорт. І в перерахунку на теплові калорії продаємо за кордон пелети удвічі дешевше, ніж купуємо імпортний газ.
ПРЯМА МОВА
Переходимо на солому
Іван ВІТЮК,
начальник відділу департаменту ЖКГ
енергетики
та інфраструктури ОДА:
— В області на опалювання альтернативними газу енергоресурсами переведено 195 котелень. Зокрема 119 — працюють на біомасі, 52 — на вугіллі, 24 — на електроенергії. Це дає змогу за рік економити 6,5 мільйона кубічних метрів природного газу. Зауважу, що газові котли не ліквідовуємо, а консервуємо, ставлячи поряд з ними на альтернативному паливі.
Закладам бюджетної сфери економічно вигідно переходити на відновлювальні види палива. Добре себе зарекомендували котельні, які працюють на пресованій соломі, дровах і пелетах, забезпечуючи належний температурний режим у приміщеннях. Для області було б добре широко використовувати тріску. Практика свідчить, що сирою її не можна зберігати, а треба виробляти лише з сухих дров і хмизу. Крім того, слід ретельно підбирати машини, які працювали б надійно. Визначаємося, хто її має виробляти: державне лісництво чи створювати комунальні підрозділи при органах самоврядування. Запасів деревини є на багато років. В області площа лісу щороку збільшується.
НАБОЛІЛО
З трубами, але без газу
Василь БЕДЗІР,
«Урядовий кур’єр»
Вісім останніх років жителі села Горінчеве, що в Хустському районі Закарпатської області, перебувають в очікуванні блакитного палива. Робота з прокладання вуличних і будинкових мереж, виконана власним коштом, так і не набула логічного завершення. Держава не підставила плече, коли залишилося зовсім небагато — забезпечити електропостачання газорозподільної системи, зв’язку та сигналізації, здійснити роботи з автоматизації і телемеханіки. Від обіцянок до діла так і не дійшло.
— Заступник голови правління НАК «Нафтогаз України» Ігор Прокопів запевнив, що до кінця нинішнього року жителі села Горінчеве матимуть у своїх домівках газ, — сказав голова Закарпатської облдержадміністрації Валерій Лунченко.
— Для завершення будівництва потрібно близько трьох мільйонів гривень. За ці кошти вдасться завершити і благоустрій територій у місцях прокладання труб, — зазначив Ігор Прокопів. — Розглядаємо різні варіанти фінансування. Поряд із тим, що будуть залучені кошти ПАТ «Укртрансгаз», допускається й дольова співучасть зацікавлених сторін. Проведемо повну інвентаризацію будівництва незавершених газопроводів у Закарпатській області — як магістральних, так і розвідних газопроводів до населених пунктів. Усю інформацію щодо всіх об’єктів і незавершених проектів буде передано Мінпаливенерго. Після її опрацювання визначатимемо джерела фінансування, щоб якомога більше людей, котрі хочуть підвести до своїх домівок газ, могли це зробити.