Лілія Машкіна,
начальник головного управління Пенсійного
фонду України в Сумській області
Сумське головне управління Пенсійного фонду України належить до тих структурних підрозділів, призначення яких очевидне і зрозуміле без додаткових пояснень. Переймаючись непростими проблемами ветеранів, працівники управління тим самим перебирають на себе значну частину їхніх клопотів і турбот. Про сьогоднішні трудові будні колективу кореспонденту "Урядового кур'єра" розповідає начальник управління Лілія МAШКІНA.
- Ліліє Євгенівно, ви очолюєте управління 12 років. Скажіть, будь ласка, чи багато змінилося в роботі відомства порівняно з тим часом, коли тільки-но прийшли на цю посаду?
- Це те саме, що порівнювати небо із землею. Звісно, що змінилося, навіть більше, ніж змінилося: все стало іншим -від назви до обсягів і напрямків роботи. На той час наша діяльність зводилася здебільшого до збирання коштів. Пригадайте, наскільки складно тоді було це робити. Затримки з виплатою сягали кількох місяців, інколи ветерани вдавалися до відкритих протестів, тому доводилося переконувати, вмовляти. Водночас шукати управу на керівників, які не поспішали перераховувати належні кошти. А зараз маємо масштабний спектр професійних обов'язків, серед яких і абсолютно новий вектор діяльності - персоніфікація внесків до Пенсійного фонду.
Докорінно змінилася законодавча база, а разом із нею і методологія нарахування внесків, з'явилися недержавні пенсійні фонди - ми аналізуємо і їхню роботу. Значно зросли обсяги виплат пенсій - тут і інфляційні процеси, і підвищення розмірів виплат, й інші чинники. Зараз на території області 374 тис. громадян отримують пенсії. Збільшилася в нашому відомстві і кількість структурних підрозділів, їх тепер 27, де працює 1067 осіб, середній вік - 37 років. Тобто, це саме та золота середина, яка дозволяє досвід і практику поєднувати з молодістю і свіжим виробничим струменем. Одне слово, пенсійні справи і все, що пов'язане з ними, також зазнають динамічних змін.
- Нещодавно підбивалися підсумки роботи управління за дев'ять місяців цього року. Наскільки успішно працювали упродовж звітного періоду?
- Тут не можна обійтися без цифр, що скажуть самі за себе. Насамперед призначили майже 15 тис. пенсій, тобто пенсіонерів збільшилося саме на таку кількість. Провели понад 25 тис. індивідуальних та 348 тис. загальних перерахунків. Середній розмір пенсій по області зріс на 88 грн і на 1 жовтня становив без восьми гривень тисячу. За останнім показником Сумщина поступово наближається до середньо-української цифри. На цьому напрямку і надалі триватиме наполеглива робота.
Водночас зросли обсяги коштів, що потрібні для своєчасної і в повному обсязі виплати пенсій - загалом на 3,5 млрд грн, або 18%. Ми ж забезпечені "своїми" обласними грішми трохи менше, як наполовину. Решту фінансує Київ. А це означає, що нам потрібно максимально залучати місцеві резерви, що ми і робимо. За дев'ять місяців мобілізували до фонду майже 1,7 млрд грн - темпи приросту становлять 15,4%. Останній показник суттєвий. Він означає, що головне управління веде щоденну копітку роботу - часом жорстку і непримиренну.
- Що означає "непримиренну роботу"?
- Те, що багато керівників суб'єктів господарської діяльності всіляко ухиляються від співпраці з управлінням, намагаються прошмигнути до будь-якої юридично-правової шпаринки, аби тільки не вносити належні за сьогоднішнім законодавством кошти. З початку року до судів спрямували не багато і не мало - 3111 позовів на загальну суму 96 млн грн. Уявіть, скільки пенсіонерів Сумщини можуть одержувати належні їм кошти! Відрадно, що суди, як правило, стають на наш бік і таки змушують занадто "підприємливих" керівників розраховуватися з боргами. Цього року таким чином пенсійна казна поповнилася на загальну суму 15,6 млн грн, що порівняно з відповідним минулорічним періодом більше на 3,2 млн грн.
Ще один наш спільний резерв - поступовий перехід на пенсійне обслуговування в банківських установах області. Тільки завдяки цьому щомісяця вдається заощаджувати 1,3 млн грн. Помножте на 12 і одержите загальну річну економію. Так гривня до гривні, десятка до десятки - і збираємо потрібні суми.
- Які, на вашу думку, найвужчі місця в пенсійній системі і яким чином їх можна і потрібно "розшивати"?
- Турбує зменшення кількості громадян, які не мають пенсійного страхового стажу. Ведемо інформаційно-роз'яснювальну роботу, переконуємо людей, що навіть мінімальний термін може стати в неодмінній нагоді, наводимо приклади з життя громадян європейських країн, світу, але ніяк не можемо переконати. Вочевидь, дається взнаки загальна інертність і сподівання, мовляв, якось воно та й буде.
Уже набили оскому "зарплати в конвертах". Хто-хто, а ми в першу чергу бачимо, чим це обертається для літніх людей. Свого часу вони махнули рукою на таку умову оплати праці, звісно, куди дітися, якщо жити на щось треба? І вже наближаючись до свого пенсійного віку, людина усвідомила, наскільки її було ошукано. В цій ситуації боротися треба всім разом, наступати широким і щільним фронтом.
- Якось довелося чути про благодійну діяльність, якою займаються працівники управління. Наведені факти приємно вразили.
- Ще змалечку усвідомила просту істину: якщо можеш допомогти людині - неодмінно допоможи. А зараз це твердження доповнюю одним реченням: навіть якщо не можеш, то все одно доклади зусиль, аби допомогти. Я не люблю розповідати про допомогу і добро цифрами. Вважаю, що благодійність не має фінансових вимірів. Під опікою управлінь - низка будинків для ветеранів, сиротинці, територіальні центри... Маємо і конкретних підопічних. На що звертаємо особливу увагу, аби допомога була адресною, а одержували її ті, хто потребує найдужче. Коли на Івано-Франківщині сталася жахлива повінь, відразу ж відгукнулися і допомогли своїм колегам з цієї області. Одержали від них вдячного листа. А інакше ми і не могли вчинити, бо людське милосердя - найдорожче, що має людина. І, не дай, Боже, втратити його.