Як підрахували у ВООЗ, майже кожен четвертий житель нашої планети бодай раз у житті потребує застосування компонентів крові. Українці не виняток, особливо якщо врахувати високий рівень захворюваності населення. Нині компоненти крові застосовують для лікування певних захворювань, зокрема й хронічних. Тому, згідно з міжнародними нормативами, запаси донорської крові в кожній державі мають формувати з розрахунку 33 донації на тисячу населення. В Україні цей показник не досягає й 12. Та головна проблема не лише в кількості донорської крові, а в якості виготовлених з неї компонентів та їхньому розподілі. Цілком очевидно, що в цій сфері, як і в усій медичній галузі, назріли великі зміни. Тому ще торік Кабінет Міністрів затвердив Стратегію розвитку Національної системи крові. Вона передбачає кілька напрямів трансформації самої системи, які нині поступово втілюються в життя. Які з них пріоритетні та першочергові, наскільки ефективні — про це наша розмова із заступником директора Черкаського обласного Центру служби крові «Черкаси-Плазма» Ярославом Березанем.
— Ярославе Григоровичу, ви вже відчули перші зміни на шляху розвитку Національної системи крові?
—Так, систему крові реформують — це радує. Зміни були потрібні ще позавчора, адже стара система настільки вже гнила, що з одного боку допомагала українцям донорською кров’ю, а з іншого — перетворилася на чорний ринок крові, часто неперевіреної на вірусні захворювання, крові, яку здали напівлегальні платні донори тощо. Так хотілося б, щоб реформування відбувалося швидше! Але вже й сьогодні бачимо позитивні зміни. З останніх — Верховна Рада ухвалила законопроєкт №2429, який ліквідовує бюрократичні перепони щодо заготівлі компонентів крові та виготовлення з них препаратів на території України. Зняті обмеження дадуть змогу залучити нові інвестиції в центри крові, а також ефективніше покривати потреби вітчизняної медицини як у компонентах, так і в препаратах крові. Черкащина сьогодні на передовій у галузі реформування цієї системи. Адже урядовою стратегією передбачено, що на регіональному рівні центри крові збиратимуть, зберігатимуть, перероблятимуть і транспортуватимуть кров та її компоненти. Лікарні в регіонах надаватимуть послуги тільки з трансфузії та зберігання крові. Ми вже зробили перші кроки в цьому напрямі. Це потрібно для контролю якості компонентів. Нині Черкаський обласний центр крові надає лікарням компоненти крові тільки європейської якості, а донори здають ці компоненти з європейським сервісом.
— Як можна охарактеризувати нинішню ситуацію з реформування служби крові на Черкащині?
— У нашій області, на мій погляд, ситуація краща, аніж у більшості регіонів України. Завдяки приватно-державному партнерству Черкаський обласний центр служби крові один із двох таких в Україні може гарантувати повну безпеку компонентів крові для переливань, адже ми маємо новітнє обладнання для аналізу крові. Ні для кого не секрет, що в Україні більшість інфікованих гепатитом — саме через переливання заражених компонентів крові. Наш центр надає повністю безпечні для пацієнтів компоненти. Ми виграли всі тендери на їхнє постачання для міських та обласних лікувально-профілактичних закладів. Центр сам займається пошуком донорів. Саме ця структура, а не родичі пацієнтів, як це було раніше. Ви, певно, помітили, що в соцмережах тільки зрідка трапляються приватні оголошення про пошук донорів. Починаємо потроху розвивати донорський рух. Хочемо кожного черкащанина переконати, що донорство — це сучасно, це круто.
— Сумський центр крові визнано найкращим в Україні. Що з напрацьованого сумчанами вже втілено на Черкащині?
— Почнемо з того, що кожен регіон має свої особливості. Повністю скопіювати досвід неможливо в будь-якому випадку. Адже в кожній області є своя специфіка і навіть менталітет. Проте повчитися в сумських колег є чого. Ми переймаємо певні технологічні моменти, зокрема корпоративні, а ось для популяризації донорства потрібно розробляти свої методи, які враховують нашу своєрідну черкаську культуру.
— Які проблеми служби крові виявила пандемія коронавірусу?
— Не можу сказати, що певні проблеми виникли через сам вірус. Передусім через впроваджені карантинні заходи. Кількість донорів зменшилася в кілька разів. Ми мали дотримуватися підвищених заходів безпеки для донорів, уникати масових заходів, оскільки від нашої безперебійної роботи залежать життя пацієнтів. Дякуємо кожному донору, який, попри карантин, відвідував центр крові для донацій. Коли розпочали збір ковідної плазми, люди охоче відгукуються, ті, хто навіть вважає, що перехворів безсимптомно, проходять тести на виявлення антитіл. Однак поважливого ставлення до донорів як до людей, які виконують життєво необхідну місію, у Черкасах бракує. Скажімо, попри наші звернення, міськвиконком не дозволив донорам їздити в громадському спецтранспорті під час карантину. Повага до донорів, визнання їхньої функції — це одна зі складових культури донорства, над якою в обласному центрі ще потрібно працювати. Цим ми, скажімо, відрізняємося і від Сум, де до донорів міська влада ставиться з належною повагою.
— Що необхідно зробити в області та Україні для розвитку донорства?
— Переконаний, що необхідно, аби суспільство усвідомлювало справжню роль донорів у розвитку сучасної медицини. Штучного замінника крові людство ще не винайшло. Компоненти крові необхідні пацієнтам після операцій, нещасних випадків, онкохворим як постійна терапія, породіллям після складних пологів. Крім того, компоненти крові використовують під час виготовлення лікарських препаратів для лікування різноманітних захворювань. Людська кров унікальна. Так само унікальними є люди, які діляться нею. Тому ми проводимо просвітницьку роботу, зокрема серед дітей, які в майбутньому можуть стати донорами. Працюємо на перспективу. Дуже цінуємо кожного донора. І хочемо, аби їх цінували всі. Суспільною нормою мають стати донорські дні на підприємствах, у вишах, інших колективах. Донори — це, насамперед, здорові люди, які роблять здоровими інших людей. І нам би дуже хотілося, аби здорове суспільство було в моді.
— Наскільки безпечно переливати чужу кров? Що робить ваше підприємство для зменшення ризиків?
— Компоненти крові Черкаського обласного центру служби крові абсолютно безпечні для реципієнтів. Цим може похвалитися мало хто в Україні. Для цього в нас є новітнє устаткування, яке робить надточний аналіз крові донорів за багатьма показниками. Ми додержуємося всіх карантинних норм. Зокрема стежимо за станом здоров’я донорів, а також забезпечуємо виконання всіх норм безпеки відвідування ними центру служби крові.
— Чи впливає реформуванням закладів охорони здоров’я на службу крові? Що, на ваш погляд, необхідно удосконалити як на законодавчому рівні, так і на організаційному стосовно поліпшення роботи служби крові в регіонах?
— Реформа впливає на всі підрозділи, які стосуються медицини. І служба крові не виняток. Багатьом важко перелаштуватися на нові правила, подекуди дуже глибоко засіла корупційна складова, однак ми рухаємося вперед, не стоїмо на місці. Кожен із нас робить свій внесок. Є й ті, хто саботує. Але це ознаки будь-якої реформи. Шкода, що зараз бракує фахівців. Мало хто хоче йти працювати в медицину в тому вигляді, в якому вона нині перебуває. Ми маємо заохочувати медиків працювати, не втрачати фахівців. Адже люди — наш основний ресурс. Це стосується і донорів, і всіх медичних працівників. Без тісної взаємодії та взаєморозуміння реформувати систему служби крові не вдасться.
Роман КИРЕЙ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Ярослав БЕРЕЗАНЬ. Народився 1979 року в місті Сміла, що на Черкащині. Закінчив Київський національний економічний університет за спеціальностями облік і аудит, правознавство. Займався приватною адвокатською діяльністю, обіймав посаду секретаря Смілянської міської ради. Працював заступником голови Черкаської облдержадміністрації. З 2018 року — заступник директора обласного Центру служби крові «Черкаси-Плазма»