Розповідати про людину, яку знаєш не одне десятиліття, безперечно, непросто. Та ще й тому, що нас об’єднують спільні наукові, творчі уподобання, життєві інтереси. Журналістика відкрила нам духовний світ і горизонти до людських сердець, шлях до мислення. І оглядаючи пройдені роки, переконуєшся у справедливості твердження геніального українського просвітителя Григорія Сковороди: «Думка є керівник і шлях людини».

Журналістські стежки

Життєвий шлях мого колеги і друга Анатолія Денисенка — це постійна праця зі словом. Уперше надрукувавшись на шпальтах районної газети у шкільні роки, він не полишає пресу й досі. І хоч теми його публікацій мають здебільшого науковий характер, він залишається вірним засадничим основам журналістики.

Витоки його трудової біографії — районна газета. Як згадує тепер Анатолій Денисенко, то «був неповторний час громадянського мужніння, виховання у собі таких важливих життєвих рис: відповідальності, толерантності, взаємоповаги і взаємодопомоги». Тут поступово він здобував газетярську майстерність, згодом вступив на заочне відділення факультету журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Неспокійна натура молодого журналіста, його потяг до пізнання життя регіонів України різко змінили географію його праці. Чернігівщина, Запорізький край, Буковина заполонили його душу. Тут Анатолієві Денисенку довелося вперше зіткнутися з виконанням відповідальних обов’язків редактора обласної молодіжної газети «Молодий буковинець».

Був у нього ще один непростий етап (чи то у пошуках матеріальних статків, чи то манливої романтики) — роки журналістської праці у суворих кліматичних умовах далекої Півночі: в Евенкії та Норильську.

Повернувшись на українську землю, він, як кажуть, із головою поринув у наукові дослідження: вивчав історію молодіжної преси 1930-х років, навчався на заочному відділенні аспірантури факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

Після успішного захисту дисертації кандидата історичних наук для Анатолія Денисенка розпочався новий захопливий напрям його діяльності: науково-видавничий і педагогічний. Значною мірою до цього спонукала і праця: спочатку на відповідальній посаді в Київській міській раді, потім завідувачем наукової редакції головної редакції Української радянської енциклопедії, згодом в апараті Академії наук України, заступником директора з наукової роботи Центру пам’яткознавства НАН України.

Вийшли друком книжки «Дідусь-наперсток» у видавництві «Веселка», український переклад повісті російського письменника Сергія Абрамова «Двоє під парасолькою» у видавництві «Молодь». Він автор і упорядник книжок, публікацій у журналах «Україна», «Наука і суспільство», «Економіка Радянської України», «Знання та праця», «Пам’ятки України», «Журналіст України», газетах «Молодь України», «Робітнича газета», «Друг читача».

Часопис про українську дипломатію

Творчим злетом Анатолія Денисенка можна вважати його діяльність на посаді головного редактора наукового історичного та літературного журналу «Пам’ять століть». Перед тим була плідна праця співзасновника і першого заступника головного редактора журналу «Київська старовина» (1992—1996), поновлення якого підтримав Олесь Гончар.

Згодом під його орудою отримали життя науково-популярний щорічник «Історичний календар» (вийшло друком 16 книг), наукові видання «Український богослов», «Духовні студії».

Окремо варто зупинитися на науковому щорічнику «Україна дипломатична» (ідейним натхненником, співзасновником і видавцем став генеральний директор генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв Павло Кривонос). Воно унікальне тим, що на інформаційному закордонному просторі (до речі, його здійснюють українською та англійською мовами) вперше доносить до читача світу передусім через дипломатичні місії й бібліотеки провідних навчальних закладів Європи й Америки історію та сучасний стан зовнішньої політики, біографії дипломатичного корпусу.

Як голова наукової громадської організації «Історичний клуб «Планета», яку ініціювала генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв, Анатолій Денисенко згуртував довкола наукового щорічника широке коло визначних вітчизняних і закордонних дипломатів, учених-гуманітаріїв, мистецтвознавців, релігійних діячів та журналістів, став своєрідним видавцем кількох періодичних видань, які слугують благородній меті — пропаганді позитивного іміджу України.

Схвальні відгуки наукової громадськості отримали спеціальні випуски щорічника «Україна дипломатична» з назвами «Людина світу» (про дипломата, очільника Генеральної Асамблеї ООН Геннадія Удовенка), «Постпред Іван Грищенко», «Відкриваємо Україну» (до 20-річчя генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв), кілька довідкових посібників.

Здійснюючи науково-видавничу роботу, не полишав педагогічної діяльності — вів спецкурси у вищих навчальних закладах: Національному університеті імені Т. Шевченка, Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Києво-Могилянській академії, університеті «Україна», Дипломатичній академії.

Ось вже чверть століття заслужений журналіст України А. Денисенко активно співпрацює з газетою «Урядовий кур’єр».

Просвітницька діяльність науковця і журналіста Анатолія Денисенка охопила часовий відрізок на межі двох епох, насичених цікавими неординарними подіями, яких він був не лише учасником, а й хронографом.

Михайло СОРОКА
для «Урядового кур’єра»