У серпні 2018 року в Києві було введено в експлуатацію першу в Україні енергоефективну школу на 1500 учнів площею 21 483 квадратних метри. Вартість її будівництва та технологічного обладнання становила 420 мільйонів гривень, а виконавцем за тендерними умовами стало підприємство ТОВ «Подол­жилбуд».

Аналогів немає в Україні

Будувати школу на проспекті Бажана, 34-А довелося не з нуля, а зі змонтованих ще у 1993 році й кинутих у 1994-му стін та міжповерхових перекриттів першого, другого і частково третього поверхів. Тому замовникові КП «Житлоінвестбуд-УКБ» разом з ТОВ «Подолжилбуд» довелося одразу ж розробляти новий проект, підганяючи старі проектні рішення під сучасні вимоги.

— Передбачалося звести одразу і школу, і басейн, — розповідає власник ТОВ «Подол­жилбуд» Юрій Сербін. — Але останній  потребував не реконструкції, а повного знесення несучих конструкцій. Довелося демонтувати всі аварійні конструкції на інших блоках, а ті, що можна було використати, — посилити та укріпити. Старі стіни перших двох поверхів першого і другого  блоків школи довелося теж посилювати і разом з новими третім та четвертим поверхами утеплити мінплитою завтовшки 200 міліметрів.

Тож школа сьогодні відповідає вимогам так званого розумного будинку: її інженерні системи управляються з єдиного центру і автоматично регулюються залежно від розкладу занять та зовнішніх природних чинників. Подача повітря та тепла в приміщення зменшується, коли там не проводять заняття. Фасад навчального закладу реагує навіть на сонячне світло: якщо його більше на східній частині будівлі — туди подається менше тепла. Залежно від природного освітлення змінюється і яскравість освітлювальних приладів. Школа абсолютно не залежить від традиційних постачальників тепла (ТЕЦ), бо її система геотермальних теплових насосів для обігріву працює  автономно.

ТОВ «Подолжилбуд» освоїло об’єкт за два роки, спорудивши не лише стіни, дах та інші конструкції, а й обладнавши (за допомогою субпід­рядників) спеціалізовані лабораторії, комп’ютерні класи, лінгафонні кабінети, класи образотворчого та музичного мистецтва. Навчальні аудиторії обладнано великими інтерактивними дисплеями, що дає змогу використовувати сучасні освітні технології.  Школа має спортивні, актову зали, бібліотеку, їдальню з технологічним приміщенням кухні, медичний блок. Її територію цілодобово контролюють 158 камер внутрішнього та 33 зовнішнього відеоспостереження. Таким чином, замовник КП «Житлоінвестбуд-УКБ» і ТОВ «Подолжилбуд»  фактично звели перший в Україні повноцінний теплогенеруючий навчальний заклад, що забезпечує учням і вчителям сучасний комфорт.

Ложка дьогтю

— Проте не обійшлося і без ложки дьогтю. Маю на увазі, звичайно ж, шкільний басейн, про який сказав на початку нашої розмови і який входить до другої черги здачі шкільного об’єкта. У 2018-му на його будівництві ми освоїли 9 мільйонів гривень. На цьому гроші закінчилися, хоча нам обіцяли повне фінансування басейну. Гірше того, об’єкт взагалі не потрапив до плану здачі на 2019 рік. Цього я не можу зрозуміти, адже на консервацію басейну потрібно буде витратити (за нашими підрахунками) майже мільйон гривень. Ще й виготовити перед цим додатковий проект та оголосити новий тендер для виконання  робіт з консервації. Поки шукатимуть нову організацію, яка «морозитиме» будівництво (ми нею теж можемо стати), буде (у кращому випадку) квітень 2019 року. За цей час усе, що є нині басейном, розкрадуть, бо гроші не надано навіть на охорону об’єкта. Особисто мені на все це буде боляче дивитися, адже на об’єкті басейн ми провели чимало робіт і, будуючи школу, мали вже сумний досвід «розконсервування» довгобуду від безхатченків...

Власника ТОВ «Подолжилбуд» можна зрозуміти: перетворити руїни на зразкову школу вартувало компанії великих зусиль. І коли басейн почав набувати нового вигляду, компанію «просять» відмовитися від подальшого будівництва? Це не в характері працівників ТОВ «Подол­жилбуд». Вони звикли відроджувати об’єкти, а не кидати їх. Напівзруйнованим, наприклад, прийняли «подолжилбудівці» дитсадок по вулиці Вишняківській, 8-Б. Менш ніж за рік дошкільний заклад відкривав Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман, столичний міський голова Віталій Кличко та директор КП «Житлоінвестбуд-УКБ» В’ячеслав Непоп. Тепер це один із найкращих дитсадків на Позняках.

Очільник Києва Віталій Кличко та міністр соціальної політики України Андрій Рева були присутні на відкритті іншого ударного об’єкта ТОВ «Подолжилбуд» — центру надання адміністративних послуг по вулиці Гната Юри. Тут будівельники компанії вдихнули нове життя в руїни колишньої будівлі Пенсійного фонду Святошинського району. Бере участь «Подолжилбуд» в державних програмах з утеплення дитячих садочків, зведення житлових будинків. Серед останніх, уже зданих — багатоповерхівки на вулицях Крушельницької, Осиповського, на Кудрявському узвозі.

До слова, Національний банк нещодавно знову оголосив тендер на будівництво центру обробки даних регулятора на 339,135 мільйона гривень на території Банкнотно-монетного двору в Києві. ТОВ «Подолжилбуд» сподівається в ньому перемогти, бо саме за своєчасне введення в експлуатацію Банкнотної фабрики Юрій Сербін отримав почесне звання «Заслужений будівельник України». Окрім того, шанси ТОВ «Подолжилбуд» на виграш тендера НБУ значно зросли після введення в експлуатацію центру надання адміністративних послуг на Борщагівці, що має багато подібного до майбутнього центру Національного банку.

Найкращий генеральний підрядчик

Спілкуючись із паном Сербіним, я, звичайно ж, не міг не згадати про єдину унікальну професійну премію в будівельній галузі — IBUILD (її організатором є Конфедерація будівельників України), якою (в категорії «Досягнення успіху») було нагороджено минулого року ТОВ «Подолжилбуд».

— Стати найкращим генеральним підрядчиком соціальної інфраструктури для нас було почесно. І товариство, скажу без зайвої скромності, заслужило на таке визнання, — Юрію Сергійовичу було приємно це говорити. — Бо концепцією компанії є, насамперед, висока соціальна відповідальність, що передбачає вчасну здачу об’єктів з відмінною якістю робіт. Ми досягаємо цього за рахунок висококваліфікованих фахівців, які вже не перший рік працюють у товаристві. Маю на увазі, звичайно ж, генерального директора ТОВ «Подолжилбуд» Володимира Комаренка, начальника ПТО Дмитра Коломійченка, керівника відділу постачання Віктора Литвиненка,  керівника кошторисного відділу Людмилу Лізенко,   головного бухгалтера Олену Степаненко, головного механіка Сергія Некрилова, керівників дільниць Олександра Нікітченка, Романа Коваленка, Бориса Беніка. Вони спроможні швидко приймати правильні рішення й мобілізовувати підлеглих на їх виконання. А це за нинішніх умов не дуже легко.

Справді, будівельні підприємства сьогодні готові виконувати найскладніші завдання, але цьому перешкоджає нестача робітників, які працюють на постійних умовах: у ТОВ «Подолжилбуд» таких — трохи більш як 80 осіб (це стропальники,  електрики, сантехніки, інженерно-технічні працівники, механізатори, які працюють на механізмах, до яких потрібні допуски й передбачена здача екзаменів). Решту ж запрошують на роботу, коли компанія отримує об’єкт. На реконструкції згаданої на початку матеріалу школи  в піковий період працювало близько 500 осіб.

— Заманити цих людей на будівництво було дуже важко, — робить наголос на кожному слові Юрій Сербін. — Бо за 7,5 тисячі гривень зарплати на місяць, якою нас обмежив затверджений кошторис будівництва, працювати на поверхах, які продувають всі вітри, ще й на холоді чи в спеку, охочих знайдеш небагато. Не можна тримати будівельників на такій зарплаті, бо ми скоро взагалі втратимо галузь.

До речі, ще не так давно зарплата будівельників в Україні входила до п’ятірки високооплачуваних професій. Сьогодні ж вона, як стверджує власник ТОВ «Подолжилбуд», опустилася на 12-е місце, а частка обсягів будівництва у ВВП країни ледве досягає 1,5%, тоді як у Туреччині чи Польщі вона становить більш як 10%...

Такі наші реалії. І треба дякувати Богові, що в Україні працюють такі компанії, як ТОВ «Подолжилбуд». Вони фундамент, на якому будуватиметься майбутнє нашої держави.

ДОСЬЄ «УК»

Юрій СЕРБІН. Народився 5 березня 1949 року. 1978-го закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут. Розпочав трудову діяльність як плиточник в одному з будівельних трестів у 1967 році. До 1992-го пройшов усі щаблі кар’єрного зростання, обійнявши посаду міністра будівництва та архітектури України. Народний депутат України І, V, VІ скликань, заступник та голова Комітету ВРУ з питань будівництва, містобудування та житлово-комунального господарства. Заслужений будівельник України, дійсний член Академії будівниц­тва України.