СВЯТО
Сьогодні — День Збройних сил України
Пройдений українським військом двадцятирічний шлях розвитку нині оцінювати непросто і, очевидно, колись майбутні літописці зламають не одного списа, розбираючись у закономірності тих чи тих подій, використаних і упущених можливостях такого грандіозного процесу. Ми для історичної точності лише нагадаємо, що вже пам’ятного 24 серпня 1991 року Верховна Рада взяла під свою юрисдикцію всі розташовані на теренах України військові формування колишньої Радянської армії і створила одне з ключових відомств держави — Міністерство оборони. Докласти рук було до чого — молода країна успадкувала від СРСР одне з найбільших угруповань військ у Європі, до того ж, оснащене ядерною зброєю.
Втім, утримання такої потужної військової сили не відповідало національним інтересам України. Вже тоді стало зрозуміло: треба шукати інші шляхи забезпечення обороноздатності країни. І вже 6 грудня парламент ухвалив закони «Про Збройні сили України» та «Про оборону України», затвердивши тим самим концепцію розбудови власної армії і принципи обороноздатності країни, базовими з яких стали відмова від ядерної зброї, позаблоковість держави, заборона діяльності у військах політичних партій.
Служба має бути в радість. Фото УНІАН
А також перехід армії на українську мову і використання її виключно для виконання завдань, пов’язаних з обороною Батьківщини. Забігаючи наперед, зазначимо, що ці принципи були і залишаються становими в розвитку українського війська.
Прийнято вважати, що новітня історія ЗСУ розпочалася із затвердження в 2004 році Воєнної доктрини України, яка мала стати основою для підготовки та прийняття воєнно-політичних і воєнно-стратегічних рішень, розробки програм і планів у військовій сфері. Тоді ж була прийнята довгострокова Державна програма розвитку озброєння та військової техніки. Проте в ній, за визнанням самих військовиків, не вдалося збалансувати потреби в модернізації армії з реальними економічними можливостями держави. Однак робота тривала — скорочувалася чисельність ЗСУ, вилучалися застарілі зразки військової техніки. Тоді ж було розроблено нові положення про міністерство та Генеральний штаб. Аби оптимізувати інфраструктуру, розпочалася передача або реалізація військових містечок, окремих будівель та споруд. Правда, згодом заговорили про численні зловживання в цій сфері, але то — тема окремої, несвяткової розмови.
Головне інше — завдяки заходам оперативної і бойової підготовки, останніми роками вдалося підтримувати рівень вишколу особового складу і виконувати за основними показниками плани підготовки видів Збройних сил. Це не дається «малою кров’ю» — виконання останньої за ліком Держпрограми розвитку ЗСУ на 2006 — 2011 роки також було фактично зірвано. Головним чином, через систематичне недофінансування, що означає застарілу чи несправну техніку та озброєння, переобтяження надлишковим військовим майном, обмеження бойової підготовки частин і підрозділів, а також військовозобов’язаних та резервістів.
Саме про це йшлося під час відеоконференції з регіонами міністра оборони України Михайла Єжеля напередодні свята. Міністр визнав, що соціальний статус військових не відповідає покладеним на них завданням і обмеженням їх прав у зв’язку з обов’язками служби. Неконкурентне на ринку праці грошове забезпечення, брак житла, а також повноцінної бойової підготовки та виконання непритаманних функцій призводять до відтоку молодих і найбільш підготовлених військових.
Треба сказати, що діалог міністра з підлеглими і представниками багатьох громадських організацій вийшов живим і відвертим, хоч і обговорювалися далеко не святкові проблеми сучасних Збройних сил. Скажімо, одеситів цікавила доля розвиненої в недалекому минулому військової інфраструктури у Болграді, кинутої напризволяще, чутки про перебазування оперативного командування групи «Південь» з Одеси до Дніпропетровська, доля військових аеродромів тощо. Дніпропетровців — питання життєдіяльності військових містечок Гвардійське і Черкаське і реорганізація військового санаторію в Саках, харків’ян — принципи подальшого комплектування ЗСУ і вивезення з території області меланжу, львів’яни найбільше переймалися забезпеченням житлом військовослужбовців і контрактників.
На всі запитання Михайло Єжель дав чіткі й вичерпні відповіді. Він особливо відзначив те, що в оборонному бюджеті наступного року збільшено обсяги коштів на бойову підготовку і відновлення техніки, у рази зросло фінансування програм будівництва житла для військовиків. У зв’язку з цим держава сподівається на суттєве підвищення боєздатності війська, зауважив міністр. Зі свого боку, керівництво Міноборони зробить усе можливе, аби професія захисника Вітчизни стала престижною, а кожному з військових були забезпечені гідні умови служби, запевнив Михайло Єжель.