Понад дві години євродепутати спілкувалися із представниками російської та білоруської опозиції під час онлайн-зустрічі «На захист демократії в Росії та Білорусі», які розповідали їм про свою боротьбу з диктаторськими режимами Володимира Путіна і Олександра Лукашенка. Громадські діячі й політики з обох країн закликали представників Європарламенту запроваджувати нові санкції проти авторитарних режимів. І не лише щодо топчиновників, а й керівників середньої ланки, які виконують накази згори фальсифікувати вибори, затримувати демонстрантів і журналістів, застосовуючи до них неадекватну силу.
Євродепутати від найбільших політичних фракції висловили підтримку тим, хто виходить на вулиці російських і білоруських міст, не втрачаючи надії на зміни у своїх країнах.
«Ми уважно стежимо за протестами в Росії, але розуміємо, що ваш шлях довгий і влада так просто не здасться, а жорстко опиратиметься», — сказав німецький євродепутат Міхаель Геллар. Він підтвердив, що Європарламент наполягатиме на розширенні санкцій щодо Білорусі через придушення владою протестів і щодо Росії через справу Навального. За його словами, до нового санкційного переліку мають потрапити бізнесмени-олігархи, які тісно співпрацюють з панівними колами.
Міхаель Геллар повідомив, що нова хвиля санкцій стосуватиметься й проєкту з будівництва «Північного потоку-2». «У нас у Німеччині є різні думки з приводу цього, але, на мою думку, настрої поступово зміняться і ми все-таки перекриємо цей путінський потік, застосувавши дієві санкції», — заявив євродепутат.
Проте інший євродепутат із Німеччини Сергій Лагодинський зазначив, що запровадження нових санкцій — «дуже складне питання», бо Європарламент може їх вимагати і робить це, але цього не достатньо. «Бо санкції мають ініціювати уряди країн-членів ЄС, а як я можу здогадуватися із власної інформації, Берлін і Париж поки що мовчать. Тому тут ні Європарламент, ні Єврокомісія, ні Боррель (Жозеп Боррель — Верховний представник ЄС з питань зовнішньої та оборонної політики. — Авт.) нічого не в змозі зробити», — сказав Сергій Лагодинський. Він зазначив, що питання запровадження санкцій в ЄС дуже забюрократизоване і його треба перевести у політичну площину.
Жозеп Боррель перебуває у Москві з візитом, де він розмовляє з російським міністром закордонних справ Сергієм Лавровим про справу Навального і ситуацію в Україні. Кремль не раз закидав ЄС, що він втручається у внутрішні справи Росії. Сергій Лагодинський переконаний, що у справі Навального йдеться про європейську безпеку, бо опозиціонера було отруєно забороненою у світі хімічною речовиною, а підстави, на яких його затримали й заарештували, конфліктують із рішенням ЄСПЛ.
«Тож санкції — це не лише спроба когось виховувати, а й засіб показати, що ми не дозволяємо робити те, що суперечить європейським інтересам і цінностям», — наголосив євродепутат.
Серед багатьох політиків та експертів побутує думка, що Росії не потрібна демократія, бо вона не спроможна існувати в такому політичному режимі, й останні події там свідчать лише про переділ влади. Проте литовська євродепутатка Раса Юкнявічене заявила, що дотримується цілком протилежної позиції і вірить, що «росіяни можуть жити в демократії».
«Ваша російська пропаганда, всілякі там соловйови кажуть, що ми русофоби, але, гадаю, що найбільший русофоб — це Путін, бо він боїться власних людей», — заявила євродепутатка.
Візит Жозепа Борреля до Москви, обмін думками євродепутатів із російськими активістами важливий тому, що наприкінці березня на саміті глав країн-членів ЄС обговорюватимуть нову концепцію відносин з Росією.
До окупації Криму й війни на Донбасі рівень відносин Брюсселя і Москви був доволі високим. Сторони регулярно проводили двосторонні саміти, вели переговори про спрощення візового режиму й укладення широкої рамкової угоди. Проте 2016 року, коли стало зрозуміло, що Москва не збирається міняти своєї агресивної зовнішньої політики щодо України, в ЄС затвердили п’ять головних принципів, на яких мав базуватися його діалог із РФ. Серед них імплементація мінських домовленостей як ключова умова для перезаватаження відносин ЄС із Росією; збереження контактів з РФ у питаннях, які становлять інтерес для Брюсселя; поглиблення співпраці з країнами «Східного партнерства»; посилення стійкості до загроз у галузі енергетичної безпеки та гібридної війни; підтримка громадянського суспільства Росії та сприяння міжособистісним контактам.
Що змінить Брюссель у своїх підходах у спілкуванні з російською владою, стане зрозумілим після завершення візиту Жозепа Борреля до Москви, про підсумки якого він розповість на засіданні міністрів закордонних справ ЄС, яке має відбутися за тиждень.