Мабуть, мало хто з політиків та експертів сподівався на хоч який-небудь результат тристоронніх перемовин Росії, України та Єврокомісії (ЄК), що відбулися минулої п’ятниці у Берліні. Проте ця зустріч не пройшла марно, хоча невирішених питань залишилося і дійсно дуже багато.
До того ж представники всіх трьох сторін по-різному коментують підсумки перемовин.
Поговорили кожен про своє
Як заявив журналістам після цієї зустрічі заступник голови ЄК Гюнтер Еттінгер, Україна зобов’язалася виплатити «Газпрому» 3,1 мільярда доларів до кінця цього року. На думку шановного європейського експерта, після сплати першої частини боргу — 2 мільярдів доларів — російський газовий монополіст зобов’язується поставити в нашу країну 5 мільярдів кубометрів блакитного палива по 385 доларів за тисячу кубів. До того ж за умови передоплати Київ може отримати знижку в 100 доларів на тисячу кубометрів.
Своєю чергою міністр енергетики Росії Олександр Новак заявив, що Світовий банк та Євросоюз можуть виступити гарантами погашення боргу України перед Росією у 3,1 мільярда доларів. Більше того, за словами російського високопосадовця, ці кошти повинен надати МВФ. Також пан Новак зазначив, що 5 мільярдів кубометрів газу РФ поставить за ціною 385 доларів за тисячу кубометрів.
Водночас за підсумками перемовин міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Продан заявив, що ціна, яку пропонує російська сторона, не має залежати від мита, яке встановлює уряд Росії. А цей аспект є дуже важливим.
Так, за словами голови Бюро комплексного аналізу Сергія Дяченка, саме ця ціна має враховувати всі митні та податкові стягнення. «Звісно, Росія цього робити не бажає. Тоді вона в певний час може спокійно включити ці показники до обумовленої ціни, і вартість газу буде просто «золотою» та непідйомною для України», — констатує аналітик.
До того ж Юрій Продан заявив, що Росія і так винна Україні 6 мільярдів доларів переплати за газ, а 3,1 мільярда наша сторона розглядає не як сплату поставок за 2013 рік і початок 2014 року, а як передоплату поставок за майбутню зиму.
Своєю чергою Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк підкреслив, що Київ не відкликатиме свого позову на «Газпром» зі Стокгольм ського арбітражу.
Інструмент внутрішньої та зовнішньої політики
Отже, за словами президента Центру глобалістики «Стратегія 21» Михайла Гончара, берлінські перемовини, звичайно, не фіаско, проте вказують на дуже важливу проблематичну деталь. «Якщо ми згадаємо минулі переговори, то вони мали аж 6 раундів. Це нормально. Проте я хочу заявити: цей захід продемонстрував (і це дуже сумно для України), що ЄК іде на поводі в «Газпрому». А вона не повинна так робити, бо, по-перше, сильніша за російського монополіста. По-друге, такі дії завдають великої шкоди самим європейським споживачам газу з РФ», — наголосив він.
Треба сказати: чимало аналітиків ринку з України вважають, що Європа взагалі дивиться на газові питання крізь окуляри Росії. Приміром, той самий Гюнтер Еттінгер був упевнений, що наша держава таки краде російський газ, який транспортується її територією.
Як зазначає Михайло Гончар, нині для України в газових питаннях склалася не найкраща пора. Так, саме зараз змінюється склад ЄК, і там панує справжній хаос. «Якби поважні європейські чиновники були обізнанішими у тому, чого саме хоче Росія і як вона діятиме на цьому ринку, то вони б не казали таких речей», — упевнений він.
Так, і це цілком слушно. Адже, приміром, у Російській енергетичній стратегії (офіційний документ РФ) варто прочитати таке: «…енергетичний комплекс Росії повинен бути інструментом внутрішньої та зовнішньої політики Росії». Як влучно «поцілюють» ці слова у «ворота поведінки» РФ на газовому ринку щодо України та всієї Європи.
Невже це ще треба пояснювати європейцям та їхнім чиновникам?!
Або ще цікава заява першого заступника Державної думи Росії з промисловості Володимира Гутєнєва: «Ми повинні обговорити обмеження або скорочення поставок газу до України».
Отже, Росія у газовій сфері поводиться з нами та цивілізованими європейцями по-хамському. І європейці чи то роблять вигляд, чи то спеціально або замовчують, або стають на бік Росії та її ідеології, ставлячи під загрозу існування держави Україна та її енергетичної безпеки.
Проте приміром Сергій Дяченко вважає, що поведінку Європи можна цілком зрозуміти: вона також не готова до зимівлі з урахуванням накопичення енергоресурсів, тому зараз вирішує лише тактичне для себе питання, а стратегічні проблеми щодо постачання газу буде «обмірковувати» весною 2015 року.
Розраховувати дії, на крок випереджаючи Росію
Що ж Україна може та повинна зробити на наступних раундах перемовин (черговий, до речі, має відбутися наприкінці цього тижня)? Аналітики впевнені, що однозначно слід підписати документ (а не наміри), який матиме юридичну силу. Бо інакше Росія в часи холодів, як це було й раніше, звинувачуватиме Україну в крадіжках газу.
Сергій Дяченко вважає, що тут ми повинні об’єднати свої зусилля з ЄК, адже Росії треба одне — вилучення України з переліку транспортувальників газу з РФ і розвиток газогону «Північний потік», а також подальше будівництво «Південного потоку».
«Щоб вирішити такі складні питання, ми повинні разом з європейськими фахівцями деталізувати графіки постачання газу до Європи, контролювати тиск та обсяги газу не лише на українському, а й на російському кордоні. Це все потрібно, аби нас знову не зробили крадіями», — зазначає фахівець.
Тут слід додати, що такі пропозиції до європейської сторони від України надходили ще в 2010 році. Проте ЄК так і не відреагувала на них, хоча цей документ їй сподобався. Отож відтепер українські фахівці, які й надалі братимуть участь у чергових раундах перемовин із РФ та ЄК щодо газу, повинні бути справжніми дипломатами, щоб «переманити» на свій бік європейців та прораховувати на крок уперед дії росіян й витримати їхні удари.
P.S. Коли номер готували до друку, стало відомо, що керівництво словацького отримувача та дистриб’ютора російського газу компанія Slovensky plynarensky priemysel (SPP) заявило: 29 вересня РФ знизила поставки блакитного палива через Україну в обсягах близько 10%.