Коли йдеться про перспективи виходу нашої держави на ринок країн — членів ЄС із молочною продукцією власного виробництва, то починати треба саме з якості сировини. «УК» регулярно досліджує, наскільки якісне молоко виробляють у наших регіонах, а також сьогодення та перспективи просування нашої продукції на євроринок. Пропонуємо читачеві чергову підбірку матеріалів.
Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»
З-поміж тваринницьких новин нині найчастіші на Сумщині — про обладнання і введення в експлуатацію сучасних доїльних залів та молокопроводів.
Як наголошує директор департаменту агропромислового розвитку Сумської ОДА Володимир Івченко, це добрий і оптимістичний знак, предметне свідчення того, що тваринники області впевнено обрали європейський вектор розвитку і неухильно його дотримуються.
Адже коли йдеться про перспективи виходу на ринок країн — членів ЄС із продукцією місцевого виробництва, то починати треба саме з якості молока — основи сиру, вершкового масла, йогуртів, сметани, плавлених та всіляких інших сирків тощо.
Заступник начальника управління — начальник відділу організації виробництва і маркетингу продукції тваринництва департаменту агропромислового розвитку Сумської ОДА Віталій Підопригора повідомляє молочну статистику. Якщо у 1980—1990-х роках про молоко екстра-класу тваринники дізнавалися переважно з газет, радіо чи телебачення, то нині така продукція — реальність для цілої низки господарств. І насамперед тих, де інвестори рішуче відмовилися від примітивних ферм і сараїв, а вкладають кошти в обладнання суперсучасних доїльних залів та молокопроводів, яких зараз в області відповідно 17 та 78.
Із майже півтори сотні господарств кожне четверте — великотоварне. Тобто тут не знають, що таке дійниці з марлевими цідилками, розімлілі від випитого фуражири з навильниками соломи чи трави, вічна нестача якщо не сіна, то комбікормів — точно. Ці атрибути поступово відходять у минуле.
Стерильна чистота, повна автоматизація і механізація виробничих процесів, бездоганна годівля збалансованими кормами, а на додаток ще й класична музика під час доїння — все це є в багатьох господарствах, де виробляють продукцію максимально високої якості.
Головне в такому процесі — молоко не контактує з відкритим повітрям, а трубопроводом надходить до резервуарів, де охолоджується. Потім його реалізують переробним підприємствам. Попит на нього — незаперечний і практично необмежений. Насамперед серед комбінатів і заводів, де виробляють хоч і дорожчу, але якісну та екологічно чисту продукцію.
Упродовж останніх років питома частка такого молока невпинно зростає, за підсумками 2013-го 7% відповідало вимогам екстра-класу, 35% — вищого сорту.
Зайве акцентувати, що для майже 200 тисяч тонн загальнообласного виробництва такі обсяги явно не задовольняють сучасний ринок. Але у планах — відкриття нових сучасних потужностей, що дасть змогу неухильно нарощувати якісні показники.
Однак, як наголошує Володимир Івченко, це лише перший крок на шляху до європеїзації виробництва, без якого не може бути другого, третього, четвертого… Бо, окрім бездоганної якості, сучасні європейські стандарти передбачають низку інших супутніх вимог до експортованого продукту, до того ж відверто жорстких — мікробіологічний контроль, гігієнічну сертифікацію, атестацію поголів’я, кормів тощо.
Сімейні ферми: від хобі до професійного рівня
Наталія БІЛОВИЦЬКА,
«Урядовий кур’єр»
РОЗВИТОК. Родині Куриленків із села Братське Покровського району Дніпропетровської області не звикати приймати поважних гостей, у тому числі й міжнародні делегації. Адже ця сім’я є власницею домашньої демонстраційної ферми, аналогів якій немає в Україні. Вона спеціально створена для того, щоб показувати охочим, як правильно управляти міні-фермою.
І справді, тут є що показати і є чим пишатися. Голова господарства, а також голова сільського обслуговуючого кооперативу (СОК) «Добробут Андріївки» (до складу якого належить сімейна ферма) Антоніна Куриленко насамперед проводить гостей у молочний блок. І з гордістю демонструє міні-лабораторію (яка визначає шість параметрів якості молока), охолоджувальний танкер і систему відеонагляду. Тут також діє пункт збору молока у членів кооперативу, які живуть по сусідству. Робота самої ферми організована за останніми ветеринарно-санітарними та екологічними нормами.
Всього на Дніпропетровщині нині є 6 ферм сімейного типу, ще 20 — у стадії реконструкції, мають відкритися найближчим часом. Усі вони входять до сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.
«Програма створення молочних ферм сімейного типу в області — приклад ефективної співпраці влади, бізнесу та благодійних організацій, — наголошує керівник відділу тваринництва департаменту АПК та розвитку сільських територій Дніпропетровської ОДА Майя Максимова. — Спеціалісти Дніпропетровської сільськогосподарської дорадчої служби у рамках канадського проекту допомагають родинам розробити бізнес-план майбутньої міні-ферми, спроектувати приміщення та підібрати необхідне обладнання. Також фермери можуть отримати пільговий кредит на будівництво ферми під 3% річних».
Саме цією допомогою і скористалися Куриленки, які за проектом отримали кредитні 144 тисячі гривень, решту коштів (майже половину) доклали своїх, зібраних за підтримки родичів та знайомих. На міні-фермі Куриленки нині утримують 9 дійних корів та нетель. У планах — розширити ферму до 25 дійних корів. «Ми довго до цього йшли, — розповідає Антоніна Куриленко. — Якщо спочатку мали заробіток 430 доларів на місяць, то тепер — 800 доларів. За півтора року вже маємо повністю виплатити кредит. Якщо раніше середній надій з корови на рік становив близько 4 тисяч літрів, то зараз — понад 5800. Жирність нашого молока — 3,6%».
Сім’я Орловських співпрацювати з проектом почала у травні 2011 року, тоді мала чотири корови, тепер утримує сім. На початку корови давали 2600 літрів молока на рік, сьогодні ж середній надій — понад 5 тисяч. На модернізацію домашньої ферми за проектом родина отримала 3500 доларів кредиту, племінну нетель, комбікорми. Кошти використали на вентиляцію, освітлення, доїльні апарати, підключення до водопостачання. Збудували на фермі і гноєсховище з септиком. СОК «Добробут Андріївки» допомагає послугами із штучного запліднення, заготівлі кормів.
«Робимо реконструкцію, щоб було легше на руки. На фермі в основному самі справляємося, але й діти привчені допомагати», — кажуть Віктор та Валентина Орловські, які планують збільшити поголів’я корів до 10.
Приклад таких ферм свідчить, що область має якісну сировинну базу, адже і в міні-фермах зокрема інвестують у сучасне обладнання та дбають про якість кормової бази.
Чому в Томашпільському районі стало більше корів?
Олег ЧЕБАН,
«Урядовий кур’єр»
КООПЕРАЦІЯ. У країнах Північної Європи сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи постачають левову частку продукції для споживання на внутрішньому ринку. Певна річ, вони добре організовані, а всі процеси щодо виробництва продукції відповідають сучасним вимогам. Проте і в нашій країні кооперативний рух може стати підгрунтям збереження сіл і підвищення рівня життя мільйонів людей шляхом розвитку особистих селянських господарств.
У Вінницькій області Томашпільський район є лідером з кооперації в молочній галузі. Тут, вивчивши світовий досвід, ще у 2005 році з ініціативи районної влади створили сільськогосподарський обслуговуючий неприбутковий кооператив «Надія», який надає послуги населенню із заготівлі молока. Потреба в ньому неабияка: на той час у районі місячний фонд оплати працівників був у рази менший від суми, яку населення протягом місяця отримувало за здане молоко. І тепер у сільських дворах корів утримують значно більше, ніж у господарствах організованого сектору економіки.
Тож коли у серпні 2006 року кооператив вийшов на ринок, молокозаводи платили людям 55—58 копійок за літр молока, а він дав гривню. Відтак заводи змушені були підняти заготівельну ціну. Завдяки цьому до кінця року населення додатково отримало 9 мільйонів гривень. А протягом наступного року він довів закупівельну ціну до 2,4 гривні за кілограм.
Принагідно зауважимо, що в області створено 724 пункти прийому молока від населення, які обладнані холодильними установками. Це позитивно позначилося на якості заготівлі молока. Також вдалося розв’язати питання, яке не було врегульовано роками, а саме: між населенням, яке виробляє молоко, і молокозаводами встановлено договірні відносини.
Матеріальною основою для створення згаданого кооперативу було отримання гранту Міжнародної фінансової корпорації. А нещодавно район знову виборов грант — цього разу ЄС. «Організуємо новий кооператив, який займатиметься заготівлею, переробкою молока та реалізацією готової продукції», — зауважив голова Томашпільської райдержадміністрації Олександр Закорчений. На втілення проекту район отримає 478 тисяч євро. До цієї суми, як передбачено умовами гранту, він має додати своїх 10 відсотків. Виділити з бюджету сільськогосподарського району цю суму надто складно, а тому очікують, що область допоможе, адже проект справді дуже важливий для регіону.
Планують, що спочатку він перероблятиме 3 тонни молока за добу, а якщо справи підуть успішно, то долучаться ближні села, які розташовані на відстані 5 кілометрів, і обсяги заготівлі зростуть утричі. Тут виготовлятимуть пастеризоване молоко, 3 види твердих сирів, бринзу і м’який сир. Цю продукцію постачатимуть до бюджетних закладів свого та сусідніх районів, зокрема до шкіл, дитсадків, будинків-інтернатів, спеціалізованих лікарень тощо. «У районі низький рівень споживання молока в школах і в дитсадках. Не всі господарства їм офіційно хочуть його постачати, бо в такому разі санепідстанція матиме підставу зробити у них перевірку. Продукція, яку вироблятиме кооператив, за усіма параметрами буде якісною», — каже керівник району.
Отож і на Вінниччині є якісна сировинна база, з якої виробляють і вироблятимуть якісний продукт.