ДЕМОКРАТІЯ
Кожен, хто опинився в ті дні у Страсбурзі, міг відчути себе депутатом
На честь Дня Європи Європейський парламент відкрив двері для всіх бажаючих. І хоча погода була прохолодною, весь день лив рясний дощ, охочих побувати на такій «виробничій» екскурсії виявилося чимало. Як пізніше порахували у прес-службі ЄП, День відкритих дверей у Європарламенті в Страсбурзі відвідали близько 25 тисяч людей.
Поросята біля парламенту
Те, що дощова холодна погода нікого не злякала, було зрозуміло вже на підходах до Європарламенту. Вервечка родин із маленькими дітьми, веселі студентські компанії, статечні літні пари під парасольками і в барвистих дощовиках тягнулися до вулиці Президента Роберта Шумана, де розташований центральний вхід до ЄП. Назустріч рухався не менш мальовничий натовп тих, хто вже там побував, з блакитними повітряними кульками з європейською символікою, полотняними торбинками з лого політичних партій та груп, сувоями плакатів та календарів.
Біля шеренги прапорів країн-членів ЄС, що майорять біля входу в центральну будівлю парламенту, яка названа на честь Луїс Вайс (відомої політичної діячки Франції, члена Європарламенту), стояла вкрита брезентом сцена, на якій музиканти налаштовували інструменти й мікрофони. Ліворуч від входу площу було заставлено палатками та інформаційними стендами від міської адміністрації Страсбурга, від найбільшого у Європі парку атракціонів «Європарк», від різноманітних молодіжних рухів. А праворуч апетитно пахли і диміли мангали, на яких смажилися товстобокі сосиски й тарт-фламбе (різновид ельзаської піци — тонке тісто, вкрите шаром сметани, посипане цибулею та шкварками).
Мою увагу привернули невеличкі загони, вистелені сіном, відгороджені прямо на гранітних плитах, якими вимощено площу біля входу до ЄП. В одному загончику мирно посопували двоє поросят, у другому — жувало траву чорне теля, в іншому — безтурботно стрибали кролі. Такою живою інсталяцією Асоціація молодих фермерів французького департаменту Нижній Рейн вирішила нагадати європарламентаріям та самим європейцям, якою важливою є державна підтримка селян. «Я завтра стану селянином і вирощуватиму пшеницю», — було написано на картонній фігурі, розміром з людський зріст, до якої ви могли прикласти своє обличчя і сфотографуватися на знак підтримки майбутніх селян.
Будинок ЄП вражає сучасною архітектурою. Фото з сайту flick.com
Гідний символ об’єднаної Європи
Проминувши спокусливі палатки з випічкою та кавою, я зайшла у внутрішній двір Європарламенту, названий ім’ям видатного польського євродепутата Броніслава Геремека. Весь двір перетинала величезна черга з бажаючих потрапити всередину. Черга утворилася тому, що на вході кожному треба було пройти через рамку металошукача й поставити свої речі на стрічку «телевізора». І хоча мій журналістський бейдж дає можливість вільно бувати в ЄП, проте я вирішую постояти поруч із тими, хто таких привілеїв не має.
— Ого, нічого собі! — сказала я вголос, прилаштувавшись у кінець черги.
— Чекати недовго, хвилин 20, — підбадьорила мене мама з малюком у сумці-кенгуру, її старший син захоплено ловив дощові краплі ротом, задерши голову догори. — Ми приїхали спеціально аж зі Штутгарта, то вже дочекаємося.
У сімейній залі — і старі, і малі. Фото з сайту flick.com
Я її розумію, бо потрапити у будівлю Європарламенту варто хоча б тому, що вона є чудовим зразком сучасної європейської архітектури. Її будівництво, котре завершилося 1999 року, обійшлося в 3,1 мільярда французьких франків (що становить 470 мільйонів євро). За головну ідею команда паризьких архітекторів взяла обриси римського амфітеатру, який доповнює сучасна 60-метрова башта. За задумом архітекторів, з одного боку башти, який звернений на Схід, створено враження її незавершеності, оскільки на момент зведення будівлі ще жодна з країн колишнього соцтабору не приєдналася до ЄС. Будівля імені Луїс Вайс з’єднана з трьома іншими будівлями ЄП, які розташовані по інший бік річки Іль, критим скляним мостом. Всередині самого приміщення багато світла, повітря і простору. Як сказав мені колись колега за чашкою кави в одному з барів ЄП, вікна якого виходять прямо на річкову набережну, сама атмосфера цих стін настільки творча і динамічна, що сприяє народженню креативних ідей та сміливих рішень.
Відчути себе європарламентарієм хотіли тисячі людей. Фото з сайту eppgroup.eu
Країною керуєш ти
Нарешті я опинилася всередині, і людський потік поніс мене до сесійної зали, де в День відкритих дверей протягом двох годин тривали дебати між звичайними громадянами та євродепутатами. Законодавці, а також представники Європейського центрального банку відповідали на «гарячі» запитання, які турбують сьогодні кожного європейця: боротьба з безробіттям, податкова політика, бюджет ЄС, зміцнення довіри до євроінституцій, майбутнє євроінтеграції. Величезна сесійна зала, у якій члени Європарламенту сидять півколом, згідно з партійною розсадкою, розрахована на 780 депутатів та 680 відвідувачів, була повна вщерть. До речі, розповідають, що 2008 року в сесійній залі обрушився шматок стелі. На щастя, це трапилося під час літніх канікул, тому ніхто з депутатів не постраждав. Хоча, як потім довідалися прискіпливі журналісти, брила штукатурки впала на місця, відведені членам крайніх правих партій, які зараховують себе до лав євроскептиків.
Майбутнім політикам знайшлася робота. Фото з сайту eppgroup.eu
Я пройшлася просторими коридорами, де також були виставлені інформаційні стенди політичних груп, Офісу Європейського омбудсмена, Суду аудиторів, Європейського центробанку і де грав оркестр школярів. Довкола лунав дитячий галас і сміх, було чути різні мови, люди тиснули руки євродепутатам, а ті охоче фотографувалися з бажаючими. І в цю мить стало очевидним, що лише ті політики, які пам’ятають, завдяки кому вони посіли високі державні посади, і та система, в центрі уваги якої перебуває звичайна людина з її повсякденними потребами, мають майбутнє. А парламент, обнесений загорожами і міліцейськими кордонами, біля якого заборонено паркувати велосипеди чи влаштовувати пікніки, не може бути демократичним символом сучасної Європи.