Днями гортав підшивку сумської обласної газети за 1980—1990-ті роки, де працював у відділі сільського господарства. Пригадалось, з яким пієтетом йшлося про п’яти- і шестикілограмові середньодобові надої молока від корови у ті весняні дні! Якщо деяким майстрам машинного доїння вдавалось надоїти до десяти літрів, це прирівнювалося до аграрних рекордів. Зіставляючи сьогоднішню статистику з тодішньою, легко дійти висновку: за останню п’ятирічку тваринники Сумщини вагомо наростили продуктивність молочного поголів’я. Причому не за рахунок збільшення кількості молочниць, а завдяки їхній віддачі.
.jpg)
Дійниць немає, статистика залишається
Заступник директора департаменту агропромислового розвитку Сумської ОДА Григорій Гребеник віддав тваринництву 41 рік. Як прийшов навесні 1973-го на посаду зоотехніка, відтоді у трудовій книжці лише «тваринницькі записи».
Як каже Григорій Миколайович, особливо помітно Сумщина додала у молочці за останні роки. Торік порівняно з 2012-м продуктивність корів зросла на 148 кілограмів і становила 4426 кілограмів молока. Валове виробництво перевищило 164,6 тисячі тонн (або на 2,8 тисячі більше за позаторішній показник). При цьому поголів’я залишається на рівні 40 тисяч (за кількістю худоби Сумщина стабільно на 4-му місці серед інших областей).
Позитивна динаміка зберігається і в першому кварталі 2014-го. Надій від корови порівняно з відповідним періодом 2013 року зріс на 34 кілограми і становить 978 кілограмів молока. У ці весняні дні середньодобова продуктивність сягає 12,5 кілограма, що на 300 грамів більше, ніж навесні минулого року.
Іншими словами, якщо нинішня тенденція збережеться й надалі, то область уже цього року має всі передумови перевершити показник 4500 кілограмів і впритул наблизитися до 5-тисячного рубежу.
У цьому зв’язку пригадується анекдот з 1980-х, коли доярок змушували брати підвищені соціалістичні зобов’язання і для партійних функціонерів головною була цифра, а не реальність. Отож одна з майстринь спершу охоче погодилася надоїти 5 тисяч кілограмів молока від корови за рік. На прохання парторга додала ще 500. А коли мова зайшла про 6 тисяч літрів, завагалася: мовляв, можете писати й шість, тільки то вже буде не молоко, а розведена ним вода.
Нині ж зростає питома частка саме високоякісної продукції екстра-класу та вищого гатунку — торік її вироблено більшу частину від загального обсягу.
Цьому є чітке технологічне пояснення. Щороку збільшується кількість господарств, де худобу утримують у сучасних доїльних залах, а продукція проходить виключно через молокопроводи без прямих контактів з відкритим повітрям.
Якщо торік на Сумщині 143 господарства виробили майже 165 тисяч тонн молока, то дві третини його припадає на 34 великотоварні виробництва, де якраз і мають 17 доїльних залів та 78 молокопроводів.
Відлуння слави лебединок
Свого часу на просторах колишнього СРСР линула слава про виведену на Сумщині знамениту Лебединську породу корів, продуктивність якої мала необмежені можливості. Але все має свій час і своє призначення — лебединки не виняток. Не можна казати, що відійшли у небуття. За словами селекціонерів, ця порода успішно «трансформувалася», передавши кращі свої якості Українській молочній, зокрема бурій та чорно-рябій. Саме вони «диктують погоду» на нинішньому молочному ринку, ввібравши також ті чи ті характеристики від знаменитих швіців та голштинів.
Доволі поширеною залишається також червоно-ряба порода, хоча виведена вона на основі сименталів та вже згадуваних голштинів і не має стосунку до лебединок. Таке молочне породне тріо дає змогу тваринникам програмувати високу продуктивність, уникаючи при цьому зайвих кормових та інших затрат. І насамперед завдяки неухильному оновленню стада. Враховуючи, що максимальну продуктивність худоба зберігає протягом 3—5 лактацій, стало правилом щороку оновлювати череду не менш як на 35 — 40%.
Інша також якість годівлі тварин. Нині вже не почуєш лозунгу, що літо — пора великого молока. Адже спеціалізовані господарства перейшли на цілорічну консервовану годівлю худоби, де вдосталь не тільки сіна, сінажу та інших видів трав’яної поживи, а й соняшникової та соєвої макухи, зернових концентратів тощо.
Значне зростання врожайності і валових зборів насамперед зернових дає змогу максимально збалансовувати раціони годівлі всіма поживними речовинами і кислотами. А у кінцевому підсумку одержувати «велике молоко» не лише влітку, а будь-якої пори року. Хоча літо має свої особливості, які можуть негативно впливати на продуктивність. Так, оптимальна температура повітря для худоби + 24 градуси. А кожен вищий градус знижує споживання кормів щонайменше на 2 кілограми. І коли кажуть, що в спеку корови дають менше молока, то це не так: худоба насамперед менше їсть, а молоко в неї, як відомо, на язику.
Але температурний чинник забезпечують у доїльних залах. Там не тільки працюють кондиціонери і чистота-порядок, а й звучить … класична музика. Адже доведено, що саме твори Чайковського, Баха, Моцарта, інших музичних геніїв благотворно впливають на звичайнісіньких Майок, Лисок і Март.
Цехова система дає хороший результат
Директор департаменту агропромислового розвитку Сумської ОДА Володимир Івченко чітко означує європейський вектор розвитку молочнотоварних ферм Сумщини. А саме: подальше освоєння великотоварної моделі виробництва продукції і ставки виключно на сучасні технології.
Для прикладу, ТОВ «Велетень» Глухівського району, яке сповна відповідає назві. Його багато років очолює енергійна і компетентна Надія Вайло. Саме завдяки її ініціативі тут запровадили цехову систему виробництва, підвищивши лише за рік продуктивність кожної із 730 корів на 2 тисячі кілограмів молока. А загалом за 2013 рік тут надоїли від кожної молочниці понад 7,6 тисячі кілограмів високоякісної продукції.
Інший приклад — ТОВ «Вітчизна» Конотопського району на чолі з директором Сергієм Чижиком. Торік тут одержали 8640 тонн молока, або кожен 18-й кілограм, вироблений на Сумщині. Господарство одним з перших не лише в області, а й в Україні запровадило європейську технологію утримання худоби і тепер примножує результати.
П’ятитисячний рубіж уже підкорили тваринники Сумського, Великописарівського та Глухівського районів — саме завдяки сучасним цеховим технологіям, запозиченим з європейської практики. Лише за 2013 рік на модернізацію тваринницьких об’єктів область інвестувала 40 мільйонів гривень. На переконання Володимира Івченка, Сумщина й надалі вкладатиме гроші в оновлення молочнотоварних приміщень, аби кожна гривня приносила максимальний молочний, а заодно й економічний ефект.