Не знаю, як у кого, а от у мене вітчизняне ціноутворення подекуди викликає хвилю обурення й здивування. Ось найсвіжіший приклад.
Кілька тижнів тому в одному з вітчизняних мережевих супермаркетів придбала кавунця. Втриматись від його купівлі аж ніяк не можна було, оскільки кіло «смугастика» коштувало 0,99 грн. Ціна тішила і око, й гаманець. Особливо, якщо врахувати, що на базарі такі самі ягоди продавали по 2,50 грн за кіло. Воно нібито дрібниця, але ж так приємно зекономити копійчину. Ну, дуже вже смачний був той кавунець, тому через кілька днів йду в той самий супермаркет. Проте тут на мене чекає неприємна новина — ціна на дари з баштану за кілька днів зросла до 1,30 грн за кіло. Ну що ж, на базарі все одно дорожче, тож купую ягоду. Не минуло тижня, як знову захотілося смачненького. Цього разу на ціннику бачу нову, звісна річ, вищу цифру —1,95 грн. Чесно скажу, замість кавуна купила диню. І не тому, що набридло їсти «смугастики». Просто стало вкрай неприємно від таких різких стрибків цін. Заодно питаю у продавчині, чому цифри на цінниках ростуть швидше, ніж гриби після дощу? Вона відповіла, що сама шокована тим, що відбувається.
Проте, як виявилося, найцікавіше було попереду. Через два дні, коли я робила закупки у все тому ж магазині, побачила нову ціну на кавуни — 2,15 грн. Але якщо за 0,99 грн продавали тугі ягоди, то вже за 2,15 грн — добренько пом’яті. Може, кавунам аж настільки стало соромно за поведінку керівництва торговельної мережі, що вони, бідолахи, прив’яли?! Цікаво, що покупці, які шукали свого кавуна у «клітках» з ягодами, відходили від них з порожніми руками, бо нічого не могли вибрати. Заради цікавості ще раз спитала, але вже у адміністратора магазину, чому «смугастик» подорожчав.
Відповідь представника торговельної мережі виявилась ну дуже «вичерпною»: тому що! Ну що тут ще можна додати?!
Експерти аграрних ринків на запитання щодо різких стрибків цін на сезонний продукт мають кілька версій: одну — офіційну, іншу — переконливу. На диктофон говорять: мовляв, виною всьому «ненажерливі» постачальники. Саме вони щоразу підвищують ціни, тож кожна нова партія товару коштує дорожче. А вже «по секрету» пояснюють стару, як світ, істину: є попит — буде підвищення ціни. Як не як, а прибуток зайвим не буває!
Через кілька днів після таких спостережень за ціноутворенням по-київськи, поїхала в село. От де відпочиваєш не тільки від столичної суєти, а й від дивних стрибків цін! Тут усе просто — якщо весною посадив городину та баштанні й ретельно за ними доглядав, будеш з урожаєм. Тож якою приємною новиною стало, що цього року у нас на городі вродили кавуни. Щоправда, не такі великі, як ті, що продаються в супермаркетах, але ж неймовірно смачні. І ще одна беззаперечна перевага: відсутність ціни як такої. Вони росли, ростуть і будуть собі рости на городі, поступово достигаючи. Захотілось солоденького — пішов, зірвав. І навіть якщо дуже швидко з’їмо весь свій урожай, то завжди можна піти до сусідів, і ті поділяться своїми ягодами. Причому зроблять це зовсім даром. У цій ситуації напрошується один-єдиний висновок: їдьте, люди, у село, там якщо навіть на своєму городі щось не вродить, то сусіди допоможуть! І не потрібно буде ламати голову над тим, звідки ростуть ціни...