Що дороги на Черкащині просто жах, знають усі. Навіть Президент України Володимир Зеленський під час недавніх відвідин області звернув на це увагу. Проте одна річ знати, а інша — щось робити. Мені також доводиться частенько їздити з Черкас у напрямку Сміли. Щодня тут проїжджають тисячі машин. Той горезвісний кілометр шляху, що починається якраз за межею обласного центру і тягнеться до Руськополянського КП, минаю з особливою обережністю. Зустрічні автомобілі також петляють з надією обминути провалля, які то тут, то там з’являються на колись пристойній дорозі. Щоправда, це їм не вдається, бо не ремонтують цей відрізок дуже давно. Але байкер Олександр із Чорноморська, що на Одещині, не знав нічого про підступні ями і провалля. Він разом із дружиною повертався додому з чергового черкаського мотофестивалю.
Кілька вирв і проваль виникли несподівано. Мотоцикл втрапив у четверту чи п’яту яму, і кермо зламалося, мотоцикл перекинувся. Мотоцикліст помер у машині швидкої допомоги. Травмована дружина — в тяжкому стані.
Президент мотофестивалю «Тарасова гора» Ашот Арушанов у дописі на фейсбуці, реагуючи на трагедію, зауважив, що провина лежить на совісті тих, хто не доглядає доріг. «Сам себе питаю: ну як у ХХІ сторіччі людина може їхати по дорозі і просто вмерти від ям?! Може! В Україні може. Особливо в нашій Черкаській області. Не на війні. Навіть не в ДТП з іншим транспортним засобом. Просто їхав собі по дорозі. Я так і не знайшов слів і побажань для чиновників, які через жадібність до грошей перетворили наші дороги на лайно. І знову думаю: що ж їм побажати? Для початку бажаю, щоб минула нарешті ця безкарність для них і кожен отримав по заслугах».
Як заявив на пресконференції начальник управління патрульної поліції в Черкаській області Олександр Кокоба, цей відрізок шляху завдовжки 1,2 км нині не перебуває на балансі ні в кого. Саме тому тривалий час там навіть ям не латають. Особливо гостро питання нічийної дороги постає взимку, коли шлях необхідно розчищати від заметів. Приміром, торік місто й район робили це разом.
Здавалося б, простого питання вже протягом кількох десятиліть на місці вирішити не можуть. На ситуацію намагається пролити світло начальник відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції в Черкаській області Анатолій Милостян: «Паспорт дороги Черкаси — Сміла складено ще 1986 року. Тоді, згідно з паспортом, вона належала Черкаському комунгоспу. Потім він розпався. Нині автошлях лежить за межами Черкас. Тому місто ремонтує вулицю Смілянську тільки до дорожнього знака».
Парадоксально, але факт: дороги, де напередодні сталася ця фатальна дорожньо-транспортна пригода, фактично не існує. Адже вона не входить ні до переліку державних, затверджених відповідною постановою Кабміну, ні до переліку, затвердженого облдержадміністрацією. Вулицею населеного пункту її також не можна назвати. Хоч виявляється, земля під дорогою таки належить Руській Поляні, однак і сільська рада, і облдержадміністрація від неї відхрещуються. Не перебуває відрізок і на утриманні служби автомобільних доріг в області. Як пояснили там, він ніколи не був у зоні відповідальності cлужби. Тому вона, мовляв, і не має права ремонтувати й надавати кошти на дорогу, яка їй не належить.
А ось у Черкаській міській раді вважають, що цей відрізок дороги могла узяти під опіку Руськополянська ОТГ. Начальник управління вуличної інфраструктури Черкаської міськради Сергій Отрешко акцентує, що він перебуває поза межами міста й потребує значних капіталовкладень. «Але там, — зауважує він, — функціонує кілька прибуткових АЗС, які справно платять податки чи то в районний, чи в бюджет Руськополянської ОТГ. Це варто взяти до уваги, шукаючи їй господаря». Черкащан обурила ця ситуація, про що свідчать численні відгуки в соціальних мережах. Доки чиновники перекладають одне на одного відповідальність, стосовно смертельної пригоди триває слідство. Очевидно, винного в аварії буде знайдено. Однак уже й нині цілком зрозуміло, що велику частку провини за стан дороги, якою неможливо їздити, мають узяти на себе ті, хто виявляє недбальство, ставиться до потреб людей зі злочинною байдужістю.
«Хочу, аби ці чиновники знали, — зауважує Ашот Арушанов, — що там, де вони накрали чужих грошей для себе і родичів, помирають люди».