У складі оперативно-тактичного угруповання «Маріуполь» з липня 2015-го по січень 2016 року офіцери групи цивільно-військового співробітництва (ЦВС) налагоджували співпрацю з цивільним населенням у місцях зосередження військ, надавали посильну допомогу тим, хто її найбільше потребував, доставляли людям гуманітарні вантажі, сприяли у відновлюванні зруйнованої війною інфраструктури населених пунктів тощо.
— Я прибув у зону АТО першим зі складу своєї групи, — розповідає полковник Олексій Тарасенко. — Протягом тижня, як то кажуть, входив у курс справ, знайомився з командирами підрозділів, вивчав обстановку, яка склалася на той час, об’їхав майже всі міста та селища, розташовані поблизу лінії розмежування в зоні АТО, зустрівся з тамтешніми керівниками місцевої влади та поспілкувався з багатьма людьми.
За словами офіцера, вже тоді, на початку свого відрядження, він черговий раз переконався, що тільки реальними справами та конкретними діями потрібно налагоджувати взаємодію та шукати порозуміння з нашими громадянами — жителями Донбасу.
Вода для Бердянського
Влітку 2015-го внаслідок військових дій та постійних обстрілів бойовиками селище Бердянське, що за кілька кілометрів від Широкиного, залишилося без води. Тривалий час мешканці, більшість з яких літні люди, були вимушені у прямому сенсі виживати. Допомогти цивільному населенню взялися військовослужбовці підрозділу ЦВС ОТУ «Маріуполь».
— Це був один із наших перших гуманітарних проектів, — каже Олексій Тарасенко. — Після моніторингу обстановки у Бердянському офіцери доповіли мені, що людям конче потрібна допомога у вирішенні питання з водопостачанням. Я терміново звернувся до керівництва однієї із профільних організацій з проханням про співпрацю. У відповідь почув, що, на жаль, селище територіально не належить до зони обслуговування цієї компанії. Попри це, шляхом перемовин і переконань за кілька днів мені вдалося досягти порозуміння з «потрібними» людьми. Цього було достатньо, щоб розпочати роботи. Для експертної оцінки ситуації, що склалася, до нас було відряджено кілька фахівців. Невдовзі ці чоловіки, яких ми забезпечили бронежилетами та шоломами, вже працювали у селищі на пошкодженому водогоні.
Приїзд у село людей в армійських одностроях разом з ремонтниками викликав неабияку зацікавленість у місцевих. Люди підходили та розпитували, що і як вони збираються робити та коли врешті буде вода. Вони не вірили, що військові зможуть їм допомогти. А обличчя деяких з них виказували скепсис та безнадію. Полковнику Олексію Тарасенку того дня запам’ятався кремезний чоловік, який підійшов до нього і сказав: «Командире, я не вірю, що ти зможеш це зробити, але якщо вдасться — буде тобі повага!»
Згодом перший етап робіт було завершено. Фахівці, які оцінювали пошкодження, проаналізували стан справ та надали своїм керівникам пропозиції щодо відновлення водопостачання у Бердянському. Для прискорення умовного графіка виконання робіт офіцери підрозділу ЦВС, зі свого боку, залучили до цього проекту благодійників.
За допомогою небайдужих людей протягом двох тижнів були зібрані всі необхідні матеріали та комплектуючі. «Після цього ще раз запросили майстрів і разом з ними провели остаточні ремонтні роботи, налаштували обладнання та запустили воду для мешканців цього багатостраждального населеного пункту, — каже офіцер. — А нещодавно зі мною телефоном зв’язався той чоловік, який до останнього не вірив в успіх цього проекту. Зі словами вдячності він сказав: «Я вже не пам’ятаю твого обличчя, командире, але ти і твої хлопці — молодці!»
Операція «Евакуація бестера»
У зоні АТО майже щодня відбуваються операції, події, епізоди та випадки, про які у майбутньому писатимуть цікаві книжки та зніматимуть гостросюжетні фільми. Одна з таких спецоперацій, під умовною назвою «Евакуація бестера», розгорнулася у жовтні минулого року на маріупольському напрямку.
Тут, у передмісті селища Павлопіль, на території колись потужного рибного господарства з вирощування унікальних порід осетрових, відбулася справжня детективна історія. Підприємство працювало у «сірій зоні». Постійна небезпека та реальна загроза його знищення змусили керівника рибгоспу звернутися до військовослужбовців ЦВС ОТУ «Маріуполь» за допомогою.
— Єдине, про що просив директор, — терміново вивезти осетрів у безпечне місце, — розповідає про події тієї осені Олексій Тарасенко. — У ті дні обстановка складалася так, що була пряма загроза назавжди втратити унікальне поголів’я безцінної риби. Тому командуванням було прийнято рішення — надати всебічне сприяння та забезпечити безпечне перевезення найрідкіснішого виду осетрів — бестера — до Херсонської області.
Після ретельної підготовки операція розпочалася. Осетрів вирішили перевозити таємно. Враховуючи те, що перевезення червоної риби потребує особливих технологічних умов, використали кілька спеціалізованих автомобілів з обладнаною системою насичення води киснем. А для забезпечення нормального температурного режиму рибу перевозили в нічний час.
На щастя, за кілька діб місію з порятунку осетрів було успішно завершено, а національне надбання врятовано — поголів’я довезли до місця прибуття без втрат.
Армія — дітям
Завжди емоційними, наповненими радістю та дитячими усмішками були візити офіцерів підрозділу ЦВС до Маріупольського міського дитячого будинку «Центр опіки». Військовослужбовці оточили турботою вихованців цього унікального закладу. Дітлахам доставили багато гуманітарного вантажу — питну воду, кондитерські вироби, овочі, канцелярські товари.
— Але понад усе ми намагалися подарувати малюкам тепло та щиросердність. Дітлахи безпомилково відрізняють щирість від фальші, добро від зла, людяність від байдужості. Саме в такі моменти відчуваєш відповідальність, яка лежить на плечах військовослужбовців, за захист Батьківщини, — зазначив полковник Олексій Тарасенко.
Нині начальник відділу персоналу — заступник начальника штабу повітряного командування «Схід» полковник Олексій Тарасенко продовжує підтримувати дружні стосунки не тільки з педагогами Маріупольського дитячого будинку, а й із його вихованцями. Він розповів, що майже щотижня йому телефонують діти. Час від часу вони запитують, коли до них прийдуть військові. Хлопчики та дівчатка ще не розуміють таких звичних сьогодні для кожного військовослужбовця слів, як «ротація» та «відрядження»....
Олександр КОЛЕСНИК
для «Урядового кур’єра»