ПРО ЦЕ ГОВОРЯТЬ
За останнє десятиріччя Україна наростила виробництво сої у понад 9 разів!
"Зростання виробництва сої в Україні з 0,12 млн тонн у 2001-му до 1,67 млн т у 2010-му викликане високим попитом на неї у світі, - пояснює заслужений економіст України, президент Української асоціації виробників та переробників сої Віктор Тимченко. - Така популярність культури пояснюється її харчовою цінністю. У кілограмі сої міститься стільки ж протеїну, як у 2 кг м'яса чи риби, 4 кг пшениці чи 12 кг молока, - додає він. - Кількість жителів на планеті стрімко зростає і, за прогнозами, до 2025 року нас буде вже 9 мільярдів. А що їстимемо? Якраз соя й стане одним із основних продуктів харчування. Коли я був у Японії, нам щодня до сніданку і на обід клали в тарілку по 50 грамів тофу - соєвого сиру. До речі, саме його радили вживати японцям після аварії на Фукусімі - по 120 грамів на день, бо в сої є речовини, що захищають організм людини від діабету, серцево-судинних захворювань, мастопатії тощо".
Краще вирощувати, ніж завозити
Економічно вигідно використовувати сою і в тваринництві. Віктор Тимченко розповів, що в європейських країнах за рік свиням згодовують 32 млн т шроту з цієї культури, тоді як у нас лише 400 тис. Відповідно середньостатистичний українець споживає за рік 17,5 кг свинини, німець - 56 кг, іспанець - 76 кг, данець - 81 кг!
Додають сою і в раціон птахів, риби, молодняку великої рогатої худоби, корів, які завдяки цьому більше продукують молока. Ось чому ціни на неї повзуть угору і вже сягнули 4 тис. грн за тонну. Майже стільки ж дають за неї і на Чиказькій товарній біржі. То чому ж не збільшувати посіви культури, рентабельність виробництва якої становить 40-45%?
Віктор Тимченко вважає, що вже за кілька років в Україні засіватимуть соєю 2,5 млн га для одержання 4 млн т зерна, без якого неможливо здійснити прорив у тваринництві. Нагадаємо: поки що під цією культурою зайнято удвічі меншу площу. "Якщо не вийдемо на цей рівень, доведеться завозити з-за кордону до мільйона тонн. Відтак, Україна щорічно втрачатиме на цьому 600 мільйонів доларів", - пояснив він.
Замість збитків - прибутки
Надзвичайно цінною вважає сою і перший заступник начальника головного управління агропромислового розвитку Полтавської облдержадміністрації Семен Москаленко. Каже, що ця культура - стабільне джерело валютних надходжень, чудовий азотоакумулюючий попередник під пшеницю і кукурудзу. Не випадково ще на початку 1990-х вона почала своє відродження в регіоні, а нині займає перше місце за площами посівів в Україні. Зокрема торік під неї відвели в області 170 тис. га. Щоправда, за валовим виробництвом Полтавщина на другому місці після Херсонщини, яка вирощує сою на поливі.
"Максимальний урожай сої на Полтавщині був позаторік - 16,5 центнера з гектара. У 2010-му зібрали лише 13,1 ц з га, або 223 тис. тонн. Це майже 14 % вирощеного в Україні", -підрахував С. Москаленко. За його словами, полтавчани націлені на збільшення виробництва цієї культури і активно її пропагують, бо вона ніколи не була збитковою. І це характерно для більшості регіонів.
Соя і "Боїнги"
Тож чи замінить у майбутньому соя пшеницю, інші "хлібні" зернові культури?
На думку кандидата сільськогосподарських наук, доцента кафедри селекції Полтавської державної аграрної академії Людмили Білявської, це залежатиме від державної політики щодо обсягів її вирощування.
"Нещодавно я спілкувалася з представником однієї китайської фірми, - розповідає Л. Білявська, - він вважає, що якщо в Україні отримують урожай сої 15 центнерів з гектара, це надзвичайно вигідна експортна позиція. Якщо ж вона високої якості і не модифікована, то її всю купить Європа. Лише Польща щороку закуповує для власних потреб 1 млн т сої. Україна виробляє трошки більше. Якщо ж соя буде гіршої якості, її придбає Туреччина. Не відмовиться і Китай, який не так легко нагодувати. Інша річ, що наші виробники ще не навчилися максимально ефективно використовувати фантастичний потенціал сортів сої".
Як зразок для наслідування, співрозмовниця наводить США, де валюту заробляють переважно на реалізації сої, продуктів із неї та "Боїнгів".
- У цій країні, - продовжує вона, - із сої виробляють понад тисячу видів продукції. А ми що робимо? Просто вивозимо сою, як зерно. А можна ж на місці організувати її переробку і продавати, приміром, ліки із сої або олію. Це ж які кошти! На жаль, можливості цієї культури в Україні використовуються не повністю.
Перевиробництва не буде!
По-своєму розуміє проблему голова фермерського господарства "Грига", що в Полтавському районі Полтавської області, Володимир Грига.
"Соя - рентабельна культура, тож обсяги її виробництва зростатимуть, - прогнозує він. - Я не думаю, що американці, бразильці і аргентинці, в яких найбільші обсяги її виробництва, - нерозумні люди. У нашому господарстві соєю засіяно 200 гектарів. Маємо полігон, де вже випробували 84 сорти цієї культури. Тримаємо його, щоб знайти найефективніші сорти для нашої кліматичної зони. І це не тільки ми такі розумні. Очевидно, що найближчі 5-6 років Полтавщина наростить валовий збір сої, бо тут ця справа дуже серйозно розглядається. В області регулярно проводяться "круглі столи" з цієї проблематики, рослинників учать, як сіяти сою, як захищати її від шкідників і хвороб. Причому роблять це різні фірми. Але мені і моїм колегам-аграріям, які сіють сою, не зовсім зрозуміла позиція уряду з цього питання. Тому й лячно: а раптом виростимо багато сої, а влада введе квоти на її експорт, що є неприпустимим.
ДОВІДКA "УК"
Україна за валовим виробництвом сої посідає восьме місце у світі з-поміж 75 країн, що вирощують цю культуру на 96 млн га. Середня врожайність - 24 центнери з гектара.