Проходячи вулицями Сум, за вивісками легко зробити висновок: чого-чого, а різних юридичних контор і консультативних пунктів у місті не бракує. На допомогу готові прийти адвокати, нотаріуси. Звичайно ж, потрібні чималі гроші — просто так ніхто не захоче сушити голову над будь-яким правовим ребусом.
Але це в обласному центрі. А що казати про сільські населені пункти і тим паче віддалені, жителі яких вряди-годи мають змогу вирватися до міста, хоч і в них правових питань не бракує? Та й не завжди їх можна вирішувати наскоком. Бо, як правило, навіть незначна юридична колізія потребує насамперед часу, вдумливості, не кажучи про компетентність.
То невже сільське населення приречене на таку собі правову занепалість, сподіваючись лише на власні гаманець та ентузіазм, або, в гірших випадках, залишатися у дрімучій неосвіченості на задвірках юриспруденції?
Хто такі параюристи?
Коли позаторік улітку в селах Лебединського району почали почергово «висаджуватися» десанти юристів, місцеві селяни спершу не йняли віри. Хто вони такі, оті правники, чи, як вони представлялися, волонтери-параюристи? Чому приїхали саме до них? І чи може таке бути, щоб юридичні консультації і навіть допомогу надавали абсолютно безкоштовно?
Але, як пояснює нині голова Ради обласного об’єднання громадян «Усвідомлений вибір народу» Світлана Дронік, саме тоді на Сумщині стартував перший етап проекту, мета якого — безкоштовно надавати селянам правову інформацію, розбудовувати систему сільських правових консультантів, навчати сільських голів азів організації конкурсів на надання первинної правової допомоги сільському населенню. Іншими словами, піднімати правову «цілину» серед сільського населення.
Саме Сумський громадський центр з надання правової інформації та консультацій населенню за фінансової підтримки міжнародного фонду «Відродження» взявся за практичну реалізацію задуму, якому, за великим рахунком, багато хто віщував якщо не повний провал, то щось близьке до цього.
Однак започаткований проект успішно пройшов перший етап. За рік його впровадження представники відвідали більш як 20 сільських населених пунктів, зокрема віддалених, надавши майже 750 консультацій різного правового характеру.
Багато хто цікавиться: чому саме для правової просвіти обрано Лебединський, а не якийсь інший район?
За словами Світлани Дронік, усе дуже просто. По-перше, в неї давно склалися ділові стосунки з тамтешнім районним керівництвом, від якого багато залежить. По-друге, район досить густонаселений: нині там проживає понад 20 тисяч селян. Тобто потреба в допомозі особливо гостра. А по-третє, треба ж розпочинати з якогось району, — то чому б не з Лебединського?
Готують сільських правників
На початку цього року згаданий проект одержав практичне продовження, однак уже на якісно вищому рівні: проаналізувавши характер наданих консультацій, фахівці напрацювали нову програму, яка розрахована на рік і максимально відповідає запитам та потребам селян.
А питання і проблеми у них різні. Вони стосуються прав на спадщину померлих родичів, земельних паїв, особливостей будівництва за нинішніми нормами, пільг на здобуття освіти сиротам чи успадкування житла та десятки інших.
Простий приклад. Дитина-сирота досягла повноліття і повернулася до села з інтернату. А хата напіврозвалена. Що робити? Або як скласти позовну заяву на аліменти? Чи в колодязях пропадає вода: до кого звертатися і як зарадити цьому? Тобто потреба в консультативно-правовій допомозі в населення не зменшується, а навпаки, зростає.
Нинішнє ж державне нормативно-правове законодавство «перекладає» відповідальність за цю роботу на органи місцевого самоврядування, бо Законом «Про безоплатну правову допомогу» передбачено її надання за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів або ж інших джерел.
Що саме це означає у фінансовій частині, зайве пояснювати. Тож селянам залишається сподіватися на власні гаманці або на таких ось волонтерів. Аби хоч якось заповнити цю масштабну прогалину, активісти врахували позаторішній досвід і нині планомірно працюють насамперед над типовими запитаннями, які ставлять селяни під час зустрічей.
Окрім підготовки і випуску брошур, дисків, інших допоміжних матеріалів правового характеру, учасники проекту взялися за підготовку 23 параюристів — від кожної сільради — з числа активістів місцевих громад. Саме вони стануть своєрідною єднальною ланкою між громадським центром і селянами.
Їхній випуск планують у жовтні — тоді кожному вручать відповідний сертифікат, який узаконюватиме офіційний статус власників. Буде значно легше, коли кожна сільська рада матиме власного параюриста, до того ж із місцевих селян.
Допоможе «Правозахист»
Недавно до активістів громадського центру долучилися ентузіасти громадського бюро «Правозахист». У партнерстві з ГО «Ліга захисту» та Головним управлінням юстиції в Сумській області вони презентували власний проект, який має хоч задовгу, однак чітку назву — «Формування сталої системи надання первинної правової допомоги в Сумській області» в контексті Проекту «Демократизація і права людини в Україні» Програми розвитку ООН.
Як зазначає його керівник Ірина Стегній, спеціалісти переноситимуть досвід співпраці органів місцевого самоврядування, головного управління юстиції та громадських організацій міста Суми на периферію: районні центри, малі міста та села Сумщини.
Визначено пілотні населені пункти: Буринь, Охтирка і Недригайлів. Можливо, саме тут знайде застосування і поширення досвід Лебединського району. Все це свідчить про одне: Сумщина активізувала просвітницько-правову роботу, застосовуючи поки що «крапкову» схему.
Однак можна не сумніватися: з часом таких «крапок» ставатиме дедалі більше. А селяни одержать реальні можливості почуватися у правовій сфері максимально впевнено і повноцінно.
MsoPlainTextЇхній випуск планують у жовтні