Полтавщину не назвеш лісовою областю — у сусідніх Сумській та Чернігівській лісові масиви розкішніші. Це пов’язано із кліматичними особливостями. Щоб хоч трохи збільшити лісистість краю, лісівникам Полтавщини доводиться багато працювати. Тож за останнє десятиріччя лісистість цієї центральної області збільшилася з 8 до 9,2%. Начебто небагато, а насправді це 14 тисяч гектарів нових лісів. Більше за цей час не посадила жодна інша область в Україні.

Полтавщина входить у десятку областей, де ліс найкраще охороняють від пожеж, браконьєрів, самовільних вирубувань, шкідників і хвороб. Як це вдається, розповідає начальник Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства заслужений лісівник України Юрій ТАРАНЕНКО.

Садивний матеріал є, а невгіддя не передають

— Юрію Миколайовичу, настала осінь, саме час підбивати підсумки роботи.

— За вісім місяців усі наші лісгоспи спрацювали на добре. Найголовніше, що зберегли працівників, без затримок платять заробітну плату і податки. За звітний період ми перерахували до бюджетів 90,4 мільйона гривень — на 21,1 мільйона більше, ніж торік. Це попри те, що останні три роки держава нас фінансово не підтримує. Зате нас підтримують в області. Цьогоріч обласна рада надала нам майже 4,2 мільйона гривень на протипожежні заходи. Тому що торік в області згоріло 124 гектари лісу. Цього року — 3,98 гектара. Не пустити у полтавські ліси червоного півня допомогли працівники державної лісової охорони, ДСНС, органів місцевого самоврядування, сільгосппідприємства, з якими підтримуємо тісний контакт.

У полтавських лісах зберігається високий рівень пожежної небезпеки. Щоб запобігти пожежам, використовуємо камери відеоспостереження, проводимо рейди. Цьогоріч провели їх більш як тисячу. Для профілактики виступаємо на телебаченні, радіо, в газетах. Це дає ефект.

Боремося з незаконними рубками, яких побільшало. Від них потерпають і великі масиви, й безгоспні лісосмуги, яких на Полтавщині 15 тисяч гектарів. Крадії деревини діють нахабно, але разом із правоохоронцями, іншими відповідними службами, громадськістю ми їх виявляємо. На сьогодні зафіксували 24 випадки самовільних рубок, це більш як 400 кубів зрубаного лісу. Всі матеріали на крадіїв передали в правоохоронні органи. Лісокради, провину яких довели, відшкодовують збитки державі.

— Полтавщину називають лісокультурною областю.

— І це правда, адже ми замість кожного зрубаного гектара лісу висаджуємо 1,5—2 гектари нового. Заліснюємо не рівнини, а невгіддя: балки, яри, схили, заболочені місця, супіски. Років зо три тому заліснювали по 1,5 тисячі гектарів щороку. Тепер менше, попри те, що в нас є й власний садивний матеріал, люди, техніка. Тому що нам не передають землю під заліснення. Дуже складно отримати у постійне користування землі запасу сільських рад.

В області 25 тисяч гектарів земель колективної власності, які ні за ким не закріплено. Законопроект про спрощення механізму передачі цих земель тривалий час лежить у Верховній Раді, але досі рішення не прийнято. Добре, що Держгеокадастр і органи місцевого самоврядування сприяють нам, і ми щороку отримуємо майже 300 гектарів таких земель під заліснення. Але ж 1,5 тисячі гектарів і 300 — велика різниця.

Як лісівників намагаються поставити на коліна

— Наскільки ефективно в полтавських лісгоспах вирішують питання захисту від жуків-короїдів, яких порівнюють із стихійним лихом?

— Найкращим методом боротьби з цими шкідниками залишаються доглядові рубки. Тому що короїди мають здатність дуже швидко переміщатися лісом, користуючись всохлими деревами. Цього року ми виконали відповідну біологічну обробку лісу на площі 529 гектарів.

Але найбільша проблема полтавських лісівників і колег з інших областей — не шкідники. 15 серпня набув чинності Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств» від 10. 07. 2018 року №2497-VІІІ, згідно з яким будемо змушені сплачувати у рази більші податки до місцевих бюджетів за землю, розташовану під лісом. У нас 200 тисяч гектарів лісу, тож нам доведеться сплатити 352 мільйони гривень, тоді як уся наша річна господарська діяльність обраховується 303 мільйонами гривень. Досі ми працювали з рентабельністю 2,4—3%, що відповідає середньоєвропейським нормам. Як працюватимемо надалі, ніхто не знає. Щоб вижити й платити податки, а працівникам — зарплату, мабуть, доведеться рубати більше лісу, хоч уже другий рік обсяги вирубування зменшуємо. А також підніматимемо ціну на лісопродукцію. Не знаю, кому це вигідно. Нині кубометр сосни коштує 1—1,5 тисячі гривень, а коштуватиме удвічі дорожче. Якщо в бабусі мінімальна пенсія і пічне опалення, то де їй узяти гроші, щоб купити дров на зиму? Про це не думають ті, хто з голосу вніс у Верховній Раді таку дивну поправку чи пропозицію. Її не обговорювали ні в комітетах, ні у ЗМІ. Тепер звертаємося в усі владні органи, зокрема парламент, Кабінет Міністрів і до Президента, й пояснюємо, що цей недолугий закон поставить нас на коліна. Ми вважаємо: якщо лісове господарство потрібне державі, вона повинна про нього піклуватися, а не рубати під корінь.

— З ініціативи Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана у країні тривають перевірки підприємств лісової промисловості щодо контрабанди деревини.

— Запевняю вас: лісгоспи Полтавщини жодного кубометра деревини не вивезли за межі України. Був такий момент, що дозволяли вивозити за кордон дрова. Коли до мене звернулися представники фірм із проханням продати їм круглі колоди завдовжки 1—2 метри, я відповів, що в моєму розумінні дрова бувають завдовжки 30—50 сантиметрів і обов’язково мають бути порубані. Свої дрова ми реалізуємо місцевим жителям. Нині половина шкіл і садочків, а також 30% лікарень області перейшли на альтернативні види палива. Дрова для опалення використовує промисловість Горішніх Плавнів. Але найбільше — населення, тому що газ дуже дорогий. Тепер відпускна ціна за кубометр дров для населення 300—700 гривень.

Збільшити лісистість Полтавщини до 15% — не фантастика

— Полтавщина скоротила експорт лісової продукції?

— І набагато — у 7—8 разів. На експорт у нас працюють Гадяцький і Миргородський лісгоспи, які відправляють тільки перероблену деревину: індустріальний паркет, соснові, тополеві, вільхові, дубові дошки для підлоги, європелети, дубові заготовки для меблів.

— Керівники підприємств нарікають, що на виробництві нікому працювати.

— Лісове господарство Полтавщини кадрами, на щастя, укомплектоване. Наш підшефний Лубенський лісотехнічний коледж, який готує спеціалістів галузі й для Чернігівської, Черкаської, Сумської, частково Кіровоградської областей, виконує держзамовлення з набору студентів. Цього року першокурсниками стали майже 100 осіб. Торішній набір був трохи меншим. Але найголовніше, що 98% працівників державної лісової охорони нашого управління мають фахову освіту.

— На двох державних сільгосппідприємствах Миргородського та Лубенського районів улітку були спалахи АЧС. Тварини мали якийсь контакт із дикими свинями?

— Певну роль там відіграв людський чинник. На околиці селища Декабристів у лісосмузі виявили загиблих від чуми свійських свиней, яких хтось потайки вивіз і там залишив. Зауважте: не утилізував, не спалив, не викликав ветеринарів, а просто вивіз і викинув. Їх терзали лисиці, дикі собаки, коти. І почалося. За це треба жорстко карати.

Уже три роки в області фіксують АЧС. Через це захворювання змушені скорочувати чисельність диких свиней і в лісі. Згідно з вимогами, їхня оптимальна кількість на тисячу гектарів не може перевищувати чотири голови.

— Сподіваюся, нестачу диких свиней мисливські господарства компенсують іншими представниками лісової фауни.

— Навесні ми випустили на водойми області більш як 2 тисячі диких качок, а в 4 кварталі цього року додатково завеземо в область муфлонів, ланей, оленів. Багато в наших лісах зайців. Користувачі мисливських угідь мають зобов’язання перед обласною радою та місцевими громадами наповнювати ці угіддя дичиною.

— Якщо в розпорядження Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства передадуть 25 тисяч гектарів землі, про яку ви говорили, то наскільки ви збільшите лісистість краю?

— Приблизно на 4—5%. Мрію про цифру 15%. І це не фантастика. Потрібні тільки державне фінансування галузі, бо самим нам не під силу це зробити, земля й відповідна законодавча база. Переконаний, колеги з інших областей у цьому мене підтримають.

Принагідно вітаю їх і всіх 1410 працівників нашого управління із професійним святом. Упевнений, наші найкращі часи ще попереду.

Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Юрій ТАРАНЕНКО.  Народився 31 березня 1967 року в с. Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області. Закінчив Українську сільськогосподарську академію за спеціальністю «лісове господарство». Працював у Миргородському лісгоспі інженером охорони та захисту лісу, мисливствознавцем, головним лісничим, 11 років — директор цього лісгоспу.

Із 2009-го — начальник Полтавського облуправління лісового та мисливського господарства.

Заслужений лісівник України, відмінник лісового господарства України. Кандидат сільськогосподарських наук.