Полтавська ЗОШ №24 вирізняється з-поміж 526 шкіл області дбайливим ставленням до здоров’я учнів. Тут ще 2008 року розробили програму для дітей, суть якої — постійний рух. Вона передбачає використовувати парти-конторки, масажні килимки, офтальмологічні тренажери. Тобто на уроках діти навчаються й оздоровлюються водночас. Коли сприяє погода, шкільні заняття проводять на лоні природи, у так званих зелених класах. Із 2015 року в школі застосовують дерев’яні палиці для підтримування хребта, ароматерапію, кварцування класів.

Тож до війни лікарі, які двічі на рік проводили діагностичні обстеження у школі, констатували помітне поліпшення гостроти зору і якості постави учнів. Тут на кожного з них медична картка, в якій фіксують початкові й поточні діагностичні дані. Два роки тому у школі запровадили здорове раціональне харчування.

Навіть в умовах воєнного стану керівництво закладу не збирається зупинятися на досягнутому, планує вдосконалювати методики і розробляти нові. Про все це «Урядовому кур’єру» розповіла заступниця директора з навчально-виховної роботи ЗОШ №24 Людмила Ковінько.

За її словами, цього року у школі буде 570 учнів, за партами навчатимуться 410, зокрема 50 першокласників.

Навчання за оновленими програмами

Вирішують питання їх розміщення. Власного бомбосховища у школі немає, хоч її директор Людмила Дудко працює над цим. Укриття школі надають церква й музей «Поле Полтавської битви».

«Потужності школи більші, ніж можливості укриттів, тому певні класи робитимемо на підзмінку, хоч для нас це складно, бо пов’язано з перевезенням. Намагатимемося зберігати змішане навчання — 100 учнів навчатимуться дистанційно, зокрема ті, які за кордоном», — розповідає Людмила Ковінько.

Попри війну заклад не обмежений у технічних можливостях, регулярно отримує від міста навчальну техніку, зокрема ноутбуки, інші засоби зв’язку. Цього достатньо, щоб повноцінно комунікувати з учнями, хоч би де вони перебували.

 «Для нас важливо, щоб цього року зима була без відключень електрики, — продовжує. — Наші учні живуть у різних мікрорайонах міста, і коли в одному мікрорайоні світло є, то в інших нема. Наші вчителі активні, творчі, записують уроки й пересилають їх дітям».

У школі є вакансії вчителів, зокрема іноземних мов. Триває освітня реформа. Учні, які вчаться за програмою Нової української школи, вже перейшли у 6 клас. Решта навчаються за стандартними програмами, які теж постійно оновлюють відповідно до вимог часу. Наприклад, торік зміни відбулися у програмі із зарубіжної літератури — вилучили твори російських письменників, і в програмі з історії України. Цього року певні зміни будуть і у програмі захисту країни.

У школі з’явилася нова категорія учнів — діти внутрішньо переміщених осіб. Очікують, що їх ще побільшає, бо неподалік, на території медичного закладу, відкрили модульне містечко для переселенців.

Останнім часом у школі важливого значення надають зміцненню психічного здоров’я учнів. Закладу в цьому плані пощастило, вже два роки працює досвідчений вчитель-психолог Марія Поволоцька, яка розуміє, як допомагати школярам під час війни. Вона вміє заспокоїти дитину із вразливого середовища і налаштувати її на позитив. Певні знання в цій царині набули й решта вчителів — пройшли спеціальну підготовку.

Виручає інтерактив

На сьогодні завдання №1 для педколективу — запобігти освітнім втратам. Зацікавити дітей, особливо тих, які навчаються дистанційно, щоб вони стабільно відвідували уроки. Іноді буває, що батьки на роботі й не можуть проконтролювати дитину, а вона через поганий сигнал інтернету або з інших причин може не вийти на зв’язок з учителем. Якщо таке повторюється часто, виникає проблема. Учителі намагаються розв’язати її шляхом вдосконалення методики проведення уроків. Роблять їх цікавішими, щоб більше було інтерактиву.

Наприклад, молода вчителька початкових класів Марина Кобець уміє так зацікавити учнів, що вони відчувають потребу бути присутніми на уроці всі 45 хвилин. Вона й екскурсії з ними проводить, і готують разом різні екзотичні страви тощо.

«На 1 вересня в мене у класі 31 учень, один навчається за індивідуальною програмою, 25 перебувають в Україні, п’ятеро — за кордоном. Ті, які в Україні, виявили бажання навчатися офлайн, а з тими, що за кордоном, будемо комунікувати через ZOOM, — розповідає Марина Кобець. — Торік я дуже хвилювалася, не вірила, що зможу організувати роботу в класі й онлайн. Адже непросто тримати увагу дітей. Ця ситуація змусила мене працювати над самовдосконаленням. Почала шукати вебінари, які б давали змогу розширювати вміння і знання. Під руку потрапив практичний тренінг «створення квест-кімнат». Можна обирати будь-яку кімнату, навіть шкільну чи уявну, і створювати завдання. Ми кілька разів спробували, і це настільки сподобалося, що просили «давайте ще!». А одна дитина з класу сама створила для батьків квест-кімнату. Однак жодний комп’ютер не замінить живого спілкування в класі і з учителями. У мене буде 4 клас, ми вивчатимемо нову програму, поглиблюватимемо знання».

Пані Марина каже, що учні стали дуже патріотичними, знають і залюбки виконують гімн України, багато віршів і пісень патріотичної тематики. Це підтвердила й Людмила Ковінько, зазначивши, що війна пришвидшила процес українізації. Діти дуже тонко сприймають усе, що стосується України. Вона розповіла про старшокласницю, яка народилася й живе в Луганську, але дистанційно навчається у полтавській ЗОШ №24.

«Ця дівчина у 25-й школі отримала свідоцтво про базову загальну середню освіту, але через те, що в ній немає 10 класу, прийшла до нас. Вона бачить учителів тільки через екран, але не пропустила жодного уроку і всі роботи здала вчасно. Живучи на окупованій території, ця одинадцятикласниця мріє про те, щоб Україна перемогла. Вона хоче жити у вільній  Україні».

Педагоги повідомили, що цього року їхня школа належно забезпечена підручниками, їх уже отримали учні, які навчаються за програмою Нової української школи. Торік вони й учителі мали до них доступ лише на сайті. Через війну ці підручники не надрукували в повному обсязі.

За літо в закладі в межах наявних коштів зробили ремонт класів, на базі книгосховища створили ресурсну кімнату для психологічного розвантаження учнів, щоб психолог могла тут проводити відповідні корекційно-розвиткові заняття.