Донеччанин З. вже мав можливість переконатися на власному досвіді: як старий рік проведеш, так із Новим… можеш розминутися. А тому того вечора з подачі дружини вирішив «не гнати коней» назустріч однойменному року. Сумний і невеселий, взявся знічев’я перемикати телеканали, намагаючись уникнути осоружної реклами. І коли в двері подзвонили, аж зрадів, що є серйозна причина покинути це безперспективне заняття.
Відчинивши двері, по той бік яких мляво усміхався Дід Мороз, чоловік приготувався до традиційних здравиць. Та дідуган, було помітно, чомусь ніяковів і довго не міг розпочати виконання своїх прямих привітальних обов’язків. Нарешті наважився і почав традиційно:
— З Новим…
— … чудодійним і неперевершеним, ефективним засобом проти гризунів, завдяки якому пощезнуть певні проблеми аж до настання наступного року! — жваво закінчив скоромовкою меткий парубок, який спритно вигулькнув з-за спини гостя і тикнув каламарчик із яскравою етикеткою. — Ось! За півціни за новорічними знижками!..
«Чорти тебе принесли!» — недипломатично подумав господар, але з усієї сили намагався бути більш-менш гостинним.
— Якого дідька? — чемно запитав.
— Точно! Як я сам не здогадався?! — аж схопився за голову молодик і взявся щось шукати в торбі, яку тримав мовчазний Дід Мороз. — Є й таке діло! Тримайте! Унікальне мило «Перун», яким можна відмити навіть замурзаного дідька! Віддаю за півціни.
Господар пізніше зізнався: він чи не вперше в житті пожалкував, що тримає в хаті несусвітнє ледащо — гладкого кота Тюленя, а не грізного сторожового пса. А тому вирішив віднадити від дверей незваних персон неіснуючим собацюрою.
— Пірат, сидіти! — заклопотано гукнув у кімнату, а гостям порадив: — Я б на вашому місці змотував вудки. Бо він у мене без намордника і терпіти не може реклами. Навіть на телевізор гарчить і гавкає…
— Нехай поки що погавкає на здоров’я, — щиро усміхнувся прибулий. — А поліпшити йому настрій і здоров’я, підлікувати нерви допоможуть сучасні екологічно чисті харчові добавки, після яких донедавна агресивний песик уже не гарчатиме, а нагадуватиме кошеня. Берете?
Мій знайомий сам мало не загарчав і мовчки хотів зачинити двері. Та не на того натрапив!
— У наш час космічних швидкостей, міських заторів, брехливих політиків, бездарної літератури, примітивних пісень, неякісної горілки і сварливих жінок до стресу один крок, — заторохтів парубок. — А щоб уникнути цього, варто спробувати новий заспокійливий засіб «Олімпійський». Скільки вам? Одну упаковку чи три?
Цікаво, але спогад про отой засіб трохи заспокоїв господаря. Він навіть припустив, що його хтось розігрує, вдаючи із себе оцю причепу з його препаратами.
— Миколо, це ти перевдягнувся і найняв цього телепня? — звернувся до Діда Мороза, який мовчки підпирав спиною стіну.
Дідуган проігнорував запитання, а ось його рекламний напарник почав енергійно потирати руками.
— До речі, про вашого Миколу. Він вам ніколи не пробачить, якщо прийдете до нього без ексклюзивної пляшки нової горілки «Печінка Прометея». Супер! Нектар! «Вставляє», немов «палена», і водночас корисна для здоров’я: можна видудлити хоч відро, а печінка залишиться як нова копійка!
Як мовиться, не чіпай лихо, поки воно тихо. Дружина господаря ніколи не скаржилася на слух. А якщо йшлося про чарчину, то з честю справлялася із роллю домашніх сил швидкого реагування.
— А що ви тут оце втрьох метикуєте? — виросла поруч із доречним запитанням. А далі вже почала давати категоричні вказівки всім присутнім. — Так, ти — йди до кімнати! Ти — сховай оту випивку і плентай далі! А ти чого дрімаєш? — не забула й про Діда Мороза. — Що тобі тут — витверезник?..
Дід промовчав, а парубок спробував виправити ситуацію.
— Боже, яка фігура! — аж сплеснув руками. — Бездоганна! Як у Венери Мілоської! А ще досконалішою і привабливішою вас, чарівна пані, зробить новий ефективний…
Само собою, господар не встиг попередити прибулих, що «чарівна пані» на рекламу реагує ще агресивніше й оперативніше за підрозділ швидкого реагування. Та й, на відміну від класичної згаданої Венери, вона таки була з руками… Коротше, гості вискочили з передпокою, немов корок із пляшки.
А єдиний, хто отримав втіху від цього візиту, — кіт Тюлень. Скориставшись «рекламною паузою» — моментом, коли господиня втришия витурювала непрошених відвідувачів, котяра поцупив зі столу ласий шматок і влаштував собі свято прямо біля телевізора. Причому апетит йому не зіпсували навіть одноманітні рекламні типи, які маячили на новорічному телеекрані.