Завідувач кафедри
оториноларингології
Національної
медичної академії післядипломної
освіти імені П. Л. Шупика
професор
Рустем АБИЗОВ
Мій співрозмовник - людина непересічна. В міру прагматична (тут позначається специфіка професії), з відмінним почуттям гумору, поліглот, більш ніж піввіку займається східними єдиноборствами, патріот України. А головне - лікар від Бога! Понад 10 тис. операцій за свою практику провів і продовжує рятувати людей. Це - Рустем Абизов, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри оториноларингології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика. У нашій розмові йтиметься про медицину, нові вітчизняні розробки і технології, зокрема електрозварювання м'яких тканин у лор-онкології, сімейних лікарів і Болонський процес по-українськи.
Симбіоз інженерів і медиків
- Рустеме Адильовичу, ви відомий автор підручника з лор-онкологічної патології, що не тільки мав популярність на теренах колишнього Союзу, а актуальний і зараз, діючий практик. Один із небагатьох, хто використовує метод електрозварювання м'яких тканин під час операцій. Що це за метод? У чому його переваги?
- Українські вчені й інженери-електрозварювальники разом з медиками під керівництвом академіка Бориса Патона зробили технічний прорив у боротьбі з онкозахворюваннями, створивши високочастотну електрозварювальну хірургічну технологію. Метод справді унікальний. За його допомогою операції проходять у 3-4 рази швидше, тканини не відмирають, крововтрата майже мінімальна. Програма зварювання живих тканин, у тому числі кісток після переломів, розроблялася спільно з медичними установами. Звичайно, без хірургів тут не обходилось. Якщо спрощено, то після наших операцій тканини не зшивають традиційними нитками, а підігрівають до відповідної температури, при якій вони "склеюються" і з часом загоюються. Після цього не лишається швів.
Принципова різниця розробки із попередніми зразками полягає у системі управління, в алгоритмі роботи апарата. Науковцям удалося створити кілька режимів роботи та алгоритмів для різних видів тканин. Тож хірург, роблячи операцію, отримує ту норму струму, що потрібна йому в конкретному оперативному втручанні. У світі поки що немає аналогів такого обладнання.
До того ж нині в Україні ледь не в кожного проявляється алергія: в кого на продукти харчування, у кого на пилок, метал, у кого на медпрепарати, у тому числі на шовний матеріал. Відторгнення ниток після великих за обсягом оперативних втручань у хворих на лоронкологію (наприклад, рак гортані) загрожує утворенням значних дефектів м'яких тканин. Новий метод унеможливлює алергічні процеси, а мінімальне застосування шовного матеріалу зводить ризик їх виникнення майже до нуля. Крім того, при враженні пухлинним процесом голосових зв'язок електрозварювальна технологія дає змогу не лише видалити пухлину, а й відновити голосові зв'язки. Це особливо актуально для співаків, акторів, дикторів, що й після операції не втрачають унікальних голосів і можуть працювати за фахом.
- Коли вперше була проведена така операція?
- У 2004 році, тоді якраз приїхали закордонні гості - медики і ваші колеги журналісти ознайомитися з нашим досвідом.
- А скільки коштує така операція у світі?
- Радикальне видалення ураженої пухлиною гортані - від $15 тис. У нас її роблять менше ніж за одну тисячу (для жителів Київської області й зовсім безкоштовно). Та перед тим як зробити операцію, треба поставити діагноз. Однак сімейні лікарі, інститут яких запроваджується в Україні, на жаль, доволі часто з цим не справляються. Вважаю невиправданою помилкою і перебільшенням, що вони можуть діагностувати й лікувати 70-90% захворювань людини. Адже неможливо бути спецом у всіх галузях медицини. Тут потрібні інші фахівці і обладнання. Треба пам'ятати клятву Гіппократа: "Не нашкодь!!!" Якщо у лікаря виникають сумніви щодо діагнозу й лікування, треба зібрати консиліум за участю суміжних фахівців і поставити точний діагноз. Сімейна медицина має бути чимось на кшталт земського лікаря чи фельдшера, що встановлювали первинний діагноз і направляли пацієнта до інших спеціалістів-випускників інтернатури, до лікарні.
Доказ цьому - історія з практики. Якось звернулася до мене українка, що рік прожила у Лос-Анджелесі. Тамтешній сімейний лікар поставив їй діагноз "атипова ангіна", яку понад півроку лікували антибіотиками. Процес лікування був доведений до абсурду... А з'ясувалось, у пацієнтки злоякісна пухлина мигдалика з метастатичним ураженням підщелепної ділянки. Наше радикальне комплексне лікування, проведене онкоотоларингологами, врятувало жінці життя.
Безперечно, успіх у боротьбі з хворобою залежить від ранньої й достовірної діагностики; деякі патології можна виявити традиційними діагностичними методами, лише коли в організмі розпочалися незворотні процеси. Натомість лікарі змушені, як пожежники, гасити пожежу в організмі людини, а не ліквідувати її причину.
Тривалий час я займаюся діагностикою пухлин, в основному так званими інтроскопічними методами, і можу сказати: щоб метод, у тому числі альтернативний, отримав право на життя, він має бути доказовим. Учені-теоретики і клініцисти мають проводити спільні дослідження. 70% людських недуг, у тому числі рак, належать до психосоматичних захворювань. Я переконався на практиці, що онкохворі з одним і тим самим діагнозом, однією й тією ж стадією хвороби мають різні шанси на виживання. В оптимістів вони значно більші порівняно з песимістами і особливо з тими, хто піддався апатії й байдужості.
Здоров'я має стати пріоритетом
- Яка динаміка зростання захворювань на рак сьогодні? Чи є вплив Чорнобиля через 25 років після трагедії?
- Ми відслідковували цю динаміку. Цифри, звичайно, сумні. На жаль, нині не проводиться медпрофогляд населення. Це було дуже непоганим надбанням колишнього Союзу. Навіть на первинному рівні медичної перевірки можна визначити тяжкий діагноз, запобігти розвитку захворювання. Особливо його треба проводити у так званих проблемних зонах, а не лише чорнобильській. Маємо зони йодонедостатні, забруднені хімічними підприємствами. Лише Кіровоградська область чого варта! Держава, влада має зрозуміти, що здоров'я її громадян - найголовніший пріоритет, і не медики повинні вирішувати екологічні питання й боротися з наслідками впливу навколишнього середовища. Водночас ми робимо свою справу попри дуже маленькі ставки і зарплату.
- Наскільки я знаю, вам пропонували досить гідний гонорар за роботу за кордоном. Чому не поїхали?
- Було й таке, але я відмовився. У мене в Україні багато роботи, маю лікувати наших пацієнтів. Крім того, я очолюю головну лоркафедру України серед закладів післядипломної освіти. Вважаю, що зобов'язаний передати свої знання й досвід лікарям і аспірантам. Утім я вже працював за кордоном і географія мого перебування досить цікава. Можу відверто сказати: наші лікарі найкращі і медична освіта має залишитися гідною.
- Чому залишитися? Хіба щось змінилося? Ви ж самі сказали, що на вашій кафедрі навчаються іноземці. Отже, наша медична освіта має попит?
- Останнім часом до відомих аспектів у нашій медицині додалися ще дві новації: Болонський процес і стрімке впровадження сімейної медицини. Про останню я вже говорив. Та й від Болонського процесу я не в захваті. Провідні університети Європи (Кембридж, Оксфорд, Сорбонна) не поспішають приєднуватися до нього. Позитивним вважаю хіба що створення університетських клінік, але у нас вони поки що у зародку. Водночас кількість медичних спеціальностей, у тому числі й у педіатричній галузі, в Європі значно менша, ніж у нас. Там існує лише один науковий ступінь. Наша медична освіта певною мірою заохочує до подальшого розвитку. Спочатку університет, кандидатська, потім докторська дисертації. Тобто, є стимули для професійного зростання. Ми повинні зберегти наші школи у всіх напрямках медицини.
Попри всі негаразди сьогодення я з оптимізмом дивлюся в майбутнє України,
вірю, що здоровий глузд суспільства приведе нашу країну до процвітання. У нас є
все: вдале географічне розташування, чорноземи, великий науковий і людський
потенціал. Вітчизняні медики (науковці й практики), якщо створити їм належні
умови, забезпечать охорону здоров'я громадян нашої держави.
ДОСЬЄ "УК"
Рустем АБИЗОВ. Народився 1944 року в м. Магнітогорську в родині інженерів-будівельників. Після школи обрав професію медика - вступив до Київського медичного інституту, який з відзнакою закінчив у 1967 р. Працював лікарем-отоларингологом в Київській обласній клінічній лікарні, потім вчився в клінічній ординатурі на кафедрі оториноларингології Київського державного інституту удосконалення лікарів. Відомий учений і спеціаліст загальної оториноларингології та онкоотоларингології, заслужений діяч науки і техніки України. Автор 405 наукових праць, у тому числі десяти винаходів і монографій та першого на території СНД навчального посібника "Онкоотоларингологія". Має свою наукову школу, керує підготовкою аспірантів, клінічних ординаторів, в т.ч. іноземних громадян.