Із 66 об’єднаних територіальних громад, передбачених перспективним планом, на Рівненщині вже створено 45. Тож в асоціації голів ОТГ області та в експертному середовищі вважають: дороги назад немає. Реформу треба завершувати, аби місцеві вибори-2020 провести в нових територіальних умовах.
Але застерігають новий уряд загалом і Міністерство розвитку громад та територій зокрема: робити висновки про спроможність ОТГ треба не сьогодні, а щонайменше через кілька років.
— Поняття «спроможність об’єднаної громади» має бути підтверджене певними критеріями від уряду, — каже керівник асоціації ОТГ Рівненщини голова Бугринської ОТГ Гощанського району Сергій Пилипчук. — Для нас одним із головних показників цієї спроможності слугують власні доходи на одного жителя. Тож завдяки цілеспрямованій роботі щодо залучення інвесторів на свої території ці доходи зростають, а більшість громад краю рік у рік знижують рівень дотаційності, бо розуміють: без державного пряника господарювати буде значно складніше. Тому й закладають, так би мовити, відповідне підґрунтя. А ось ті, хто з різних причин зволікав із об’єднанням, уже втратили близько двох мільйонів гривень капіталовкладень на кожного жителя.
До слова, у двох районах Рівненщини — Здолбунівському та Корецькому — не створено жодної об’єднаної громади. Хіба люди, які там живуть, гірші від сусідів? Певна річ, ні. Але коли в одних громадах будують школи та дитсадки, асфальтують дороги, створюють центри надання соціальних послуг, надають первинну медичну допомогу й залучають інвесторів для встановлення сонячних електростанцій, бо сповна розпоряджаються власними землями, іншим — бракує коштів на оплату праці сільського голови, бухгалтера та землевпорядника. Бо якщо в сільській раді 200 жителів (а такі в згаданих районах є), про який розвиток територій можна говорити?
Не станеться, схоже, й омріяного багатьма так званого великого Рівного: жодна з прилеглих сільських рад не поспішає під крило міста. Натомість об’єднуються між собою. Тож Рівненський міський голова Володимир Хомко ініціює рішення про те, щоб кошти за навчання дітей із навколишніх сіл відшкодовували місту їхні сільські ради.
— Такий досвід уже є в Тернополі, а загалом це проблема загальнодержавна, і її теж треба врегулювати на рівні центральної влади. У Рівному одна дитина в дитсадку обходиться в 26 тисяч гривень на рік. Ці гроші ми могли б витратити на розвиток міста. Або нехай приймають наші пропозиції та об’єднуються, тоді не буде проблем, — каже посадовець.
Така сама ситуація й навколо Дубна. Тому невирішених питань, які стримують темпи та якість реформи (а саме на цьому наголошує очільник профільного міністерства Альона Бабак), ще немало. Приміром, експерти називають такі:
«Нова влада задекларувала швидке завершення реформи децентралізації. Для цього парламент має закріпити поняття «громада» в Конституції через відповідні зміни до Основного Закону, а уряд — розробити чіткі критерії оцінки самодостатності громад», — висловлює слушну думку директор Рівненського центру розвитку місцевого самоврядування Руслан Сивий.
А в асоціації голів ОТГ додають: і спрямовувати ПДФО до бюджетів за місцем проживання, а не роботи людини, — так, як це роблять у Польщі, реформу місцевого самоврядування якої визнано найкращою в світі. І це питання стає дедалі актуальнішим, чим ближче ми до утворення об’єднаних районів. До речі, на Рівненщині замість нинішніх 16 передбачено три: Рівненський, Сарненський і Дубенський, їхні межі збігаються з межами госпітальних округів, що спрощує роботу.
Словом, голови об’єднаних громад, які були першопрохідцями, впевнені у незворотності змін і кажуть решті: навіщо чекати, щоб хтось вирішував за вас, якщо можна це зробити самим? До того ж поки що добровільно. Долучайтеся!