.jpg)
"Є
дві гри. Одна - джентльменська, а друга плебейська, корислива, гра всякої
наволочі". Так Федір Достоєвський свого часу пояснював сутність азартних ігор,
що грунтуються на миттєвому збагаченні і такому ж миттєвому програші. Хоча саме
він, визнаний майстер внутрішнього психоаналізу людини і водночас нестримний
гравець, дуже добре усвідомлював: ця згубна пристрасть зрештою призводить до
морального каліцтва. Проте зізнатися в очевидному - що йдеться про бізнес,
заснований на маніпулюванні людськими пристрастями, - письменник не зумів.
Як і герой його геніального роману "Гравець", Федір Михайлович скоріше залишався таким собі "поетом рулетки", який, попри все, таки соромився її ницості. Він маніакально вірив, що відіграється, воскресне, стане знову людиною.
Розповідають, що під час поїздок за кордон Достоєвський більше десяти разів програвав усе, що мав, зокрема ще не написані власні твори. Таким навіки і постав у баден-баденській бронзі - високим худим джентльменом у плащі й капелюсі, але... босоніж.
З часу описаних письменником подій минуло майже 140 років, та й нині багато хто продовжує випробовувати долю за гральним столом. Причім мільйонери не переймаються програшами, легко віддаючи те, що, напевне, зароблять ще. А в незаможних, зокрема недосвідчених молодих людей примарний "золотий телець" відбирає не лише останні гроші, а й часто сім'ю, становище в суспільстві, а подекуди й життя.
У світі небагато країн, де повністю заборонено гральний бізнес. Та у більшості заклади, які цим займаються, зосереджені в певних місцях: на курортах, у дорогих готелях чи навіть в деяких містах. Вони приносять значні находження до державних скарбниць і суворо контролюються. Український гральний бізнес упродовж двох останніх років перебуває поза законом. Водночас він успішно (як для себе) продовжує функціонувати як у центрі столиці та інших міст, так і в "спальних" районах та периферійних інтернет-забігайлівках.
І навряд чи лякають власників цих закладів поодинокі несерйозні штрафи розміром від 10 до 150 мінімальних зарплат, коли вони щодня заробляють на людській слабкості значно солідніші гонорари.
Суспільство хоча й закриває очі на такі напівпідпільні оази нездорових пристрастей, та переважно схиляється до офіційної заборони цього різновиду бізнесу, тобто погоджується, щоб він не виходив з тіні.
Правоохоронці і окремі тверезіші голови, навпаки кажуть, що держава мала б взяти на себе регулювання діяльністю казино та азартними іграми на території країни.
Два законопроекти щодо цього вже готові, але проти їхнього розгляду донедавна вперто виступала переважна більшість - 345 депутатів, заганяючи тим самим проблему в ще глибшу тінь. Щоправда, днями чинна влада озвучила наявність третього проекту закону, який легалізуватиме вітчизняне казино напередодні Євро-2012.
Коли відгородитися від проблеми повністю не вдається, можливо, доцільніше шукати золоту середину, приміром, створити один чи кілька українських лас-вегасів.
І хай той, хто має зайві гроші і не може, за словами Ф. Достоєвського, "побороти в собі пристрасть до гри на рулетці", ловить за хвіст свою жар-птицю. А молодим раджу прочитати "Гравця", аби знічев'я не розміняти своє життя на мідяки...