Питання забезпечення людей житлом в Україні завжди було гострим. Адже є чимало соціально малозахищених категорій громадян, яких держава за законом мала б забезпечити належними квадратними метрами. Але постійно чогось бракує: землі, коштів, будматеріалів, а часом і політичної волі.
Новоселів очікують уже за три місяці
Уряд таки визначив, що нині пріоритетні категорії — родини загиблих, а також інваліди й учасники АТО. Отже, найближчим часом державним коштом заплановано придбати для них понад 700 квартир. Про це повідомив заступник міністра соціальної політики Василь Шевченко.
— Середній розмір такої квартири становитиме приблизно 60 квадратних метрів. А середня вартість житла залежно від регіону — 6 900 гривень за квадратний метр. Отже, маємо намір придбати 704—723 квартири. Перших новоселів очікуємо вже десь за три місяці, — поінформував посадовець.
І додав, що для реалізації цієї програми Мінсоцполітики з держбюджету спрямувало 300 мільйонів гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 20 травня 2015 року. Субвенцію з держбюджету місцевим бюджетам даватимуть на будівництво (придбання) житла для сімей загиблих військовослужбовців, що безпосередньо брали участь в антитерористичній операції, а також інвалідів АТО І-ІІ груп, які потребують поліпшення житлових умов, а також для родин загиблих. За даними облдержадміністрацій, найбільше членів родин загиблих нині в Київській області — 86, на Дніпропетровщині — 65 і Львівщині — 61. Тож і кошти областям розподілятимуть відповідно. Хто саме першочергово потребує поліпшення житлових умов і як розподілятимуть кошти — ці дані оприлюднять на сайті Мінсоцполітики.
За словами голови Держслужби у справах ветеранів війни та АТО Артура Дерев’янка, вже понад 100 осіб підтвердили своє право на поліпшення житлових умов за цією програмою. Проте дехто ще перебуває на лікуванні, протезуванні, тож поки що просто не встиг стати на облік.
Інформації бракує
— Перебуваючи в регіонах і спілкуючись із вдовами загиблих, інвалідами чи учасниками АТО, зрозумів, що одна з головних проблем — саме стати на облік для покращення житлових умов. Бо люди просто не знають, як стати на чергу, хто саме підпадає під дію програми, до кого слід звертатися тощо, — наголосив посадовець. І додав, що людину ставлять на облік на підставі її заяви. Та не кожен поранений може дістатися до місця реєстрації. Тому він звернувся до всіх працівників соцзахисту, які займаються цими питаннями, з проханням зробити все від них залежне, щоб бійців та їхні родини поставили на облік у першу чергу.
Ще одна проблема, на вирішення якої пішло майже півроку, — кількість квадратних метрів, які належать одному військовому або родині загиблого. Важко, але добилися, щоб це був не середній розмір по країні (7—12 метрів на людину), а по максимуму: 20 метрів на людину плюс 10 — на кожного члена родини. До того ж у будинках, де вони отримуватимуть житло, має бути безбар’єрність і не лише поза квартирою, але й всередині неї. Щоб не було нездоланних порогів, обов’язкове облаштування пандусами — щоб захисники могли навіть без сторонньої допомоги, коли залишаються самі вдома, безперешкодно переміщатися по квартирі, по території будинку та двору.
Важливо також, щоб інвалідів або родину загиблого, якщо вони вважають це неприйнятним, не змушували отримувати житло, яке тільки будується. Бо, по-перше, невідомо, скільки їм доведеться чекати. По-друге, саме цим категоріям доцільніше давати житло вже введене в експлуатацію та зроблене «під ключ». Адже інваліду або матері з малолітніми дітьми не під силу самотужки поклеїти шпалери, навісити карнизи чи встановити важку ванну.
Під контролем громадськості
— Членам сімей загиблих учасників антитерористичної операції, а також інвалідам з-поміж військовослужбовців, які брали участь в АТО та потребують вирішення житлового питання, варто пропонувати квартири та будинки не тільки у великих містах, а й у сільській місцевості. Це дасть змогу придбати більше житла, — долучився до обговорення народний депутат, заступник голови бюджетного комітету Верховної Ради Віктор Кривенко.
Він наголосив, що отримати ці квартири мають саме ті військові або родини загиблих, які найбільше цього потребують. А отже, громадськість і волонтери мусять контролювати вартість і якість жила, яке планують закупити, а також прозорість ставання на чергу й те, як вона рухається. Щоб не сталося так, що людина з 1991 року перебуває на черзі, вже встигла отримати квартиру, ба не одну. Чи, скажімо, хіба може інвалід ІІ групи, в якого вже є хоч якесь, але власне жило, значно випереджати у першочерговості родину загиблого, яка 20 років прожила у гуртожитку. Тому механізми громадського контролю мають бути задіяні повністю.
Віктор Кривенко вважає, що купувати слід також і житло з первинного ринку, що стимулюватиме економіку загалом і будівельну галузь держави зокрема, створюватиме нові робочі місця. Але депутат не залишає без уваги і вторинний ринок, де квартири удвічі-втричі дешевші. Скажімо, двокімнатну квартиру з якісним ремонтом (наприклад, у Дніпродзержинську чи Маріуполі) нині можна придбати за 15 тисяч гривень. Отже, керівники місцевого рівня отримають субвенцію з бюджету і на місцях вирішуватимуть, на що ліпше витрачати гроші.
А народний депутат Ярослав Маркевич зауважив, що в багатьох областях (найбільше у Кіровоградській) є чимало недобудов, готових на понад 70%. Їх також можна використати — розконсервувати й добудувати у короткий термін. Але обирати об’єкти слід дуже зважено. Наприклад, якщо дах у цій недобудові був, значить збережено стіни й фундамент. Отже, є сенс завершити зведення будинку. Якщо ж даху не було, тоді дощі й сніги зробили свою справу і ці довгобуди резонно хіба що зруйнувати та вивільнити землю, аби на їхньому місці постали нові будинки.
Ярослав Маркевич також згоден, що купуючи житло для учасників антитерористичної операції та їхніх родин у селищах та селах, можна придбати більше квадратних метрів, ніж у містах.
Як приклад він навів Вінницьку область, де фермер придбав задешево кілька будинків у селі, запросив туди жити вимушених переселенців із Донбасу та забезпечив їх роботою. Зрештою, там заселилася ціла вулиця, яка могла б з часом просто зарости бур’янами. Можливо, така програма зацікавить і родини учасників АТО.
Припускає такий варіант забезпечення житлом і Артур Дерев’янко. Адже, за його словами, у сільській місцевості за 30—40 тисяч гривень можна купити будинок, ще й із земельною ділянкою. Для воїнів, які раніше жили і працювали на селі або мають таке бажання, це непоганий варіант.
Не підміняйте поняття
Нардеп Павло Кишкар зазначив, що почасти на проблемах тих, хто хоче поліпшити свої житлові умови, намагаються спекулювати, підміняючи поняття. Наприклад, держава цим людям надає земельні ділянки і вважається, що свої зобов’язання перед ними вона виконала. А про квартиру вже й не йдеться. Але право на отримання наділу землі має за законом кожен українець, і для цього не треба мати жодних додаткових заслуг перед Батьківщиною. Досить того, що ти українець і в тебе є паспорт. Тож надана земельна ділянка не має стати на заваді поліпшенню житлових умов цій категорії громадян. Адже інваліди АТО самотужки ту ділянку обробити не зможуть. Тож зрештою ймовірно продадуть її за кілька тисяч доларів, які відчутно поліпшити їм життя точно не зможуть.
Отже, слушних і перспективних пропозицій для вирішення житлового питання учасників та інвалідів АТО, а також членів родин загиблих є чимало. Головне, аби кошти не розпорошилися, а хороші ідеї не залишилися лише на папері.