Наприкінці 2019 року Верховна Рада України ухвалила в першому читанні неоднозначний законопроєкт, який ще на стадії обговорення в колі народних обранців та експертів викликав здебільшого негативні відгуки. Ідеться про законопроєкт №2133 про захист прав боржників під час здійснення колекторської діяльності. «Урядовий кур’єр» з’ясовував, що закладено в ньому і які зміни можуть запропонувати до другого читання.

Легалізувати не можна?

Згідно із законопроєктом, колекторам заборонено залякувати боржників, дезінформувати їх, погрожувати. Документ пропонує встановити заборону колекторам на використання нецензурної лексики, фраз, які ображають особисту честь і гідність боржника, його ділову репутацію, принижують його. Заборону накладено на застосування сили колекторськими компаніями щодо боржників.

Дуже важливо, що законопроєкт забороняє колекторові в будь-який спосіб повідомляти когось про стан заборгованості та інші подробиці життя конкретного боржника. Згідно із пояснювальною запискою, за всі порушення, про які йшлося вище, на колекторів чекає чималий штраф: від 85 до 850 тисяч гривень.

У документі доволі детально розписано права колекторів та вимоги для отримання ними ліцензій на здійснення діяльності.

На перший погляд, сам законопроєкт дуже жорсткий і має добре бити по кишенях керівництва колекторських компаній. Проте за словами лідера громадської організації «Кредитний майдан» Тетяни Руденко, цей документ лише дає безмежні права колекторам і майже нічого позитивного — боржникам: «Якщо запитаєте, чи є в Україні колекторські компанії, то відповім упевнено й однозначно: немає. А є лише напівкримінальні структури, які в незаконний спосіб займаються звичайним рекетом, тобто вибиванням боргів будь-яким шляхом. Легалізувати їхню діяльність, як вони цього вимагають і як детально розписано в законопроєкті, не можна. Бо й фізичні, і юридичні особи будуть просто безпорадними, коли колектори працюватимуть, маючи легальну основу».

Старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець погоджується з колегою. За його словами, в Україні функції стягування боргів покладено на державні та приватні виконавчі служби, які чудово справляються з обов’язками: «А ми намагаємося не лише створити сприятливі умови для безконтрольної діяльності колекторських компаній, які часто діють у незаконний спосіб, а й не знаємо, хто і як контролюватиме діяльність самих колекторських компаній. Хто це робитиме? Мінфін, Нацбанк? Ці інституції не повинні таким займатися й не робитимуть цього».

Ми лише посередники

Цікаво, що самі колекторські компанії не вбачають у спробі легалізувати їхню діяльність нічого поганого. Як зазначив один з керівників такої компанії, питання полягає в тому, що правове та економічне середовище України не бачить усієї правди: колекторські компанії необхідні на так званій проміжній ланці спілкування банків та інших фінансових установ з їхніми боржниками.

«Ми не вибиваємо борги у фізичному та іншому сенсах. Ми лише повідомляємо у письмовій формі, телефоном, що боржникові слід віддати частину боргу до певної дати. Можемо, враховуючи всі побажання клієнтів фінустанов та складнощі повернення грошей, у компромісному варіанті розписати боржникові план повернення коштів. Співробітники нашої компанії ніколи не їздять додому до боржників і тим більше не тиснуть фізично та психологічно на них та членів їхніх родин, не залякують. Ми ніколи не повідомляємо всю інформацію про боржника третім особам», — заявив «Урядовому кур’єру» керівник однієї з компаній-колекторів.

Проте на запитання кореспондента, хто все-таки вибиває у прямому сенсі цього слова борги з фізичних осіб, приїжджаючи до них додому навіть уночі (це часто траплялося із членами організації «Кредитний майдан», про що «Урядовий кур’єр» неодноразово писав), він відповів: «Це не наші фірми, і це взагалі не колектори».

Але це і є колектори, адже співробітники таких підприємств, прибувши до боржників додому, інколи показують документи. Отже, правди не приховати.

Тут можна зрозуміти і банки, й самі колекторські компанії: чимало фізичних та юридичних осіб, узявши кілька кредитів у різних банках чи небанківських фінустановах, роками не бажають віддавати їх. Поштові скриньки парадного, де мешкаю, у буквальному сенсі закидано різними повідомленнями від банків, які вимагають у деяких мешканців будинку погасити позики. У скриньку кореспондента «Урядового кур’єра» протягом трьох років кидають такі листи, адресовані колишнім власникам оселі, які взяли кредит в «Альфа-Банку». Як неважко зробити висновок, боржник і не має намірів віддавати гроші.

Кримінальну відповідальність вилучено

Чимало юристів та інших експертів небезпідставно вважають, що 80% боргів банків накопичили юридичні особи, які дуже тісно пов’язані із самими фінустановами. Тобто як кажуть, рука руку миє. Отже, начебто сам законопроєкт №2133 спрямовано не на боротьбу з такими особами, а зі звичайними українцями, які взяли в банках та небанківських установах кредити на незначні суми — від 2 до 10 тисяч гривень. А будь-які борги —малі чи великі — треба віддавати.

Юридичні особи і просто добрі знайомі та друзі керівництва банків, які набрали кредитів на надвеликі суми, існують, і їх чимало. Такі кошти навіть можна вважати неабиякою частиною з усіх виведених з банків в офшори грошей. А таким явищем вже мають займатися наші правоохоронні органи і регулятор — Національний банк.

Експерти, які обстоюють не ухвалення законопроєкту №2133, справедливо стверджують, що з нього до голосування у першому читанні було вилучено норму про кримінальну відповідальність колекторів за вчинення ними протиправних дій. Звісно, така норма була б не зайвою в документі.

Юристи також не можуть примиритися, що законопроєкт дає право колекторським компаніям вибивати борги за житлово-комунальні послуги, які було надано населенню та бізнесу.

Хоч колектори і в цьому не вбачають нічого дивного. На їхню думку, немає жодної різниці, хто замовляє в них послуги: банк чи кредитна спілка або компанія з постачання тепла і гарячої води чи ЖЕК. Начебто самі ці комунальні фірми вже давно укладають договори з колекторськими компаніями на їхні послуги з вибивання боргів недбайливих фізичних та юридичних осіб.

До голосування за цей законопроєкт у другому читанні ще є час. Чи буде в ньому виправлено всі негативні ситуації, не відомо. Та й чи треба щось змінювати в документі? Це питання постає тому, що в чомусь мають рацію боржники, а в чомусь — і самі колектори. Перші повинні повертати взяті в кредит гроші. Другі ж, хоч як дивно це звучатиме, мають виконувати свою роботу. Вся проблема, як це часто буває, полягає в тому, що складно знайти межу дій поза законом та дії за ним. Хоч для цього й пишуть розумні закони, які мають її позначати.