43 відсотки вчорашніх школярів Рівненщини обирають для життєвого старту робітничу професію. Це найвищий показник в Україні. Тут гордо кажуть журналістам, що це прогресивний осередок професійної освіти. Міністр освіти і науки Оксен Лісовий ще вище підіймає цю планку: говорить про спрямування у професійну освіту майже 50 відсотків молоді.
З огляду на перенасичення ринку праці економістами та юристами й гостру потребу відбудови України це цілком виправдано. Є куди рости навіть рівнянам, не кажучи вже про інші області, де рівень охоплення професійною освітою становить 16—23 відсотки.
Звісно, потреби ринку праці — вагомий, але не головний чинник у виборі майбутньої професії. Першу скрипку тут веде позиція батьків, бо саме вони або спрямовують дитину, або просто роблять вибір за неї. Спираються зазвичай на власний досвід, а колись навчання в закладі професійно-технічної освіти сприймали ледь не як покарання.
Квантовий стрибок можливий
На Рівненщині вирішили змінити ставлення людей до цього вкрай необхідного сегменту освіти через його модернізацію і без перебільшення вже здійснили квантовий стрибок. Під егідою директорату професійної освіти МОН презентували його журналістам у престурі, продемонструвавши нові можливості української профтехосвіти.
Учень Рівненського вищого професійного училища ресторанного сервісу і торгівлі Олександр Мельник вправно готує салат цезар і презентує його нам, чітко відповідаючи на запитання. Одразу видно, що в закладі навчають не лише добре готувати, а й красиво подавати. Юнак здобуває інтегровану професію кухаря-кондитера. Як і його одногрупник Андрій Маслов, який переїхав із Херсонщини. Кухарями й кондитерами дедалі частіше стають хлопці, зазначають майстри. Тут, у лабораторії інноваційних технологій, вони готують навіть страви молекулярної кухні, вже не кажу про традиційну.
Хоспер (сучасна піч, яка поєднує властивості традиційної на дровах та електричної), електрокоптильня, дегідратор, вакууматор, термомікс, шокер, пароконвектомат. Усе це надсучасне обладнання і хлопці, й дівчата вправно використовують із перших днів навчання: програму складено так, що до 70 відсотків модуля займає практика. Тут здійснюють підготовку кухарів, кондитерів, пекарів, офіціантів, продавців, барменів і навіть цукерників. Усі професії інтегровані, поєднують дві в одній, що підвищує конкурентоспроможність фахівців.
«Усе синхронізовано з побажаннями роботодавців, зокрема тих, яких об’єднує Гільдія кухарів Рівненщини. Її очолює іменитий шеф-кухар переможець багатьох професійних конкурсів Олександр Медведь.
Важливо відчувати тенденції ринку праці й навіть трішечки їх випереджати. І прагнемо випереджати. Можливо, тому 86 відсотків наших випускників одразу знаходять роботу. Своєрідний індикатор нашої роботи — перемоги у всеукраїнських конкурсах професійної майстерності. Із 2011-го по 2020 рік (далі конкурси зупинили епідемія ковіду та війна) наші учні перемогли у восьми: здобули три перші місця і п’ять призових. Отже, у нас навчалося вісім стипендіатів Президента», — пишається директор Віктор Рудик.
Справді, такого показника фаховості досі не досяг жоден заклад професійно-технічної освіти в Україні.
Свого часу тут готували фахівців суто для Рівненського радіотехнічного заводу — училище створювали як своєрідну кузню кадрів для цього підприємства. Коли ж завод припинив існування, директор навчального закладу не здався на милість несприятливих обставин, а вирішив змінити профіль на більш затребуваний. І разом з однодумцями зробив одразу два квантові стрибки — кадровий і технологічний.
Нині на базі училища діє три навчально-практичні центри за професіями кухар, кондитер та фахівець ресторанного сервісу. В усіх таке обладнання, про яке лише мріють багато роботодавців, бо треба випереджати час. Допоміг і менеджерський хист та авторитет самого Віктора Рудика, й синергія фінансових зусиль: третина коштів надійшла із бюджету, третину заробили самі, ще стільки само становили грантові інвестиції.
До речі, завершують масштабний інвестиційний проєкт на 2,3 мільйона євро. А в межах програми співпраці з ЮНІСЕФ, яку патронує перша леді Олена Зеленська, торік із серпня до листопада тут провели 50 майстер-класів зі здорового харчування, зокрема для внутрішньо переміщених осіб та їхніх дітей. Один з них на тутешній базі провів Євген Клопотенко. Щасливі очі дітвори треба було бачити.
А ще стали звичним явищем майстер-класи для різних категорій слухачів. Приміром, у день престуру тут пекли смаколики шестикласники Рівненського ліцею №12.
До слова, у найскладніший воєнний рік тут заробили 1,6 мільйона (до війни було значно більше). І це в училищі, де трохи більш ніж 500 учнів. Так не просто переформатували заклад, а зробили його взірцевим для всієї України.
Ремесло без хліба не залишить
Це лише один красномовний приклад розвитку в буремні часи. З одного боку, коронавірус та війна обмежили можливості — не відбуваються конкурси професійної майстерності. А з другого, — відкривається вікно для нових захоплень, як-от участь у міжнародних програмах. Зупинити потужний європейський поступ України навіть у культурі харчування та приготування страв уже не вдасться.
Те саме відбувається в будівництві. Взірець тут — Рівненське вище професійне училище №1 з новітніми підходами. Розвивається залізнична справа — тут тримає першість Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту. Потрібна нині й столярна справа, до якої готує Квасилівський професійний ліцей. Важливий момент: усі роботи виконують учні та майстри власними руками.
«Ми давно зрозуміли, що високоякісна професійна освіта — основа життєдіяльності суспільства. Будинок, у якому живемо, звели будівельники, тролейбус, яким щодня їдемо на роботу, веде водій, а зачіску нам робить перукар. І все це забезпечує система професійної освіти. В умовах нинішніх викликів це фундамент життя країни й запорука її відбудови на новітньому рівні. Саме тому маємо сприймати робітничі професії як смарт, іти від модернізації бази до формування на її основі якісного трудового потенціалу.
Не приховую: щоб 43 відсотки випускників обрали професійну освіту, нам знадобилося 16 років цілеспрямованої роботи. Але результати, які вже отримуємо, того варті», — впевнено каже натхненник реформи професійно-технічної освіти в області та Україні директор департаменту освіти і науки Рівненської ОВА Петро Коржевський.
У 2019—2020 роках він був заступником міністра освіти і науки саме із цих питань. Із його ініціативи на базі закладів професійної освіти з’явилися навчально-практичні центри підготовки фахівців за різноманітними професіями з новітнім обладнанням. Чимало з них у межах відповідної програми профінансувала держава до повномасштабної війни. А там, де місцева влада зацікавлена в підсиленні регіонального ринку праці, як на Рівненщині, чимало ресурсів додали з обласного бюджету.
Нині ж допомагає участь у грантових програмах та фондовіддача. Народна мудрість про те, що ремесло без хліба не залишить, справджується в будь-які часи. А золотий ключик — високоякісна професійна освіта, набір умінь та навичок допоможе вижити сьогодні й розвиватися завтра.
Держава підставила плече
Саме така освіта можливостей формує самодостатню людину і фахівця, впевненого, що він зможе продати свої вміння так, щоб мати достойне життя. Або ж створить омріяну власну справу.
На цьому слушно наголошує начальник Рівненської ОВА Віталій Коваль: «Правильно кажуть: зайняті руки ніколи не опустяться. Особливо якщо вони золоті.
Держава нині дає унікальні можливості для молоді. Ми повинні дати максимальний доступ до цих програм здобувачам професійно-технічної освіти. Це і гранти 250 тисяч на відкриття власної справи за урядовою програмою «єРобота», й кредити за програмою «5—7—9%», і спрощена реєстрація бізнесу тощо. Про них мають знати ті, хто нині здобуває знання в аудиторії чи шліфує навички у столярній майстерні або на 3D-принтері. Якщо у воєнний рік кількість ФОПів на Рівненщині зросла на 3,5 відсотка, а податків ми всі сплатили на 24 відсотки більше, то це вселяє віру в незворотність започаткованих змін. Зокрема й у філософії професійної освіти. Нині вже 44 відсотки бюджету області формують ФОПи.
Така велика сила маленьких цифр. Хочу, щоб наш коефіцієнт корисної дії вимірювався тим, скільки людей із середовища професійної освіти відкрили власний бізнес».
Генеральний директор директорату професійної освіти МОН Ірина Шумік додає: «Жодна реформа неможлива без ресурсів — людських та фінансових. Добре, що в нас була державна програма створення навчально-практичних центрів за професіями. На Рівненщині, яка є драйвером реформи професійно-технічної освіти, нею скористалися сповна: тут повноцінно діє 31 такий центр на базі наявних 19 закладів. Загалом в Україні 435 навчально-практичних центрів, 256 із них створено державним коштом, решту організував бізнес, який усвідомлює, що без фахівців у нього немає майбутнього.
Нині держава підставила плече професійній освіті, збільшивши розмір стипендій її здобувачам до 1250 гривень, давши змогу здобувати одразу кілька робітничих фахів. Торік ми сформували Концептуальні засади розвитку людського потенціалу у сфері професійної освіти і навчання, переглянувши відповідно до викликів часу наші попередні нормативні документи.
Чекаємо й на оновлений закон про профтехосвіту, який закріпить її сучасні орієнтири. Розуміємо: кожен фах має мати високий професійний стандарт. Стати мегапрофесіоналом своєї справи — ось найкраща мотивація в наш час. Такі люди потрібні державі, якою справедливо захоплюється світ. Цінуємо величезну підтримку ЄС, зокрема проєкт EU4Skills істотно допомагає нашій профтехосвіті».
ПРЯМА МОВА
Фредерік КУНЕ,
керівник програм співпраці Представництва Європейського Союзу в Україні:
— Проєкт EU4Skills — про освіту, а отже, про майбутнє. Саме тому нам важливо підтримувати цивільних українців, які страждають від загарбницької російської війни сьогодні, щоб завтра вони могли вибудовувати оновлену систему освіти. Якісна освіта молоді — це один із чинників щасливої, успішної та прогресивної держави.