Лише один край в Україні межує одразу з чотирма державами. Це Закарпаття, яке має кордони з Польщею, Угорщиною, Румунією і Словаччиною. І щоб ознайомитися із традиціями цих країн, не обов’язково перетинати кордон — усе можна побачити в області, яка тривалий час перебувала під владою різних держав.
Тут є багато мальовничих місць, що починаються з «най»: найвища гора України Говерла, найбільше гірське озеро Синевир, найвисокогірніша транспортна магістраль Яблунецьким перевалом, найдовший залізничний тунель Щербин — Сянки, найглибша лікувальна установа Солотвино, найпівнічніша місцевість у світі, де вирощують чай (гора Красна Горка біля Мукачева) та географічний центр континентальної Європи біля села Ділове Рахівського району.
Вікно у Європу
Ви відразу відчуєте, що в Ужгороді особливий ментальний мікроклімат — завдяки його багатонаціональності та європейськості. Подейкують, що тутешні жителі знають принаймні три мови, поважають віросповідання одне одного незалежно від родинних традицій. Тут мирно співіснують храми різних конфесій, а культура має багате нашарування звичаїв різних народів.
Якщо ви серйозно цікавитеся історією цих місць, то починати знайомство варто з Ужгородського замку — історичного серця самого міста. Саме він свідок середньовіччя: його збудовано на межі Х—ХІ сторіч і подаровано Другетам, фаворитам угорського короля Карла Роберта. Замок неодноразово перебудовували, проте основні риси він зберіг досі. Незмінною залишилася форма — неправильний чотирикутник. Також збереглися рови, ромбоподібні бастіони, палац-цитадель у центрі та стіни з бійницями.
Усередині замок вражає розписами, ліпниною та елементами декору. Нині тут розташовано Закарпатський обласний краєзнавчий музей. А на подвір’ї відвідувач може оглянути криницю завглибшки 36 м, з якої брали воду під час облоги.
До тих, що починаються з «най», належить Липова алея в Ужгороді, яку створили чехи майже 100 років тому. Нині це найдовша така алея в Європі, її загальна протяжність — 2,2 км. Щороку тут шість сортів лип цвітуть упродовж усього літа. А неподалік навесні розцвітають сакури.
Бонусом для туриста, який приїде в обласний центр Закарпаття, стане велика кількість мініскульптур. Їх в Ужгороді вже понад три десятки. Розроблено навіть спеціальну карту, але міні з’являються так швидко, що ви скоріше знайдете їх насправжки, ніж у путівниках.
Від мінеральних джерел — до Мертвого моря
Ви не раз бачили цю воду в магазинах. І безперечно, знаєте, що вона із Закарпаття. Але чи бачили ви хоч раз джерела, з яких вона перекочовує в супермаркети? Ні? Тоді завітайте в Поляну Свалявського району й просто в центрі села підійдіть до бювета і підставте чашку під струмінь. І тоді відчуєте, що таке справжня мінеральна вода, яка різниться і за смаком, і за цілющими властивостями від тієї, яку купуєте у пластикових пляшках. Повірте, що жодна боржомі, привезена в Україну за тисячі кілометрів, не може бути їй конкурентом. Адже цілющі властивості окремих видів мінеральної води втрачають властивості вже через кілька годин після того, як вирвалися на волю. А на Закарпатті мінеральні джерела майже в кожному районі. Особливо багато їх у селах Нелипіне, Солочине, Поляна, Плоске, Луги. Побувавши хоч в одному з них, ще довго розповідатимете друзям про це диво природи.
Поїздка до соляного озера в селищі Солотвино поєднає багатство вражень з можливостями оздоровлення. У водоймі, яка утворилася на місці колишньої шахти Кунігунда, ступінь мінералізації, мабуть, не поступиться Мертвому морю в Ізраїлі, куди треба добиратися літаком і витратити чимало коштів.
Вас здивує не лише ефект виштовхування з неї, а й значне поліпшення самопочуття.
Складнощів із ночівлею не виникне: солотвинці пропонують комфортне проживання в сотнях приватних будинків.
Подорож для гурманів
Закарпатська область вирізняється не тільки наявністю історичних і культурних пам’яток, оздоровчих комплексів та розвиненою структурою для пішого й гірського туризму. Крім усього, тут дуже люблять проводити гастрофестивалі, особливо винні й сирні. Тож багато втратите, якщо не спробуєте місцевих вина і їжі.
Але якщо вам не пощастило побувати на гастрофестивалях, спеціально розроблено сирний маршрут. Він пролягає через села Іза та Нижнє Селище на Хустщині, Чома на Берегівщині, Ізки на Міжгірщині, Ракошино та Павшино Мукачівського, Тур’я Поляна Перечинського районів. Долаючи його, зможете відвідати магазини та дегустаційні зали, побувати на сироварнях.
Місцеві сировари готують сир за різними рецептами. Маючи однакову назву, він може бути з різними відтінками смаку: м’який «Хуст», напівтверда «Фета», кілька видів «Моцарели», жовта «Грудка», різноманітні тверді.
А якщо не боїтеся труднощів, то гіди запропонують піднятися на вершину Стримба поблизу села Колочава Міжгірського району. Тут діє школа вівчарства, де можна не лише ознайомитися з виготовленням сиру і бринзи, а й подоїти овець, пожити в колибі. Щоб спробувати сир із буйволячого молока, треба прокласти стежки до ферм, де утримують цих тварин, у Стеблівці та Горінчові Хустського, Олешник Виноградівського районів.
Тому, хто відвідає Закарпаття, обов’язково запропонують побувати в селі Шаланки Виноградівського району. Тут у знаменитому старовинному підвалі Ференца ІІ Ракоці зможете продегустувати найкращі вина регіону.
До речі, фестивалі вина в області стали традиційними. Перший розпочинається в січні у Мукачеві, у лютому на вас чекає Берегове, а в Ужгороді можете навіть двічі протягом року відчути винний настрій: спершу в травні, потім — у листопаді.
Рекомендації щодо туристських маршрутів, поради з їх організації можна отримати за телефоном управління туризму та курортів департаменту економічного розвитку і торгівлі Закарпатської облдержадміністрації:
Координати (0312) 61-44-11.
Ще чимало відомостей — на сайті zaktour.gov.ua