ОПАЛЕННЯ
Директорів шкіл варто заохочувати до використання біопалива
На Вінниччині дефіцитом стала... тирса. Її нині не так просто придбати, тому що бюджетні заклади, насамперед школи, купують ці відходи буквально наввипередки. Бо побачили, що взимку нею вигідно топити. А ще - експортувати. "З початку опалювального сезону у школах Вінниччини аварійних ситуацій чи проблем з оплатою за енергоносії не виникало", - запевнили в управлінні освіти облдержадміністрації. З огляду на нинішній стан тепломереж це вже майже досягнення. Але річ ще й в іншому. Тут топлять не тільки безперебійно, а й... дешево. Опалюються школи газом, вугіллям, дровами, соломою... Адже кожний з цих енергоносіїв підходить для створення комфортної температури в приміщенні. А який кращий?
Солома не гірша за газ
Найзручніше паливо, безумовно, - природний газ. З настанням холодів увімкнув котел - і грієшся до весни. Ще понад півстоліття тому почалася газифікація сіл Вінниччини. Та кожен господар приватного сектору сам обирає, що для нього краще. А от в опаленні закладів бюджетної сфери вектор дії визначає держава.
А тут найдешевше паливо - солома. Її вже рідко спалюють на полях, як раніше. Енергетична криза 70-х років ХХ століття змінила Європу. І ми змінюємося. Звісно, треба час, аби в енергозбереженні досягти рівня, наприклад Копенгагена, де для опалення використовують залишки рослин і побутове сміття. Але вже беремо тепло з поля. Так, у селі Росоша Липовецького району потужний теплогенератор, який для місцевої громади придбала держава, забезпечує теплом школу, дитсадок, лікарню, будинок культури.
Та біля соломи, як мовиться, треба походити. Потрібна машина для її тюкування, ангар для складування, трактор, яким подають тюки в котел. Проте і за таких затрат це вигідно: тепло з соломи вдвічі дешевше, ніж з вугілля і майже в 4 рази, ніж з газу. Водночас створюється 3-4 нових робочих місця. Область виробляє соломи стільки, що її навіть забагато для опалення шкіл. Проте 6 теплогенераторів, які працюють на тюкованій соломі в освітній галузі, встановили радше для експерименту. Хоча господарства зацікавлені в тому, щоб на полях перетворювати її на органічні добрива. Та в перспективі вона може бути надійним джерелом енергії. Уряд чітко ставить завдання: збільшити виробництво молока й м'яса. Якщо буде достатня кількість великої рогатої худоби, структуру грунтів покращуватимуть органічні добрива з ферм, а частину соломи господарствам буде вигідно продати. Для того ж опалення.
Зі свого лісу дрова - для кого?
У школі села Іванів Калинівського району газовий котел законсервували, а поряд встановили піролізний, який працює на трісках. За листопад минулого року (місяць був холодним) опалення школи обійшлося у 5 тис. грн. Головний бухгалтер школи Майя Джуринська підрахувала: якби топили газом, то заплатили б 24 тис. грн.
Обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс" у рамках обласної програми з енергозбереження поставило в школи на умовах оренди 16 новітніх котлів піролізного типу (загалом у бюджетні заклади - 42) та забезпечує паливом. Дрова подаються в котел вручну, а тріски, брикети, пелети - автоматизовано. Вартість тепла з біоенергоресурсу в 2,5 раза дешевша, ніж з газу. На 15-20% зменшуються викиди вуглецю в атмосферу, а в порівнянні з вугіллям - у десятки разів.
Оскільки в області лісу порівняно небагато, навесні підприємство зі свого розсадника закладе перші 200 га плантацій швидкоростучої тополі. Вона належить до самовідновлюваних видів дерев, що дає можливість не чекати повного дозрівання (30 років), а через кожні 3-4 роки стригти на тріски. Фахівці підрахували: якщо на території кожної сільради 30-40 га землі несільськогосподарського призначення відвести під тополю та акацію, то можна повністю розв'язати проблему з опаленням. А ще дерева запобігатимуть ерозії грунтів. Отримувати тепло тут також планують з багаторічних енергетичних трав. Для експерименту торік посіяли 1 га "слонової трави".
Поки що "Віноблагроліс" за рік заготовляє 150 тис. м3 дров, що еквівалентно 40 млн м3 газу. Для порівняння: область на виробництво тепла за рік споживає майже 1 млрд м3 газу. Керівник підприємства Михайло Вдовцов зауважив, що в останні два роки на ринку стрімко зріс попит на дрова і відходи від деревини. Якщо раніше деревообробники не знали, куди подіти тирсу, тепер її вдень зі свічкою не знайдеш. Новостворені фірми перетворюють тирсу на пелети й вивозять за кордон.
- Ми працюємо на забезпечення потреб області, - говорить Михайло Вдовцов. - Водночас із лісів масово вивозять дрова за кордон! Представники вітчизняних та іноземних фірм мені пропонували укласти довгострокову угоду на постачання деревини навіть у більших обсягах, ніж ми її заготовляємо. На державному рівні слід проаналізувати ситуацію і встановити квоти на експорт деревини.
Показник лісистості в Україні значно менший, ніж у країнах ЄС. Свій ліс там бережуть для нащадків. Ми ж за часів Союзу масово експортували деревину (кругляк та напівфабрикат), а тепер - ще й дрова. Віддаємо додану вартість і біоенергоресурси...
Потрібна мотивація
В обласній програмі з енергозбереження акцент зроблено на місцеві відновлювані види палива.
- Зайнятість населення в цій сфері у 5 разів вища, ніж у видобувних галузях. Це - наші робочі місця, наші податки... Там, де великі затрати, треба рішуче переходити на власні біоенергоресурси, - впевнений президент асоціації підприємств "Вінницятеплоенерго" Юрій Іванов.
Разом з тим програма передбачає комплексний підхід. Так, щороку значні кошти заощаджуються завдяки модернізації старих вугільних котлів та встановлення нових. Наприклад, у трьох школах Погребищенського району нове обладнання дало можливість за рік зменшити витрати вугілля майже на 116 тонн. Торік підприємство "Облпаливо" поставило в бюджетні заклади 20 вугільних котлів з високим коефіцієнтом корисної дії.
Потенційні можливості великі, а проблема відома - брак коштів. Проте 2010 року з бюджету області на енергозбереження в освітній галузі було спрямовано 1,8 млн грн. Зі слів заступника начальника управління освіти облдержадміністрації Андрія Лисака, ця сума дала можливість замінювати вікна на металопластикові, утеплювати дахи, ремонтувати теплові мережі, промивати системи опалення тощо і, звісно, запроваджувати сучасне котельне обладнання.
Місцева влада, райвідділи освіти, директори шкіл залучають до розв'язання питань бізнесові структури. У 150 школах вже замінено старі вікна на металопластикові, завдяки чому втрати тепла зменшилися на 30%. Цікаво: а чи є мотивація у директора школи бути ініціативним в енергозбереженні?
Наприклад, за опалювальний сезон (візьмемо середньостатистичну школу) зменшили на 20 тонн витрати вугілля. Відповідно бюджет заощадив майже 20 тис. грн. А далі що? Ці 20 тис. не залишаються школі як бонус, щоб наступного року за них можна було утеплити стіни чи встановити пластикові вікна. Вони списуються. Точніше, за умов дефіциту бюджету перерозподіляються і використовуються за іншими статтями витрат. Отож з одного боку, є вимоги щодо енергозбереження, а з іншого - відсутня мотивація у безпосереднього виконавця.
Щоб змінити ситуацію, треба в законодавство з використання бюджетних коштів внести зміни.
- Зекономлені кошти як перехідний залишок мають переводитися у наступний рік за цільовим призначенням, -зауважив Андрій Лисак. - Тоді економія ресурсів стане потужним джерелом енергозбереження. Наприклад, якщо в районі 30 шкіл і кожна за рік заощадить 15 тис. грн, то за загальну суму можна буде придбати п'ять піролізних котлів.
Отже, питання не лише в обсягах фінансування, а й в управлінських рішеннях, які б давали з однієї гривні зробити п'ять.
ДOВІДКА "УК"
На Вінниччині діє 973 загальноосвітні школи. Теплом їх забезпечують 734 котельні: 366 працює на вугіллі, 304 - на газі, 21 - на соломі, лушпайках тощо, 23 - на деревині (дрова, тріски, брикети), 20 шкіл опалюються електроенергією.